Апамея (на Оронті) або Апамея Сирійська (, , ) — місто античної доби в північній Сирії на річці Оронт. Було головним містом регіону Апамене, пізніше входило до складу римської провінції Друга Сирія.
Історія Первинно поселення мало назву Фарнакес. Після завоювання Александром Македонським місто здобуло назву Пелла на честь головного міста Македонії. Наприкінці IV століття до н. е. місто здобуло нову назву на честь дружини Селевка I Нікатора. У місті карбувались монети Селевкідів.
У I столітті до н. е. місто зруйнував Гней Помпей Великий. За століття місто було заново відбудовано. Площа міста становила близько 230 га, саме місто поділялося на квартали, оперезених укріпленою стіною. Під час перепису 6—7 року, який проводив правитель Сирії Квіріній, в Апамеї мешкало 117 000 вільних, що означає, що в цілому населення міста становило близько 500 тис. жителів — місто було одним з найбільших на стародавньому Сході. В Апамеї була відома філософська школа середніх платоніків (Нуменій) і стоїків (Посідоній).
У римський період Апамея квітнула, її заповзятливі містяни торгували по всій Сирії та за її межами. Великим попитом користувалося чудове апамейське вино, яке часто змішували з медом і отримували щось схоже на медовуху. Зброярі постачали на ринок прекрасні мечі, кинджали тощо.
У грудні 115 року місто сильно постраждало внаслідок потужного землетрусу, але вдругу Апамею було відновлено за Траяна, Адріана, Антоніна Пія. Спадщиною цього є колонада Апамеї завдовжки 2 км на центральній вулиці Кардо Максимус (тягнулася з півночі на південь), вона була найдовшою та монументальнішою у всій Римській імперії. У ширину ця головна магістраль становила близько 21 м, вимощена плитами з вапняку неправильних форм. Самі колони заввишки досягали 9 м, а діаметром 0,9 м, відстань між ними становила 1,24 м. Колони були двох видів, прості, гладенькі та зі спіральною каннелюрою. У північній частині колонади розташовувалися терми, південну частину колонади на 1500 м перетинала вулиця Декуманус Максимус (в Римській імперії так називалися вулиці, що проходили зі сходу на захід). На цьому перехресті було розміщено дві потрійні арки, що нагадують тетрапілон. Уздовж головної вулиці розташовувалися велика агора, храм богині удачі Тюхе, базиліка з атріумом, а також невелика споруда з маленьким водоймом, присвячена водним німфам. За Юстиніана I вулиця була зменшена завширшки до 12 м, а з обох її сторін розташовувалися тротуари.
На північному заході знаходився один із наймонументальніших римських театрів, зведений у II ст., залишки якого зберігалися до тепер. Єдиний театр, який перевершував за розмірами театр в Апамеї, був театр Помпея в Римі. Спочатку театр було побудовано за часів Селевкідів, але в римський період сцена і входи в театр були перебудовані, набуваючи римських форм. Сцена по довжині вдвічі більша, ніж у грецьких театрах, а сходи зі сцени ведуть прямо до глядацьких місць. Довжина глядацьких місць сягала діаметром 139 м. У залі було 10 секторів на 20 тис. глядачів. Сидіння були 0,41 м у висоту та 0,81 м глибиною. Головною особливістю театру була складна римська система трубопроводів, яка добре збереглася вздовж східного входу.
За Юстиніана I у місті побудовані нові мури. Уродженцем міста був святий Павсекакій. 540 року місто розграбували перси, а у VII столітті його зруйнували мусульмани.
Персоналії Павсекакій Синадський (? — † 606) — єпископ синадської церкви у Сирії, християнський святий, монах та аскет.
Джерела Janine Balty (ed.): Apamée de Syrie: bilan des recherches archéologiques, 1965—1968 ; actes du colloque tenu à Bruxelles les 29 et 30 Avril 1969. Bruxelles 1969 Jean Ch. Balty: Guide d'Ápamée. Bruxelles 1981 Janine Balty (ed.): Apamée de Syrie: bilan des recherches archéologiques 1973—1979 ; aspects de l'architecture domestique d'Apamée; actes du colloque tenu à Bruxelles les 29, 30 et 31 mai 1980. Bruxelles 1984
Homepage der französischen Ausgrabungen Princeton Encyclopedia of Classical Sites Überreste der Stadt Apameia in Syrien