Постмінімалізм — мистецтвознавчий термін, що увійшов в обіг на початку 1970-х років для опису особливої тенденції в різних сферах мистецтва, яка відштовхувалася від попереднього їй мінімалізму — як у прагненні розвинути його (через збереження прихильності формальної простоти), так і навпаки подолати (прагнучи до більш широкого змістового наповнення).
Цей термін найчастіше вживається для опису відповідних напрямків у музиці та образотворчому мистецтві, хоча також може бути використаний стосовно будь-якої іншої сфери діяльності, яка широко використовує мінімалістичні техніки.
В образотворчому мистецтві
Художники
Єва Гессе Фелікс Гонзалес-Торрес Аніш Капур
Брюс Науман Габріель Ороско
Річард Таттл
Рейчел Уайтред Тому Фрідман Мона Хатум Деміен Хьорст Джоел Шапіро
У музиці Музичний критик і публіцист Кайл Ганн (Kyle Gann) використовує термін постмінімалізму для опису музичного стилю, що одержав поширення в 1980-1990-ті роки і характеризується наступними рисами: рівномірна ритмічна пульсація по всьому ходу композиції; переважно діатонічний звуковисотний матеріал, тональний за своєю суттю, але уникає традиційних тональних функцій; рівномірність динаміки, відсутність як сильних кульмінацій, так і підкресленої емоційності; на відміну від мінімалізму, уникнення явного або лінійного формоутворення. Мінімалістичні техніки (зразок накладання або видалення музичних шарів) також розповсюджені й у постмінімалізмі, хоча й у властивій йому замаскованій формі. Крім того, цей стиль відомий інтеграцією впливів із популярної та народної музики (Балінезійськие гамелан, блюграс, індійська рага і т. д.).
Постмінімалізм можна також характеризувати негативно: як повну протилежність серіалізму. Як і серіалісти, постмінімалісти були схильні шукати цілісну музичну мову, повноцінний синтаксис для створення музики. Але тоді як синтаксис серіалістів характеризувався незграбністю і аритмією, постмінімалісти прагнули до плавного, лінійного, мелодійного, м'яко ритмічного, доступного синтаксису. Народжене у 1940-і роки, покоління постмінімалістів зросло, вивчаючи серіалізм, і засвоїло багато з його цінностей. Мінімалізм надихнув їх до пошуку більш доступної для аудиторії музики, але вони все ще осмислювали музику в термінах, що прийшли з 12-тонової ідіоми: як мова, покликана забезпечити внутрішню цілісність форми.
Паралельно з постмінімалізмом у музиці розвивався рух тоталізму.
Композитори Луї Андріссен Гленн Бранка Ріс Четем Бен Фрост Кевін Воланс Петер Махайдік Річі Хотин Майкл Найман Макс Ріхтер Михайло Чекалін Павло Кишень Батагов Антон Володимир Мартинов
Примітки
Посилання A Discography of Postminimal, Totalist, and Rare Minimalist Music (By Kyle Gann) «Мінімалізм до мінімалізму» Юрій Ханон (16 Sep 2015)