Бухарестський мирний договір — договір між Російською та Османською імперіями, підписаний 28 травня 1812 року в Бухаресті, який завершив російсько-турецьку війну 1806—1812 років.

Причини укладання Усвідомлюючи небезпеку неминучої війни з Французькою імперією, російський уряд відмовився від далекосяжних планів приєднати до Російської імперії Дунайські князівства.

3 квітня (22 березня) 1812 року імператор Олександр I зажадав від головнокомандувача російської «Молдавської армії» генерала від інфантерії графа Михайла Кутузова негайно укласти мир, погоджуючись на кордон по річці Прут до впадіння її в Дунай. Дипломатичну підтримку забезпечував посол Російської імперії в Османській імперії Андрій Італинський.

23 (11) травня Кутузов доповів імператору про узгодження спірних питань, наступного дня було парафовано попередні (прелімінарні) умови, а 28 (16) травня 1812 року — підписано текст російсько-османського мирного договору.

Договір Договір складався з 16 пунктів. Стаття 1-а проголошувала стан миру «між обома високими імперіями». Стаття 2-а обіцяла амністію учасникам бойових дій. Стаття 3-я визнавала чинність попередніх російсько-турецьких трактатів і конвенцій. Стаття 4-а підтверджувала 1-у статтю прелімінаріїв (тимчасові рішення): «Осяйна Порта Оттоманська відступає і віддає російському імператорському двору землі, розташовані на лівому березі Пруту з фортецями, містечками, поселеннями й житловими спорудами; середина ж річки Прут буде кордоном між обома високими імперіями». Кілійське гирло дельти Дунаю проголосили спільним, торговельні кораблі Російської імперії могли плавати по всій течії Дунаю, військові — лише до впадіння в нього річки Прут. Цим давня українська земля Хотинщина й українці, що проживали на всій території дністровсько-прутського межиріччя, прилучилися до основного масиву етнічних українських земель, а кордони Османської імперії віддалилися від території України. Стаття 5-а засвідчила повернення Османській імперії Молдовського та Волоського князівств, підтверджуючи їхні «привілеї». Стаття 6-а зберігала кордони, що існували перед війною на Кавказі. Стаття 7-а містила взаємні гарантії іновірцям. Стаття 8-а надавала сербам автономію й право самостійно збирати податки для султана. Наступні 8 статей регулювали інші питання російсько-турецьких взаємин. 24 (12) червня 1812 року, перебуваючи у Вільно, Олександр I ратифікував Бухарестський мирний договір. За укладення цього договору граф Михайло Кутузов отримав титул «найяснішого князя».

Умови

Російська імперія Встановила новий кордон на річці Прут (замість Дністра). Отримала Ізмаїльську, Кілійську, Аккерманську, Хотинську фортеці. Отримала право торгового судноплавства по всьому Дунаю до річки Прут. Повернула Османській імперії Анапу, Поті, Ахалкалак, Молдавське і Волоське князівства. Залишила у своєму складі Західну Грузію (крім Поті). Отримала Бессарабію і деякі території Закавказзя. Уперше одержала морські бази на Кавказькому узбережжі Чорного моря.

Османська Імперія Зобов'язувалась надати автономію Сербії.

Примітки

Література Р. Г. Симоненко. Бухарестський мирний договір 1812 р. //

Миллер А. Ф. Мустафа паша Байрактар. — М., 1947; Внешняя политика России XIX и начала XX века, т. 6. — М., 1962; Бессарабия на перекрестке европейской дипломатии: Документы и материалы. — М., 1996.

Посилання Бухарестський мирний договір 1812 року // Сайт с. Гвіздівці