Буття 1:1 («На початку Бог створив Небо та землю») — перший вірш першого розділу Книги Буття у Біблії, з якого починається історія про створення світу. Існує низка суперечностей і складностей у розумінні і тлумаченні цього фрагменту, що пов'язані як з лінгвістичними особливостями оригіналу, так і з богословським змістом термінів «початок», «небо», «земля».
Є три основні варіанти лінгвістичного прочитання єврейського тексту цього фрагментуКлассические библейские комментарии, с. 1-2; Вестель, 2014., два з яких можна поділити на два підваріанти.
1. Це окреме речення. Суперечність із 1:6-1:10 пояснюється тим, що Небо і Земля тут — зовсім не ті небо і земля, про створення яких говориться далі. а) Традиційне буквальне «На початку…». б) «У початку…» або «Через початок…», де початок — це Тора (юдаїзм), сефіра Мудрість (Кабала), Слово-Христос (християнство) або Софія (православна софіологія). 2. Це заголовок або догмат, після якого слідує власне його виклад, що починається з 1:2. 3. Це підрядне речення часу. а) Частина складного речення, що включає 1:1, 1:2 та 1:3: «На початку створення Богом Неба і землі, коли земля була …, тоді Бог сказав: Хай станеться світло!». б) Частина складного речення, що включає 1:1 та 1:2: «На початку створення Богом Неба і землі земля була…».
Перший варіант прочитання є найпоширенішим, другий варіант приймається деякими протестантськими деномінаціями, а також деякими світськими дослідниками, третій варіант приймають деякі юдейські біблеїсти і деякі світські дослідники.
Згідно документальної гіпотези автором цього тексту є Жрець (жрецький кодекс). Останні дослідження теж відносять цей фрагмент, як і всю оповідь про створення світу, до жрецького кодексу, але схиляються до виділення у П’ятикнижжі тільки двох основних редакцій — жрецької та девтерономічноїRendtorff, 1990. (у документальній гіпотезі виділяють п’ятьох авторів тексту П’ятикнижжя — Ягвіста, Елогіста, Жерця, Редактора та Девтерономіста).
Текст
Вірш у масоретському тексті складається з 7 слів та 28 літер:
WLC: з оголосомבְּרֵאשִׁ֖ית בָּרָ֣א אֱלֹהִ֑ים אֵ֥ת הַשָּׁמַ֖יִם וְאֵ֥ת הָאָֽרֶץ׃ WLC: без оголосуבראשית ברא אלהים את השמים ואת הארץ׃ WLC: транслітераціяBereshit bara Elohim et hashamayim ve'et ha'aretz. ACא בראשית ברא אלהים את השמים ואת הארץ
Лінгвістичний аналіз
Порядок слів у перекладі змінено відповідно до єврейського тексту. Стронґ Іврит Транскрипція Українська (Огієнко) Англійська (KJB) Граматика 7225 בְּרֵאשִׁ֖ית bə·rê·šîṯ На початку In the beginningіменникова конструкція 1254 בָּרָ֣א bā·rā створив createdдієслово, ч.р., одн. 430 אֱלֹהִ֑ים ’ĕ·lō·hîm Бог Godіменник, мн. 853 אֵ֥ת ’êṯакузатив 8064 הַשָּׁמַ֖יִם haš·šā·ma·yim Небо the heavenвизн. артикль та іменник, мн. 853 וְאֵ֥ת wə·’êṯ та andсполучник і акузатив 776 הָאָֽרֶץ hā·’ā·reṣ землю the earthвизн. артикль та іменник, одн. Bereshit — це слово з основним значенням «на початку», за яким має бути додаток у знахідному відмінку (англ. in [the] beginning [of]), який чомусь пропущений. Визначений артикль перед bereshit теж пропущений. Все це ускладнює ясне лінгвістичне розуміння всього речення. Конструкція bereshit зустрічається у Біблії часто, зазвичай коли мова іде про правління царів («на початку правління...»)Blenkinsopp, с. 3–31. Однак в 1:1 немає обов’язкового додатку, не говориться на початку чого. Одним із пояснень є те, що автор не мав слова, аби позначити стан світу на початку творіння, тому просто пропустив його. Інше пояснення: зміст цього словосполучення — «у початку, через початок, за допомогою початку», де «початок» має небуквальний зміст і в різних традиціях означає Тору (Закон), Мудрість (Софію) чи Христа (Слово).
