Колесо духів (, Руджм аль-Хірі; , Гільгаль-Рефаїм) — древня мегалітична пам'ятка, що складається з концентричних кам'яних кіл з курганом у центрі. Розташована на окупованій Ізраїлем частині Голанських висот, за 16 км на схід від узбережжя Тиверіадського озера в центрі великого плато, покритого сотнями дольменів.

Складається з понад 42 000 базальтових скель, розташованих у вигляді концентричних кіл, в центрі — курган заввишки 4,6 м. Деякі кола є повними, інші — неповними. Зовнішня стіна має діаметр 160 м і висоту 2,4 м. Створення Колеса духів та інших прилеглих стародавніх поселень, датується археологами як 2 період ранньої Бронзової доби (3000—2700 рр. до н. е.).

Оскільки розкопки дали дуже мало матеріальних рештків, ізраїльські археологи припускають, що пам'ятка не була оборонною позицією чи житловим кварталом, а вірогід, ритуальним місцем, можливо, пов'язаним з культом мертвих. Однак немає єдиної думки щодо її функції, оскільки на Близькому Сході не було виявлено жодної аналогічної структури.Rogem Hiri: A Megalithic Monument in the Golan, Mattanyah Zohar, Hebrew University of Jerusalem

Етимологія Назва Руджм аль-Хірі, «купа каменів дикого кота», взята з сирійської карти. Термін руджм арабською мовою (мн. руджум; іврит: рогем) може також стосуватися тумулуса — купи каміння, під якою розташоване людське поховання.

Рогем Хірі — варіант івритом. У сучасному івриті за назву пам'ятки використовується Гільгаль-Рефаїм — «колесо духів» (або привидів).

Структура й опис

Розмір і місце розташування пам'ятки на широкому плато, по якому також розкидані сотні дольменів, означає, що для повноти картини необхідний погляд згори. Для будівництва використані базальтові породи, поширених в районі Голанських висот завдяки минулій вулканічній активності. Використано 37 500—40 000 т частково обробленого каменю, який укландено до висоти до 2 метрів. За оціниками Фрейкмана, транспортування каменю і будівництво масивної споруди мало зайняти 25 000 робочих днів. Пам'ятку часто називають «Стоунхенджем Леванту».

Рештки складаються з великого кола (злегка овального) з базальтових гірських порід, всередині якого є чотири невеликі концентричні кола, кожне з яких стає все тоншим; деякі з них завершені, інші неповні. Стіни кола з'єднані нерівномірно розкиданими невеликими кам'яними стінами, перпендикулярними до кіл.

Центральний тумулус побудований з дрібних каменів і, як вважають, був побудований після завершення навколишніх стін. Він має діаметр 20 м і висоту 4,6 м. До нього підходять чотири головні кам'яні стіни. Перша стіна, у формі півкола, має 50 м в діаметрі і 1,5 м в ширину. Ця стіна з'єднана з наступною, майже повним колом діаметром 90 м. Третя стіна — це повне коло, 110 м в діаметрі і 2,6 м в ширину. Четверта і найдальша стіна є найбільшою: 150 м в діаметрі і 3,2 м в ширину.

Два входи розміщені на північному сході (завширки 29 м) і південному сході (завширки 26 метрів). Північно-східний вхід має 6,1 м і вказує на центр кола, і загалом збігається з напрямом сходу сонця літнього сонцестояння. Вісь гробниці, виявленої всередині пам'ятки, має такий же напрямок. Гора Хермон розташована майже строго на північ, а гора Фавор — в приблизному напрямку на схід сонця зимового сонцестояння. Геометрія й астрономія візуально по'єднані у конструкції храму.

Історія та призначення Пам'ятка була занесена в каталог у ході археологічного обстеження, яке проводили в 1967—1968 роках Шмаря Гутман і Клер Епштейн. Місце є вірогідним джерелом легенди про «спадщину велетнів» або Ога.Astronomy in Israel: From Og's Circle to the Wise Observatory , Yuval Ne'eman, Tel Aviv University Дослідники використовували сирійські карти, і на вершині тура було знайдено сирійський тригонометричний пункт. Після цього первинного дослідження, серйозні археологічні розкопки розпочалися в 1980-х роках під керівництвом ізраїльських професорів і Йоні Мізрахі, як частина археологічного проекту «Земля Гешур».

Гіпотези Поклоніння. Згідно з цією гіпотезою, місце використовувалося для спеціальній церемонії у найдовші і найкоротші дні в році. Найдовшого дня в році перші промені сонця мають падати в отвір у північно-східному вході. Кут виконано не ідеально, імовірно через те, що будівельники не мали достатньо точних архітектурних інструментів. Жителі могли використовувати місце для поклоніння Таммузу й Іштар, богам родючості, щоб подякувати їм за хороший урожай упродовж року. Після зведення могили в центрі, шлях променям був заблокований. Місце поховання. З'ясувалося, що місце поклоніння згодом стало місцем поховання лідерів або інших значущих людей. На підтримку цієї гіпотези виступає знайдена гробниця. Однак не було знайдено жодних людських останків — лише предмети, що вказують на функції місця, як поховання. Крім того, навіть якщо це і є гробниця, то це не первісна функція споруди, бо поховання на 1000 років новіше, ніж решта споруди. Дахма. Археолог Рамі Арав припускає, що пам'ятка використовувалася подібно до дахм зороастрійців, куди клали тіла помелих, щоб птахи поживилися плоттю. Календар. Дехто вважає, що пам'ятка використовувалася як давній календар. Під час двох рівнодень промені сонця проходили між двох скель, заввишки 2 м, завширки 5 м, зі східного краю споруди. На думку Ентоні Авени і Йоні Мізрахі, сонце світить в центр на світанку літнього сонцестояння. Інші зарубки в стінах вказують на весняне й осіннґ рівнодення. Астрономічні спостереження. Можливо, місце використовувалося для астрономічних спостережень з сузір'ями і, напевно, релігійних розрахунків. Дослідники виявили, що розміри і пропорції схожі до структур інших періодів, і частково засновані на розташуванні зір.

Сучасність У 2007 році розкопки проводилиЙосеф Гарфинкель і Міхаель Фрейкман Єврейського університету в Єрусалимі. Фрейкман повернувся влітку 2010 року для подальшого дослідження датування і призначення споруди. Фрейкман вважає, що гробниця в центрі побудована в той же час, що й кільця. Гробницю пограбували розбійники, забравши залишки одягу і зброї, але на основі енеолітичної застібки, знайденої в проході, Фрейкман припускає, що могила є основним призначенням споруди з кілець.

Прихильники течій нью-ейдж течій, які виступають за повернення до природи, збираються поблизу пам'ятки на літнє сонцестояння і на рівнодення, щоб спостерігати, як перші промені проходять повз скелі.

«Голанський шлях», розмічена 130-кілометрова пішохідна стежка, яка тягнеться уздовж всієї довжини Голанських висот, проходить повз Гільгаль-Рефаїм.

Див. також

Екскарнація

Левантійська археологія

Примітки

Бібліографія

Подальше читання

Посилання

Following Nature's Signpoints, Geographical magazine The wheel of giants , Jerusalem post GoogleEarth placemark of Rujem el-Hiri Monument