Голокост в Албанії — переслідування і знищення євреїв на території Албанії в період Голокосту нацистами та їх союзниками в рамках політики остаточного розв'язання єврейського питання. В окупованій спочатку Італією, а потім Німеччиною Албанії і приєднаних до неї областях, сотні євреїв були депортовані в табори смерті та вбиті.
Євреї в Албанії до війни Згідно із переписом населення станом на 1930 рік в Албанії проживало 34 єврея. У 1937 році була зареєстрована єврейська громада у кількості 300 осіб.
Албанія була дуже толерантною до євреїв країною. В 1934 році посол США в Албанії Герман Бернштейн писав: В Албанії немає і слідів дискримінації євреїв, на сьогодні це одна з небагатьох країн Європи, де не існує релігійних упереджень та ненависті, хоча сама Албанія — країна трьох релігій.
За даними Енциклопедії Катастрофи, напередодні Другої світової війни в Албанії проживало близько 600 місцевих євреїв та близько 400 біженців з Німеччини та Австрії. Частина з них намагалася через Албанію потрапити до Палестини. Албанське посольство в Берліні продовжувало видачу віз євреїв до кінця 1938 року.
Деякі євреї Сербії і Хорватії також змушені були втікати до Албанії, де разом з албанськими євреями знаходились під контролем італійської влади. Даніель Романовський наводить такі цифри: в Албанії жили 204 єврея згідно останнього передвоєнного перепису, яку Романовський вважає неточною і близько 500 євреїв, включаючи біженців, які проживали в приєднаних до Албанії областях. Крім цього були євреї-біженці, які прибули безпосередньо в саму Албанію. Таким чином, загальна чисельність євреїв на території так званої «Великої Албанії» складала близько 1000 осіб.
У 1927 році більшість албанських євреїв жили в місті Корча на південно-сході країни. Після 1938 року біженці з Німеччини та Австрії селилися в Тирані і Дурресі.
Італійська окупація
В 1930 році Албанія перебувала під сильним італійським впливом. 25 березня 1939 року, італійський диктатор Беніто Муссоліні висунув ультиматум королю Албанії Зогу I з вимогою прийняття італійського військового протекторату. Після відмови короля, 7 квітня 1939 р. відбулося вторгнення італійських військ на територію Албанії та її окупація. Таким чином, Італія відновила існував у період Першої світової війни протекторат над Албанією. Після окупації Італією частини Югославії в 1941 році до протекторату були приєднані югославські території, населені албанцями, зокрема, Косово.
Частина біженців і близько 200 місцевих євреїв були інтерновані в транзитному таборі Кавайє, проте німцям їх не видавали, а деякі албанські чиновники допомагали євреям, видаючи підроблені посвідчення особи.
У 1941—1942 роках євреї, що втекли з Сербії (в основному з Белграда), а також біженці з Німеччини, Австрії та Польщі жили в Приштині, Прізрені та Феріжаї (Урошеваце) — під італійським управлінням. У Косово близько 150 євреїв піддалися «превентивному арешту». У Косово близько 150 євреїв були піддані «превентивному арешту». Італійська окупація проіснувала до виходу Італії з війни у вересні 1943 року і до цього часу італійські військові не видавали євреїв. Як виняток, згадується випадок видачі італійськими карабінерами німцям в Приштині 14 березня 1942 року за різними даними 51 або 60 єврейських біженців, які згодом були вбиті в таборі Саймиште.
Німецька окупація Після виходу Італії з війни у вересні 1943 року німецькі війська окупували майже всю територію Албанії.
У квітні 1944 року євреї в кількості 281 осіб були арештовані в Пріштіні солдатами албанської дивізії СС «Скандербег» і потім депортовані німцями в табір Берґен-Бельзен. Всього з Албанії понад 400 євреїв було депортовано в Берґен-Бельзен, в живих залишилося близько 100 албанських євреїв. Існують твердження, що албанці врятували майже всіх євреїв , однак Даніель Романовський вказує, що із загального числа євреїв, що опинилися на території так званої «Великої Албанії», загинуло дві третини. За оцінкою Герхарда Грімма, за майже 14 місяців німецької окупації з «Великої Албанії» був депортований 591 єврей.
