Аліса фон Баттенберг

Аліса фон Баттенберг (; , Віндзорський замок, Велика Британія — , Букінгемський палац, Лондон) — німецька принцеса з династії Баттенберг. Дружина грецького принца Андрія і мати принца Філіпа, герцога Единбурзького, чоловіка королеви Великої Британії Єлизавети II.

Правнучка королеви Вікторії, Аліса народилася у Віндзорському замку та виросла у Великобританії, Німеччині та на Мальті. Гессенська принцеса за походженням, вона була членом родини Баттенбергів, морганатичної гілки дому Гессен-Дармштадт. Аліса мала вроджені вади слуху. До вигнання більшої частини грецької королівської родини в 1917 році вона жила в Греції. Через кілька років після повернення до Греції її чоловіка частково звинуватили в поразці країни в греко-турецькій війні (1919—1922), і сім'я знову була змушена виїхати аж до відновлення грецької монархії в 1935 році.

1930 року принцесі поставили діагноз шизофренія, і її відправили в санаторій у Швейцарії; після цього вона жила окремо від чоловіка. Після одужання більшу частину років, що залишилися, вона присвятила благодійній діяльності в Греції. Вона залишалася в Афінах під час Другої світової війни, надаючи притулок єврейським біженцям, за що ізраїльський меморіальний заклад жертв Голокосту Яд Вашем визнав її «Праведницею народів світу». Після війни вона залишилася в Греції та заснувала грецький православний орден медсестер-черниць, знаний як християнське сестринство Марти і Марії.

Після повалення короля Греції Костянтина II в 1967 році та встановлення військового правління в Греції її син і невістка запросили принцесу Алісу жити в Букінгемському палаці в Лондоні, де вона померла через два роки. 1988 року її останки були перенесені зі сховища в місці її народження, у Віндзорському замку, до церкви Марії Магдалини при однойменному російському православному монастирі на Оливковій горі в Єрусалимі.

Імена Вікторія-Аліса-Єлизавета-Юлія-Марія Баттенберзька () — повне ім'я. Аліса Баттенберзька, або Аліса фон Баттенберг () — скорочене ім'я.

Раннє життя Аліса народилася в гобеленовій кімнаті у Віндзорському замку, графство Беркшир, у присутності її прабабусі, королеви Вікторії.Vickers, p. 2 Вона була старшою дитиною принца Людвіга Баттенбергського та його дружини, принцеси Вікторії Гессенської та Рейнської. Її мати була старшою дочкою Людвіга IV, великого герцога Гессенського, і принцеси Аліси Великобританської, другої дочки королеви. Її батько був старшим сином принца Олександра Гессенського і Рейнського через морганатичний шлюб із графинею Юлією фон Гауке, яка в 1858 році Людовігом III, великим герцогом Гессенським була проголошена принцесою Баттенберзькою. Троє її молодших братів і сестер, Луїза, Джордж і Луїс, згодом стали відповідно королевою Швеції, маркізом Мілфорд-Гейвеном і графом Маунтбеттеном Бірми.

25 квітня 1885 року Алісу охрестили в Дармштадті як Вікторію Алісу Елізабет Джулію Марі. У неї було шість хрещених батьків: троє її бабусь і дідусів, що були живі, великий герцог Людовік IV Гессенський, князь Олександр Гессенський і Рейнський та Юлія, принцеса Баттенберзька; її тітка по материнській лінії велика княгиня російська Єлизавета Федорівна; її тітка по батьківській лінії принцеса Марія Ербах-Шенбергська; і її прабабуся по материнській лінії королева Вікторія.Vickers, p. 19

Своє дитинство Аліса провела між Дармштадтом, Лондоном, Югенгаймом і Мальтою (де час від часу служив її батько, офіцер флоту). Її мати помітила, що вона повільно вчиться говорити, і занепокоїлася її нечіткою вимовою. Після того, як її бабуся, принцеса Баттенберзька, виявила проблему та відвела її до лора, у неї діагностували вроджені вади слуху. За підтримки матері Аліса навчилася читати по губах і говорити англійською та німецькою мовамиVickers, pp. 24–26. Отримавши приватну освіту, вона вивчала французькуVickers, p. 57, а пізніше, після заручин, вивчила грецьку.Vickers, pp. 57, 71 Її ранні роки пройшли в компанії її королівських родичів, і вона була дружкою нареченої на весіллі принца Джорджа, герцога Йоркського, і принцеси Мері Текської (пізніше короля Георга V і королеви Марії) у 1893 роціVickers, pp. 29–48. За кілька тижнів до свого 16-річчя вона відвідала похорони королеви Вікторії в каплиці Святого Георгія Віндзорського замку, а незабаром після цього її конфірмували в англіканській вірі.Vickers, p. 51

