Гра престолів (роман)

«Гра престолів» () — перший роман з циклу «Пісня льоду й полум'я» американського письменника Джорджа Мартіна. Жанр – епічне фентезі з елементами жаху. Вперше твір був опублікований 1996 року видавництвом Bantam Spectra. Дія роману відбувається у вигаданому всесвіті. У центрі твору три основні сюжетні лінії — події, що передували початку династичних війн за владу над континентом Вестерос, який нагадує Європу часів Високого Середньовіччя; насувається загроза навали племен здичавілих і демонічної раси Інших; а також подорож дочки поваленого короля в спробах повернути Залізний трон. Оповідання ведеться від третьої особи, поперемінно з точки зору різних персонажів.

Роботу над романом автор розпочав у 1991 році, плануючи на той момент цикл як трилогію. Джордж Р. Р. Мартін, який тяжіє до написання великих за обсягом текстів, вирішив створити масштабне епічне фентезі в дусі «Володаря перснів», ґрунтуючись на історичних книгах і перевівши акценти від магії до реалізму. Особливе місце в «Грі престолів» він відвів геральдиці, лицарству, опису бенкетів і одягу. Книга була навіяна реальними історичними подіями, а герої циклу мали прототипи в середовищі європейських вельмож. Одна з основних ідей книги — думка про те, що смерть є неминучою істиною усього життя.

Роман отримав загальне визнання з боку критиків. Удостоєний премії «Локус» 1997 року як найкращий фантастичний роман і був номінований того ж року на премію Неб'юла та на «Всесвітню премію фентезі» (WFA). Новела «Кров дракона», що включає розділи з роману про Дейнеріс Таргаріен, виграла в 1997 році премію Г'юґо як найкраща новела. Через п'ятнадцять років після публікації роман досяг першого місця в списку бестселерів газети The New York Times. Оглядачі позитивно сприйняли сміливе порушення класичних канонів жанру та руйнування літературних стереотипів, опрацювання персонажів та захопливий сюжет. Загалом продано понад мільйон примірників книги. Роман екранізовано в рамках першого сезону телесеріалу «Гра престолів».

Сюжет

Всесвіт книги Дія циклу розгортається у вигаданому світі. Основні події книги зосереджені на материку Вестерос, який за економікою, культурою і соціальним влаштуванням нагадує Європу часів Високого Середньовіччя, і частково на східному континенті під назвою Ессос, що відрізняється етнічним і географічним різноманіттям. Найвпливовіші родини Вестероса заведено називати Великими Домами. Приблизно за триста років до подій «Гри престолів» династія Таргарієнів, використовуючи трьох драконів, завоювала всі землі Вестероса від Стіни до південних берегів Дорна та створила єдину імперію. Рід Таргарієнів походить з давньої Валірії. Еєгон одружився зі своїми сестрами, і цієї традиції часто дотримувалися в їхньому роду. Династія стала згасати після загибелі останніх драконів. Божевілля Ейєріса II породило повстання, яке виявилось успішним.

Рід Баратеонів, як вважають, походить від побічної гілки Таргарієнів. Після повалення короля Шторму вони стали лордами Штормової Межі. Чорняві і сильні, Баратеони довгий час залишалися вірні правлячій династії. Причиною протиборства стала кохана Роберта Баратеона Ліанна Старк, яку викрав Рейєгар Таргарієн, син Ейєріса II. Роберт, бувши проводирем повстання, після перемоги зійшов на трон Семи королівств, але став нікчемним правителем. Світловолосі Ланістери були найбагатшим родом з усіх Великих Будинків. Вони управляють Західними Землями, а їхня фортеця — Скеля Кастерли. Главою сімейства є лорд Тайвін. Його старший син Джеймі, що служив у гвардії Ейєріса, убив колишнього короля, за що отримав прізвисько «Царевбивця».