Вважається, що ключову роль в албанському Голокості зіграв міністр внутрішніх справ коллабораціоністського уряду Джафер Діва, що оголосив джихад проти євреїв, циган і слов'ян і організував депортації в нацистські концтабори. (Водночас, деякі дослідники стверджують, ніби Джафер Діва і його соратник Аго Агай не були прихильниками геноциду і запобігли знищення нацистами декількох тисяч осіб.)
Деякі євреї пішли в партизанські загони, які боролися з окупантами. Пепе Біро Кантос був у партизанському загоні, а після війни став одним з найбільш високопоставлених офіцерів албанської армії. Також серед партизан були Даріо Жак Артити, Давид Коен, Рубен Жак, Йозеф Бивас та інші .
Допомога євреям Багато албанців надавали допомогу євреям і рятували їх від депортацій. Студент Рефік Веселі врятував сім'ю єврейських біженців Мандиль з Югославії. Моше Мандель відкрив в Албанії фотомагазин і найняв 16-річного Рефика. Коли після німецької окупації у вересні 1943 року над Манделем, його дружиною і дітьми нависла загроза депортації, Веселі сховав дорослих, а дітей видавав за мусульман до звільнення Албанії. Батьки Рефика ховали у своєму селі не тільки дорослих з родини Мандиль, але й інших євреїв. Допомагав євреям навіть прем'єр-міністр маріонеткового уряду Мустафа Мерліка-Кру. Всього станом на 1 січня 2016 року в Албанії 75 осіб за порятунок євреїв визнані праведниками світу ізраїльським Інститутом Катастрофи та героїзму Яд ва-Шем. Ставлення албанців до порятунку євреїв дослідники пояснюють кодексом честі «Біса», який вимагає надавати допомогу гостю, не допускаючи його видачі ворогамDelinda C. Hanley. "Muslims Who Saved Jews in WWII, " Washington Report on Middle East Affairs, November 2008.
Пам'ять про Голокост До 1990 року через політичну та культурну закритість Албанії ніяких досліджень історії євреїв в ній не проводилося. Перша наукова стаття на тему албано-єврейських відносин воєнного періоду була опублікована істориком Апостолом Котані () в 1990 році, а його монографія на цю тему вийшла тільки в 1995.
У травні 2008 року в Тирані пройшла наукова конференція з історії спасіння албанських євреїв, організована Інститутом дослідження Голокосту імені Фінклера при університеті Бар-Ілан, історичним факультетом Університету Тирани і Міжнародним інститутом вивчення Голокосту меморіалу «Яд ва-Шем». На початок 2010 року ОБСЄ не мала інформації про наявність в Албанії дня вшанування пам'яті жертв Голокосту, page 10.
Наприкінці 2007 року в єрусалимському меморіалі «Яд ва-Шем» відкрилася експозиція, присвячена кільком десяткам албанських «праведників світу». Її основою стали роботи американського фотографа Нормана Гершмана. Аналогічна виставка пройшла в травні 2013 року в Нью-Джерсі (США) Гершман регулярно виступає з презентаціями своєї роботи в Албанії в різних аудиторіях.
У 2009 році Алуш Гаши () зняв документальний фільм «Порятунок в Албанії». Однією з героїнь фільму стала доктор Скарлетт Епштейн, врятована албанцями під час війни.
Врятований Рафіком Веселі Гавра Мандиль став відомим фотографом моди і реклами в Ізраїлі і створив ізраїльсько-албанську асоціацію дружби.
Примітки
Література
Див. також Історія євреїв в Албанії
Посилання
Відео