Друге слово — це дієслово bara минулого часу у чоловічому роді і однині, тож передбачається «він». Особливість цього дієслова полягає у тому, що у Старому Заповіті його суб’єктом виступає лише Бог. Elohim — це «божественні сили», множина від слова eloah («Бог»). Цим словом (саме у множинній формі) у давньоєврейській позначали як єдиного Бога Ізраїлю (пошанна множина), так і богів інших народів. У цьому місці прийнято перекладати одниною, оскільки дієслово вживається в однині. Et — це частка, яка вживається перед прямим додатком дієслова, тобто тут вона позначає, що саме «небо і земля» були створені. Слово ha перед shamayim (букв. «небеса») та перед aretz («земля») є визначеним артиклем, аналогом англійського the. Shamayim — це іменник у формі множини, однина у Біблії не зафіксована.
Переклади ЧасМоваНазва виданняТекст перекладу250-50 до Р.Х.давньогрецькаСептуаґінтаἐν ἀρχῇ ἐποίησεν ὁ θεὸς τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆνбл. 110арамейськаТаргум ОнкелосаАрамейський Таргум Онкелоса (з англійським перекладом). בְּקַדְמִין בְּרָא יְיָ יָת שְׁמַיָּא וְיָת אַרְעָא390-405латинаВульґатаIn principio creavit Deus caelum et terram.1581церковнослов'янськаПереклад здійснено з давньогрецького тексту.Острозька БібліяИскони сътвори б~ъ н~бо и землю.1611англійськаБіблія короля ЯковаIn the beginning God created the heaven and the earth.1878російськаСинодальний перекладВъ началѣ сотворилъ Богъ небо и землю.1903українськаПереклад П.Куліша та ін.У початку сотворив Бог небо та землю.1962українськаПереклад І. ОгієнкаНа початку Бог створив Небо та землю.1963українськаПереклад І. ХоменкаНа початку сотворив Бог небо й землю .1997українськаПереклад Р. ТурконякаНа початку сотворив Бог небо і землю.2016Переклад постійно поліпшується, станом на 2017 рік вийшло вже три видання.українськаНовий переклад УБТПереклад з давньоєврейської Р. Турконяка під редакцією М. Жукалюка та інших.На початку створив Бог небо та землю .
Паралельні місця
Основними паралельними біблійними місцями до цього вірша є: «Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив!» (Псалми 88:12), «Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!» (Псалми 135:5), «що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки» (Псалми 145:6), «Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Йоана 1:3), «Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є» (Дії 14:15), «Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме» (До Євреїв 11:3), «І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!» (Об'явлення 14:7).
Коментарі
Класичні християнські
За християнськими Отцями Церкви II–V століть Бог створив небо і землю через Слово, оскільки «Споконвіку було Слово» (Йн. 1:1), і створив їх не на початку часів, а в «Початку» («Началі») — Христі (Оріген). Світ було створено Словом (Богом-Сином), а потім, після гріхопадіння, через те саме Слово світ було порятовано (Афанасій Великий). Небо і земля, які спершу створив Бог, — це матерія неба і землі, котрі приведені у буття з ніщо (Василій Великий, Немезій Емеський). Власне створенню світу передує створення умов — духовного світу (Небо) та фізичної матерії як такої (земля), про що і йде мова у 1:1 (Василій Великий), ці небо і земля — безформний матеріал (потенціал), сприйнятливий до творчості Бога-Художника (Августин Іппонійський), а не буквальні небо і земляБиблейские комментарии Отцов Церкви, с. 1-4..
За Аполлінарієм Лаодікійським та Немезієм Емеським першою із матеріального була створена безодня, з якої, як з первісної матерії, Бог творив усе інше.
Класичні юдейські
«Берешит Рабба» (5 століття)
У мідраші «Берешит Рабба» говориться наступне:
Звідси походить інтерпретація «У початку…», «Через початок…» або «За допомогою початку…».
Раші (1040–1105)
Раші відстоює прочитання цього вірша як першої частини складного речення: «На початку створення неба і землі, земля ж була …, тоді сказав Бог: Хай станеться світло!». Коментатор стверджує, що тут ще не розкривається послідовність творіння, інакше вживалося би «спочатку», а не «на початку/у початку»Классические библейские комментарии, с. 2.. Слово bara він пояснює як творення із задуму, «за законом», що перегукується із християнською традицією прочитання.