Шлюб

Принцеса Аліса познайомилася з принцом Греції та Данії Андрієм (в родині знаний як Андреа), четвертим сином короля Греції Георга I та Ольги Костянтинівни російської, 1902 року під час коронації короля Едуарда VII в ЛондоніVickers, p. 52. 6 жовтня 1903 року вони одружилися на цивільній церемонії в Дармштадті. Наступного дня відбулися дві релігійні шлюбні церемонії; одна лютеранська у євангельській замковій церкві та одна греко-православна у російській каплиці на Матільденгое.The Russian Chapel was the personal possession of Nicholas II of Russia and his wife, Alexandra Feodorovna (Alix of Hesse), Alice's maternal aunt. It was constructed between 1897 and 1899 at the personal expense of the Russian imperial couple for use during family visits to Darmstadt. Source: Вона перейняла стиль імені свого чоловіка, ставши «принцесою Ендрю».Eilers, p. 181 Наречений і наречена були тісно пов'язані з правлячими домами Сполученого Королівства, Німеччини, Росії, Данії та Греції, і їхнє весілля було одним із великих зібрань нащадків королеви Вікторії та короля Крістіана IX, які проводилися перед Першою світовою війною. У принца та принцеси було п'ятеро дітей: Маргарита, Теодора, Сесілія, Софія та Філіп.Vickers, pp. 73, 75, 91, 110, 153.

Після весілля принц Андрій продовжив військову кар'єру, а принцеса зайнялася благодійністю. 1908 року вона відвідала Росію на весіллі великої княжни Марії та шведського принца Вільяма. Перебуваючи там, вона розмовляла зі своєю тіткою великою княгинею Єлизаветою Федорівною, яка виробляла плани заснування духовного ордену медсестер. Принцеса Аліса була присутня на закладці фундаменту для нової церкви своєї тітки. Пізніше того ж року Єлизавета почала роздавати все своє майно, готуючись до духовнішого життя.Vickers, pp. 82–83 Повернувшись до Греції, принц і принцеса виявили, що політична ситуація погіршала, оскільки уряд Афін відмовився підтримати критський парламент, який закликав до об'єднання Криту (досі номінально частини Османської імперії) з материковою Грецією. Група незадоволених офіцерів сформувала Грецьку націоналістичну Військову лігу, яка зрештою призвела до відставки принца Андрія з армії та приходу до влади Елефтеріоса Венізелоса.Clogg, pp. 97–99

Послідовні життєві кризи З початком Балканських війн принца Андрія було відновлено на службі в армії. Принцеса Аліса почала працювати медсестрою, допомагаючи під час операцій і створюючи польові шпиталі. За цю роботу, за яку 1913 року король Георг V нагородив її Королівським Червоним Хрестом. Під час Першої світової війни її швагер, король Греції Костянтин I, дотримувався політики нейтралітету, попри те, що демократично обраний уряд Венізелоса підтримував союзників. Під час французького бомбардування Афін 1 грудня 1916 року принцеса Аліса та її діти були змушені сховатися в підвалах палацуVickers, p. 121. До червня 1917 року політика нейтралітету короля стала настільки неспроможною, що вона та інші члени грецької королівської родини були змушені піти у вигнання, коли король Костянтин зрікся престолу. Наступні кілька років велика частина грецької королівської сім'ї жила у Швейцарії.Van der Kiste, pp. 96 ff.

