Марі́я Ки́рівна Бариля́к (Козоріс; , м. Калуш, нині Івано-Франківської області — , Львів) — українська дитяча письменниця. Сестра письменника Михайла Кировича Козоріса.
Життєпис 1913 — закінчила вчительську семінарію у Львові.
До 1920 працювала вчителькою у Володимирі-Волинському.
З 1920 — мешкала і працювала у Львові. Друкувалася в журналах «Жіноча доля», «Світ дитини» та ін.
Похована у гробівці на полі № 2 Личаківського цвинтаря.
Твори 1920 — Сон Федька (друга премія літературного конкурсу журналу «Світ дитини») 1927 — Побіда 1928 — Весна йде! 1929 — Великодний сон 1929 — Пластун Савко 1930 — Повінь 1930 — композиція зі співами й хороводами «Свято Матері» 1931 — Ой, зацвіли фіялочки… 1931 — Старенька мати 1933 — Мати 1935 — Над рікою 1982 — Сестра про брата 1982 — Спогади про Малицьку (зі слів Марії літературознавець Федір Погребенник, записавши історію пісні Костянтини Малицької «Чом, чом, чом, земле моя», установив її походження)
Родина Дружина фольклориста Олександра Бариляка, мати професора-медика Романа Бариляка, бабуся професора Ігоря Бариляка.
Рідна сестра письменника Михайла Кировича Козоріса. 1982 року опублікувала спогади про нього — «Сестра про брата».
Джерела Луцишин О. Б. Буковинський журнал. — 2004. — С. 210 Наша дума, наша пісня: нариси-дослідження / Федір Погребенник. — К.: Музична Україна, 1991. — С. 169