Сергій Олександрович Караганов (нар. 12 вересня 1952, Москва, РРФСР, СРСР) — російський політолог і економіст. Декан факультету світової економіки та світової політики НДУ ВШЕ. За політичними поглядами великодержавний російський імперець і фашистА.Скобов. Манифест нового русского фашизма. 4.12.2020«Международный курьер»: Глеб Павловский и Сергей Караганов – тандем главных драйверов российского фашизма. Закликав нанести превентивний ядерний удар по країнах Європи. Проти Караганова діють міжнародні санкції.

Походження Батько — Олександр Васильович Караганов (1915—2007), викладач Академії суспільних наук при ЦК КПРСКараганов Александр Васильевич // Италия — Кваркуш. — М. : Советская энциклопедия, 1973. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 11).. Мати — Софія Григорівна Караганова (нар. 1917/1918), перша дружина поета Євгена Долматовського.

Біографія

Освіта 1974 року закінчив економічний факультет Московського державного університету. 1979 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Роль і місце транснаціональних корпорацій у зовнішній політиці США». 1989 року захистив докторську дисертацію на тему «Роль і місце Західної Європи в стратегії США щодо СРСР (1945—1988)».

Наукова діяльність Від 1974 до 1977 року стажувався при місії СРСР при ООН. Від 1978 до 1988 працював в Інституті США та Канади АН СРСР на посадах молодшого, потім старшого наукового співробітника, завідувача сектора. Від 1988 року працює в Інституті Європи АН СРСР (РАН), від 1989 — заступник директора.

Наукові інтереси — зовнішня і військова політика СРСР/Росії, взаємодія між Росією і Заходом у політичній, економічній сферах і сфері безпеки. Світова політика. Міжнародна інтеграція. Глобалізація. США і Велика Британія.

Викладання — читання лекцій в різних російських і зарубіжних університетах і дослідницьких інститутах. Під час весняного семестру 1991 — почесна кафедра їм. Б. А. Роллінга в Гронінгенському університеті. Від 2002 — завідувач кафедри світової політики Державного університету — Вищої школи економіки (ДУ-ВШЕ). Від 2006 — декан факультету світової економіки та світової політики НДУ-ВШЕ.

Автор і редактор 17 книг і брошур, опублікував понад 250 статей з проблем економіки, зовнішньої політики, контролю над озброєннями, стратегії національної безпеки, зовнішньої і військової політики Росії. Статті і книги опубліковані в Росії, США, Німеччині, Франції, Великій Британії, Нідерландах, Фінляндії, Данії, Греції та інших країнах.

Громадська і державна діяльність У 1989⁣—⁣1991 роках — офіційний експерт Комітету з міжнародних відносин Верховної Ради СРСР. Від 1991 — член Ради із зовнішньої політики МЗС РФ.

Від 1992 — заступник голови, від 1994 — голова Президії Ради з зовнішньої та оборонної політики — громадської організації, яка нині об'єднує понад 150 відомих представників ділових кіл і засобів масової інформації РФ, відомих політиків, керівників силових структур.

У 1993—1999 роках — член Президентської Ради РФ. Від 1993 — член Науково-консультативної ради при Раді Безпеки РФ. Від 1996 — член Консультативної ради при Голові Ради Федерації РФ. Від 1996 — співголова опікунської ради Фонду розвитку парламентаризму в Росії. Член Опікунської Ради Фонду ІНДЕМ. Від 2001 — радник заступника керівника Адміністрації Президента РФ із зовнішньої політики.

Від 2002 року — засновник і голова Редакційної ради журналу «Росія в глобальній політиці». У листопаді 2004 був введений до складу Ради при Президентові РФ зі сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і прав людини.

Як коментатор брав участь у телепроєкті Намедні 1961—1991: Наша ера.

Членство в міжнародних організаціях Від 1992 — співголова Російсько-українського форуму (регулярно проводилися зустрічі представників економічних і політичних еліт двох країн). В 1994—1995 — співголова (спільно з О. Ламбсдорфом) Комітету з економічного розвитку Комісії «Велика Європа» (Комісія Ширака).

Від 1995 — Член Міжнародного консультативного комітету (МКК) Ради з міжнародних відносин (Нью-Йорк). МКК очолює Д. Рокфеллер.

Від 2004 — член Опікунської ради Товариства Альфреда Херрхаузена при Дойче Банку. Член Міжнародного інституту стратегічних досліджень (Лондон) та кількох інших професійних організацій і академічних рад.

Програма з десталінізації 1 лютого 2011 року на засіданні Ради при Президентові Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини робочою групою на чолі з Карагановым була запропонована програма «десталінізації суспільства».

У липні 2013 року презентував РИА-Новости проект програми «Увічнення пам'яті жертв політичних репресій».

Нагороди та премії Премія Уряду Російської Федерації 2016 року в області засобів масової інформації (3 грудня 2016 року) — за популяризацію питань зовнішньої політики на сторінках журналу «Росія в глобальній політиці». Орден Дружби (24 жовтня 2017 року) — за великий внесок у розвиток науки і освіти, підготовку кваліфікованих фахівців

Політичні погляди У різні часи С. П. Караганов мав різні погляди — спершу в 1990-х роках — прорадянські, потім деякий час вважався антисталіністом. До 2020-х років еволюціонував до ідеї російської великодержавності, жорстко-антизахідної риторики і пропозиції розглядати Росію як «цивілізацію-цивілізацій». Критиками та аналітиками сучасного російського політичного режиму визнається як імперець і фашист, який керується маніакальними ідеямиРадіо Свобода: Ядерный венецианский маньяк и либеральная ржевская кандидатка. 21.12.2023. У 2023 році запропонував застосувати ядерну зброю до глобального Заходу, включно з УкраїноюТяжкое, но необходимое решение.

Приватна власність, нерухомість Володіє двоповерховою квартирою в Венеції, в дорогому туристичному районі Кастелло. Після введення проти нього санкцій Євросоюзу Караганов здає квартиру в оренду, отримуючи за це прибутокУНІАН: Російський політолог, що закликав вдарити "ядеркою" по ЄС, має квартиру у Венеції. 20.12.23Радіо Свобода: "Проект": политолог Караганов имеет доход с квартиры в Венеции. 21.12.2023.

Праці

Экономическая роль России в Европе (в соавторстве с О. Ламбсдорфом). — М., 1995 (также опубликована на англ.яз.). Геополитические перемены в Европе, политика Запада и альтернативы для России. — М., 1995 (отв.редактор). Zurueck zum Imperium?, Russische Au?en und Verteidigungspolitik in einer neuen Aera, in: Eine Welt oder Chaos?" — Suhrkamp Verlag Frankfurt am Main 1996. К созданию сообщества демократических государств (в соавторстве с Г. Эллисоном, К. Кайзером), 1996. Российско-американские отношения на рубеже веков. Доклады рабочих групп: СВОП и Фонда Карнеги за международный мир. — М., 2000. Стратегия для России: Повестка дня для Президента-2000 (отв. редактор). — М., 2000. Стратегия для России. 10 лет СВОП (отв. редактор). — М., 2002. Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить / Отв. ред. и рук. авт. кол. С. А. Караганов. — М.: АСТ: Русь-Олимп, 448 стр. 2008 ISBN 978-5-17-050151-9 ISBN 978-5-9648-0186-3 Россия vs Европа. Противостояние или союз? / Под редакцией С. А. Караганова и И. Ю. Юргенса Издательства: Астрель, Русь-Олимп, 384 стр. 2010 ISBN 978-5-271-25038-5 ISBN 978-5-9648-0297-6

Примітки

Посилання