Глобальна війна фактично покінчила з політичною владою більшості європейських династій. Морська кар'єра батька принцеси Аліси, принца Людовика Баттенберзького, зазнала краху на початку війни через антинімецькі настрої в Британії. На прохання короля Георга V 14 липня 1917 року він відмовився від гессенського титулу принца Баттенбергського та звертання Світлої Високості та англізував прізвище на Маунтбеттен. Наступного дня король призначив його маркізом Мілфорд-Гейвеном у званні перства Сполученого Королівства.Принцеса Аліса Баттенбергська ніколи не носила прізвище Маунтбаттен і не приймала ввічливого титулу дочки британської маркізи, оскільки одружилася з представником Королівського дому Греції в 1903 році. Наступного року під час російської революції дві тітки принцеси Аліси, російська імператриця Олександра Федорівна та велика княгиня Єлизавета Федорівна, були вбиті більшовиками. Наприкінці війни Російська, Німецька та Австро-Угорська імперії впали, а дядько принцеси Аліси Ернест Людвіг, великий герцог Гессенський, був скинутий.Vickers, pp. 137—138

Після відновлення Костянтина в 1920 році принц і принцеса ненадовго повернулися до Греції. Тут вони оселилися в палаці Мон Репо (успадкованому принцом Андрієм після вбивства його батька в 1913 році) на острові Корфу. Але після поразки грецької армії в греко-турецькій війні Революційний комітет під керівництвом полковників Ніколаоса Пластіраса та Стиліаноса Гонатасп захопив владу та знову змусив короля Костянтина піти у вигнання.Vickers, p. 162 Князь Андрій, який під час війни був командувачем 2-го армійського корпусу, був заарештований. Кілька колишніх міністрів і генералів, арештованих одночасно, після короткого суду були розстріляні, і британські дипломати припустили, що принцу Андрію також загрожує смертельна небезпека. Після показового суду його засудили до вигнання, а принц і принцеса та їхні діти втекли з Греції на борту британського крейсера HMS Calypso під захистом британського військово-морського аташе командувача Джеральда Телбота.Vickers, p. 171

Захворювання Сім'я оселилася в невеликому будинку, позиченому їм принцесою Греції та Данії Марі, у Сен-Клу, на околиці Парижа, де принцеса Аліса допомагала в благодійній організації для грецьких біженців.Vickers, pp. 176—178 Вона стала глибоко набожною і в жовтні 1928 року прийняла православну віру. Тієї зими вона переклала англійською текст захисту проти звинувачень свого чоловіка у його діях під час греко-турецької війни.Vickers, pp. 198—199 Невдовзі після цього вона почала стверджувати, що отримує божественні послання та має цілющу силу.Vickers, p. 200

1930 року її поведінка ставала все більш непостійною, і вона стверджувала, що спілкувалася з Буддою і Христом. Їй діагностували параноїдну шизофренію спочатку Томас Росс, психіатр, який спеціалізується на лікуванні контузійного шоку, а згодом сер Моріс Крейг, який лікував майбутнього короля Георга VI до того, як той мав логопеда.Cohen, D. (2013), «Freud and the British Royal Family» , The Psychologist, Vol. 26, No. 6, pp. 462—463 Діагноз підтвердили в санаторії Ернста Зіммеля в Тегелі, Берлін.Vickers, p. 205 Її примусово вилучили з сім'ї та помістили в санаторій Людвіга Бінсвангера в Кройцлінгені, Швейцарія.Vickers, p. 209 Це був відомий і шанований заклад з кількома відомими пацієнтами, у тому числі Вацлавом Ніжинським, артистом балету та хореографом, який був там одночасно з принцесою.Vickers, p. 213 Бінсвангер також діагностував у неї шизофренію. І він, і Зіммель звернулися за порадою до Зигмунда Фрейда, який дійшов висновку, що марення походять від сексуального розладу, і запропонував «провести рентген її яєчників, щоб вбити її лібідо». Вона продовжувала наголошувати на своїй розсудливості та неодноразово намагалася покинути санаторій.

Під час тривалого одужання принцеса Аліса розлучилася з принцом Андрієм. Всі її дочки одружилися з німецькими принцами у 1930 і 1931 роках (вона не була на жодному весіллі), а принц Філіп поїхав до Сполученого Королівства до своїх дядьків, лорда Луї Маунтбеттена і Джорджа Маунтбеттена, 2-го маркіза Мілфорд-Гейвен, і своєї бабусі, вдовуючої маркізи Мілфорд-Гейвен.Ziegler, p. 101