Митрополит Євгеній (в миру Євфи́мій Олексі́йович Болхови́тінов; , Воронеж — , Київ) — митрополит київський (з 1822 р.), історик, бібліограф, археолог.
Біографія
Народився у м. Воронежі в сім'ї священика.
Навчався у Воронезькій духовній семінарії (1778—1784), Слов'янсько-греко-латинській академії та Московському університеті (1784—1788). Викладач, префект, ректор Воронезької духовної семінарії (1789—1794). З 1796 протоієрей у Павловську Воронезької губ., з 1799 в Санкт-Петербурзі. Прийняв чернецтво (1800). З 1800 викладач та префект Санкт-Петербурзької духовної академії, настоятель Зеленецького Троїцького монастиря, Троїцько-Сергієвського пустища (Санкт-Петербурзька губернія). Вікарний єпископ Новгородський (з 1804), архієпископ Вологодський (з 1808), Калузький (з 1813), Псковський (з 1816), митрополит Київський та Галицький (1822—1837). Член Російської академії (1806), академік Петербурзької АН (1829). Член Синоду.Був близький до гуртків М. І. Новикова та графа М. П. Румянцева. Автор біобібліографічних словників церковних і світських письменників, праць із церковної історії, у тому числі описів монастирів, церков та монастирських бібліотек, зокрема описів Софійського собору та Печерської лаври в Києві, богословських студій, перекладів творів французьких письменників Л. Кокле, Ф. Фенелона та інших, численних публікацій документів та матеріалів.
Віднайшов у Юр'ївському монастирі в Новгороді грамоту Великого київського князя Мстислава Володимировича, якій присвятив одне з перших палеографічних досліджень у Російській імперії. Під його керівництвом та на його кошти у Києві проводилися археологічні дослідження фундаментів Десятинної церкви та Золотих Воріт.
Праці Историческое, географическое и экономическое описание Воронежской губернии, собранное из историй, архивских записок и сказаний. —Воронеж, 1800 Исторические разговоры о древностях Великого Новгорода. — Б.м., 1808 Примечания на грамоту великого князя Мстислава Володимировича и сына его Всеволода Мстиславича, удельного князя новгородского, пожалованную новгородскому Юрьеву монастырю, с приложением грамоты // Вестник Европы. — 1818. — № 15–16, 20 Словарь исторический о бывших в России писателях духовного чина греко — российской церкви: В 2 т. — , 1818. Т. 1–2 (перевид. Лейпциг, 1971; , 1995) Описание Киево-Софиевского собора. — , 1825 Описание Киево-Печерской лавры. — ,1826 История княжества Псковского: В 4 ч.— Б.м., 1831 Словарь русских светских писателей соотечественников и чужестранцев, писавших о России: В 2 т. — ,1845. — Т. 1–2 Вибрані праці з історії Києва. — , 1995
Джерела
Данский А., Очерк жизни и ученых трудов Евгения, митрополита Киевского и Галицкого // Воронежский лит. сб. — Воронеж, 1861. — Вып. 1; Евгеньевский сб. Высокопреосвященный Евгений митрополит Киевский и Галицкий: Сб. материалов для биографии. — , 1871; Ивановский А. Д., Митрополит Киевский и Галицкий Евгений (Болховитинов). — , 1872; Николаевский П., Учёные труды преосвященного Евгения Болховитинова, митрополита киевского, по предмету русской церковной истории // Христианское чтение. — 1872. — № 7; Сперанский Д., Ученая деятельность Е. Болховитинова // Русский вестник. — 1885. — № 4–6; Шмурло Е., Митрополит Евгений как ученый. — , 1888; Сарбей В., Митрополит Євгеній // Київська старовина. — 1993. — № 1; Київський Болховітіновський зб. — , 1993; Рукавіцина Є. В., Євгеній Болховітінов і бібліографія України // Бібліотечний вісник. — 1995. — № 2; Ананьева Т. Б., «Прегордый Фаэтон» и «Милостивый архипастырь»: к истории возникновения биографической легенды о митрополите Евгении Болховитинове // Ucrainica: архівні студії. — 1997. — Т. 2; Ананьева Т. Б., Евгенистика sub specie историографии // Просемінарій. Медієвістика. Історія церкви, науки і культури. — , 1998. — Т. 2.
Примітки
Посилання Ясь О. В. Болховітінов Євген //