Старки — незмінні лорди Півночі, рід яких не переривався протягом тисяч років. Згідно з легендою, їхній предок Брандон Будівельник спорудив Стіну. Оглядач «Світу фантастики» Дмитро Злотницький пише: «Вони холодні, як землі, якими правлять, тверді, як стіни їхнього родового замку Вінтерфелла, і небезпечні, як лютововки, що красуються на їхніх прапорах». Від інших Великих домів Старки відрізняються тим, що поклоняються Старим богам. Саме представники цього сімейства найширше представлені в сюжеті твору. Також Старків умовно можна назвати позитивними персонажами книги. Аррени, Хранителі Сходу, — один з найдавніших родів. До приходу Таргарієнів вони були королями Гори й Долини. Південніше Перешийка, в центральній частині Вестероса, розташовується Дім Таллі. Їхній замок Ріверан на перетині трьох річок Тризубця дозволяє контролювати торгівлю в регіоні. До Великих Домів також належать Тирели з Хайгардена, які також отримали свої землі від завойовників Таргарієнів, Мартелли з Дорну, що приєдналися до держави Таргарієнів добровільно, а також Грейджої, войовничий народ з Залізних Островів.

Великі доми Вестеросу

Дім Баратеонів Дім Старків Дім Ланістерів Дім Арренів Дім Таллі Дім Тирелів Дім Грейджоїв Дім Мартелів Дім Таргарієнів </div>

Стислий зміст Світ Семи Королівств – це світ лицарів та вбивць, турнірів та битв, героїв та лицедіїв, інтриг та пригод, вічного холоду та вічного літа. Світ, в якому зникла магія та давно загинув останній дракон. Світ, єдність якого тримається на владі короля – Роберта Баратеона, котрий захопив престол, відібравши його у династії Таргарієнів із Валірії, що правила у Вестеросі майже триста років. Проте могутній воїн часто виявляється слабким королем. Після таємничої загибелі свого десниці (правої руки короля) – Джона Аррена, Роберт призначає на цей пост свого вірного товариша – Еддарда Старка – правителя Півночі. Старк змушений вирушити до столиці – Королівської Гавані, залишивши Вінтерфел (Вічнозим) на свого чотирнадцятирічного сина Роба. «Завдяки» підступам власного оточення, яким заправляє його дружина, королева Серсея Баратеон (Ланістер), Роберт гине на полюванні, а в країні спалахує жорстокий конфлікт: Старки, як найближчі союзники короля, виступають проти Ланістерів – Хранителів Заходу, що і не приховують своїх планів щодо вільного престолу. Свої амбіції стосовно трону мають також і два брати загиблого короля – Станніс та Ренлі.

Граючи в ігри престолів лорди Вестороса забувають про існування за океаном нащадків Таргарієнів – Вісериса Таргарієна та його сестри Дейєнеріс, що дивом врятувались після перемоги Роберта і тепер палають жагою помсти.

…Захоплені міжусобною війною, люди не звертають уваги на події, що розгортаються на далекій Півночі, за Стіною, де потрохи набирає сили нелюдь. До того ж, як гласить гасло Старків – «Зима на підході»…

Сім Королівств Лорд Вінтерфелла і Хранитель Півночі Еддард (Нед) Старк здійснює смертну кару Гареда, дезертира з Нічного Дозору. Повертаючись з синами Роббом і Браном Старками, бастардом Джоном Сноу і вихованцем Теоном Грейджоєм, вони знаходять шістьох вовченят — чотирьох самців і двох самиць, що збігається з кількістю і статтю дітей лорда Старка — і вирішують забрати їх собі. Король Роберт Баратеон з дружиною і дітьми приїжджає у Вінтерфелл. Роберт і Нед, бувши давніми друзями, в минулому повстали проти Ейєріса II Божевільного, поваливши правлячу династію Таргарієнів. Король пропонує Неду, відомому своєю чесністю і непідкупністю, посаду правиці короля. Попередник Неда — Джон Аррен — помер за загадкових обставин. Також Роберт обіцяє заручити свого сина Джофрі з Сансою Старк, старшою дочкою Неда. У день полювання син Неда Бран забирається на стару вежу і стає випадковим свідком інцест королеви Серсеї та її брата Джеймі Ланістерів, за що той скидає його з вежі. Бран виживає, але його ноги сковує параліч. При цьому хлопчик не пам'ятає подій, що передували падінню, тому вважають, що Бран упав з вежі випадково.

Еддард Старк приймає пропозицію Роберта і забирає дочок до столиці Вестеросу — Королівської Гавані. Його дружина Кетлін залишається з синами — Браном, що лежить без свідомості, Ріконом і Робом. Останній на час від'їзду батька стає намісником Вінтерфелла. Джон Сноу вирушає на північ, на Стіну, щоб стати, як і брат Неда Старка Бенджен, братом Нічного Дозору, про що він давно мріяв. На Брана вчиняють замах, проте лютововк рятує і його, і Кетлін. Отямившись, Бран дає йому ім'я Літо. У своїх снах він бачив серце Білої Пустки, що знаходиться далеко на Півночі, і наближення зими. Оскільки кинджал вбивці був з валірійської сталі, то Кетлін вирушає до Гавані, щоб дізнатися, кому він належав. Петір Бейліш, знаний як Мізинець, її давній залицяльник, повідомляє, що це річ Тиріона Ланністера, брата королеви. Заручившись підтримкою лицарів з союзних домів, Кетлін бере карлика в полон і відвозить його до Лізи Аррен, своєї сестри, в Орлине Гніздо — гірську фортецю Сходу. Тиріон заперечує звинувачення у спробі вбивства Брана і вимагає суду поєдинком. Його честь захищає найманець Бронн, який спритністю перемагає неповороткого лицаря у важких обладунках. Тиріона і Бронна неохоче відпускають, і вони залишають Гніздо.

Прибувши до Королівської Гавані, Нед Старк потрапляє в гущавину придворних змов та інтриг. Поступово Нед з'ясовує, що принц Джофрі, принцеса Мірцелла і принц Томмен народжені королевою Серсеєю не від чоловіка, а від власного брата Джейме. Законних спадкоємців у Роберта немає, адже всі його діти народжені поза шлюбом. Під час таємної бесіди з Серсеєю Нед каже, що знає про її зв'язки з Джейме, і пропонує їй бігти разом з дітьми. Замість цього вона підмовляє свого кузена Ланселя, зброєносця Роберта, напоїти його під час полювання на вепра. Лорд Тайвін Ланністер, батько Серсеї та Джейме, таємним наказом надсилає Грігора Клігана з військами грабувати Річкові землі з метою виманити Старка і взяти його в полон для обміну на Тиріона. У відповідь на скарги річкових лордів Нед заочно засуджує Грігора Клігана на смерть і надсилає загін на чолі з Беріком Дондарріоном для здійснення страти.

Внаслідок підступів Серсеї Роберт зазнає смертельного поранення в сутичці з вепрами. Нед не встигає повідомити йому результати свого розслідування. Король підписує заповіт, в якому призначає Джофрі спадкоємцем, а Еддарда — лордом-протектором, після чого вмирає. Ренлі Баратеон, молодший брат короля, пропонує вночі здійснити переворот і взяти в полон дітей Роберта, але Еддард відкидає цю ідею. У тронному залі Серсея рве заповіт, та оголошує Джофрі королем, себе — його регентом, а Еддарда Старка — зрадником. Варта міста Золоті плащі разом з людьми Ланністерів вбивають людей Старка і влаштовують різанину в башті Десниці. Неда кидають у темницю, а Сансу беруть під домашній арешт. Арії, молодшій дочці Неда, вдається втекти із замку і сховатися в місті. Джофрі вінчають як короля Вестероса. Нед погоджується приєднатися до братів Нічного Дозору в обмін на безпеку Санси, але Джофрі наказує відрубати йому голову. Сір Ілін Пейн виконує вирок на сходах Великої Септи Бейєлора. Арія спостерігає за цим, але вербувальник Нічного Дозору Йорен забирає її й обіцяє повернути додому.

Дізнавшись про різанину в Королівській Гавані і про те, що намічається громадянська війна за престол, старший син Еддарда Робб Старк збирає військо та йде на південь. Намісником Вінтерфелла призначають Брана, який отямився, а його регентами — мейстера Лювіна і сіра Родріка Касселя. Незаконний арешт Тиріона загострює відносини в державі — між Ланністерами з одного боку та Старками і Таллі з іншого. У Ріверрані і Кручі Кастерлі починають збиратися війська. Для здійснення військових дій Робб погоджується на союз з домом Фреїв. Він здобуває перемогу в битві в Шопотливому Лісі над військами Джеймі Ланністера і бере його в полон, а пізніше знімає облогу з Ріверрана, фортеці Таллі. Після того, як Робб відмовляється від союзу з братами Роберта, Ренлі і Станнісом, у кожного з яких свої претензії на престол, лорди Півночі і Тризубця оголошують його Королем Півночі.

Стіна