Ібн Езра (1089—1067) «Лінгвістичний» коментатор Авраам ібн Езра визначає bereshit як іменникову конструкцію і проводить паралель з аналогічною фразою у Єр. 27:1 («На початку царювання Єгоякима»). Те, що другою частиною конструкції виступає перфектна форма дієслова, він вважає цілком характерним для давньоєврейської і наводить приклади Ос. 1:2 («Початок того, що Господь говорив через Осію») та Іс. 29:1 («Горе Аріїлу, Аріїлу, місту, що Давид у нім таборував!»). У дієслові bara ібн Езра вбачає два значення: створення з нічого, на що вказували більшість його сучасників і попередників, а також значення «розділення, розрізнення», про яке пише дуже загадково:
Імовірно, він натякає на можливість прочитання «На початку Бог відділив Небо від Землі», але не зважується наполягати на цьому.
Стосовно Elohim («небесні сили») коментатор зазначає, що це пошанна множина від слова Eloah («Бог»), вона не означає «богів», саме тому bara («створив») вживається в однині. Він проводить паралель зі словом «серце», яким євреї називають людську душу, хоча серце — матеріальний орган, а душа нематеріальна. Оскільки Бог діє через своїх ангелів, то у тексті Біблії він часто називається Elohim («небесні сили»).
Слово ha’shamayim («Небо» з визначеним артиклем) за ібн Езрою означає «небесне склепіння», тобто космологічне та астрологічне поняття, характерне для вавилонських і близькосхідних уявлень про будову Всесвіту, а не сучасне «небо» як атмосфера Землі. Він згадує і про «небеса небес», зазначаючи, що лише звіздарям відкриті ці таємниціКлассические библейские комментарии, с. 3.. У слові ha’aretz ібн Езра звертає увагу на незвичне написання слова, але не пояснює, що би це могло значити.
Рамбан (1194–1270)
Кабалістичний коментатор Рамбан (XIII століття) пише, що таємницю створення світу не можна зрозуміти із самого Писання, для повного розуміння треба звертатися до усного Передання і кабали. Звичайним людям достатньо знати, що світ було створено, тобто він не існував вічно. Решту Рамбан вважає знанням «не для всіх». «Початок» він розуміє у кабалістичному дусі як десяту сефіру — Мудрість («Господь мудрістю землю заклав», Пр. 3:19)Классические библейские комментарии, с. 4.. Сефіри (сфіри, сефірот) у кабалі — це ідеальні первісні цифри, котрі стали позначати десять стадій еманації, що йдуть від Бога і утворюють царство проявлення Бога. Докладно це все описується у середньовічній книзі «Сефер Єцира», основному кабалістичному тексті.
Це і подібні традиції прочитання вплинули на християнське розуміння створення світу із божественного задуму і через Начало — Христа, а також на пізню православну софіологію (В. Соловйов).
Сфорно (1475–1550)
Овадія Сфорно (XVI століття), підсумовуючи попередників, пише, що «на початку» означає «на початку часу», тобто мова йде про першу неподільну мить часу, і до цього часу не існувало. «Створив» за коментатором означає «зробив неіснуюче існуючим», і цей процес не зайняв часу. Множину слова «Бог» Сфорно пояснює тим, що Бог — це «форма усіх вічних та інших форм» і тим, що немає іншого буття, окрім пов’язаного з Богом.
Коментатор аналізує етимологію слова «Небо» і стверджує, що воно означає «віддалене місце», яке до того ж «віддалене від нас на однакову відстань з усіх боків», тобто це сфера, яка визначається стосовно нашого місцезнаходження, а не стосовно Бога чи сама по собі. Це знову відсилає до «небесної сфери» вавилонської космології. «Землю» Сфорно трактує як центр цієї небесної сфери.
Сучасні християнські та академічні
Низка православних богословів XX–XXI століття (Сергій Булгаков, Володимир Лоський, Георгій Флоровський), а також митрополит Антоній Сурозький відстоювали думку, що початок Книги Буття не слід розглядати як історичний опис подій, це «метаісторія»: