Лахманів закон — фонетичний закон у латинській мові, що його 1850 року відкрив . Суть закону полягає в тім, що в латинських дієприкметниках на -tus подовжувався короткий кореневий голосний, якщо дієслівний корінь закінчувався на дзвінкий: ăgo → āctus; tĕgo → tectus; cădo → cāsus (*kadtos).
Уточнення Кореневий голосний подовжувався тільки в дієприкметниках із суфіксом -to-, які витіснили індоєвропейські віддієслівні прикметники із суфіксом -no-: *tud-n-os (скр. tunnah) → *tud-t-os → *tuttos.
Суперечності Індоєвропейським мовам не притаманне подовження попереднього голосного: лат. āctus, але гр. ăktos. Закон моає винятки: sĕdeo → sĕssus, fĭngo → fĭctus.
Джерела
Посилання