Коміте́т охоро́ни респу́бліки — комітет, створений 22 березня 1919 лідерами Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) та Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) на міжпартійній нараді представників соціалістичних партій у Кам'янці-Подільському і тоді ж проголошений вищим органом державної влади в Українській Народній Республіці. По суті це була спроба здійснити державний переворот у країні, щоб не допустити укладання союзницького договору з Антантою та формування єдиного антибільшовицького фронту.

Відомості До складу комітету увійшли по два представники від ЦК УСДРП, УПСР, Кам'янецької трудової ради і Козацької ради кам'янецької залоги. Головою комітету було обрано В. Чехівського (УСДРП–незалежні), членами: А. Степаненка (заступник голови, УПСР), І.Лизанівського (УПСР), (УСДРП), І.Романенка (УСДРП), М.Ткаченка (УСДРП–незалежні), Є.Малика (секретар), Волошина (від Трудової ради), Грищенка (УПСР), Казимиріва, Свистуна.

У відозві від 22 березня 1919 комітет проголосив себе тимчасовим представництвом центральної влади республіки і визначив свої головні завдання: стабілізувати внутрішнє життя країни, припинити переговори Директорії УНР з французьким командуванням в Одесі, налагодити контакти із радянськими урядами Росії та України на умовах визнання ними самостійності й незалежності УНР, налагодити легальне існування українських соціалістичних партій, вивести російські війська з території УНР, створити новий український уряд на Всеукраїнському з'їзді рад робітничих і селянських депутатів.

Комітет не отримав підтримки з боку державних і політичних інституцій, і тому 27 березня 1919 (через 5 днів свого існування) сповістив про припинення своєї діяльності.

Усіх членів КОР заарештовано комендантом Кам'ян­­ця-Подільського, згодом звільнено за наказом С. Петлюри, який планував змінити склад уряду, що було неможливо зробити без лідерів українських есерів і соціал-демократів.

Події в Ка­­м'янці-Подільському висвітлили зростання прорадянських політичних наст­­роїв у суспільстві та політичному проводі УНР й прискорили падіння уряду С. Остапенка.

Примітки

Джерела та література

Христюк П. Українська революція. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917—1920 рр. — Відень, 1922. — Т. 4.

Гриценко А. П. Політичні сили у боротьбі за владу в Україні: рік 1919-й. — К., 1996.

Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. — Мюнхен, 1950; Гай-Нижник П., Лейберов О. УНР у період Директорії: пошук моделі державного устрою (кінець 1918—1919 рр.). — Ніжин, 2013.