Економіка дарування (також «культура дарування» або «економіка благодійності») — це соціологічна теорія та соціальна система, в якій товари та послуги передаються без прямої чи майбутньої компенсації (грошової або іншої; тобто без обміну, та без вимоги «послуга за послугу»). Втім на практиці така взаємодія зазвичай ґрунтується на принципі відстроченої взаємності.
У довгостроковій перспективі економіка дарування все ж передбачає певний обмін, але він принципово відрізняється від бартеру: йдеться про обмін дарами, а не товарами. Ця соціологічна теорія спирається на принцип загальної солідарності.
Первісно термін використовувався для опису поширених в доісторичних і племінних суспільствах практик, де очікувані "компенсації" мали соціальний або нематеріальний характер - такі як карма, репутація, лояльність чи інші форми вдячності. Антропологи та інші дослідники підтвердили існування подібних форм обміну дарами в тогочасних культурах.
Концептуальне походження
Вперше термін «економіка дарування» з’являється у праці Марселя Мосса «Есе про дарування» (1923-1924), де він досліджує практики обміну та розподілу дарів у північноамериканських індіанських племен тлінгітів, хайда, тсімшян і квакіутлів.
Мосс етнологічно проаналізував системне значення дарообміну та окреслив критерії, за якими він принципово відрізняється від товарного обміну. У дарувальній економіці дійсно передбачається взаємна винагорода, проте вона зазвичай нематеріальна й, головне, не формалізована. Найвідоміший приклад - потлач, періодичне свято деяких індіанських племен, під час якого обмін дарами перетворювався на змагання у щедрості та демонстративному марнотратстві. Мосс стверджував, що дарообмін є базовою соціально-антропологічною моделлю: дар встановлює соціальні зв’язки й дозволяє окреслити соціальну дистанцію. До подібних висновків дійшов і Броніслав Маліновський, досліджуючи феномен кула - ритуального обміну, поширеного серед садівників-тробріанців.
Опис В ідеалі, регулярні дарування створюють постійну циркуляцію і перерозподіл цінностей в суспільстві. Організація економіки дарування істотно відрізняється від бартерної економіки та ринкової економіки. Замість фіксованого обміну товарами або послугами за власний кошт або інші товари (послуги) в економіці дарування обмін відбувається за допомогою особистого визначення цінності одержуваного благаR. Kranton: Reciprocal exchange: a self-sustaining system, American Economic Review, V. 86 (1996), Issue 4 (September), p. 51.. Культура дарування може співіснувати з плановою економікою, ринковою економікою та бартерною економікою.
Економіки дарування були поширені до появи ринкової економіки, але поступово зникли, коли суспільство стало більш складним. Деякі елементи такої економіки збереглися до теперішнього часу, але в наші дні жодне суспільство не функціонує як економіка дарування. Елементи суспільства дарування в даний час найчастіше зустрічаються у вигляді релігійних дарів і в суспільстві інформаційних технологій.
Традиція наукового дослідження є прикладом культури дарування. Вчений публікує результати своїх досліджень, тим самим надаючи іншим дослідникам можливість використовувати публікації в своїх працях. Чим більше інших авторів посилається на роботу вченого, тим більше його престиж і авторитет в очах суспільства, яка призводить до підвищення ймовірності отримання дослідницьких грантів. Крім того, усі вчені використовують зростаючу базу знань.
Спільнота вільного програмного забезпечення має коріння в хакерській культурі і також може бути прикладом культури дарування. Програмісти надають джерельний код спільноті з тією метою, щоб кожен міг змінити і поліпшити його. Індивідуальні програмісти таким чином можуть завоювати авторитет, а все співтовариство виграє від покращення програмного забезпечення.
Анархісти також використовують принципи дарування в своїй культурі. Продукти часто жертвують і поширюються вільно.
Історія Всупереч поширеній думці, немає ніяких доказів того, що суспільство спиралося насамперед на бартер, до того як почало використовувати гроші для торгівлі. Mauss, Marcel. 'The Gift: The Form and Reason for Exchange in Archaic Societies.' pp. 6.4. Насправді, негрошові суспільства діяли в значній мірі за принципами економіки дарування і боргу. David Graeber: Debt: The First 5000 Years, Melville 2011 року. Cf. http://www.socialtextjournal.org/reviews/2011/10/review-of-david-graebers-debt.php У той же час, бартерні відносини виникали, як правило, між незнайомцями або потенційними ворогами. Graeber, David. 'Toward an Anthropological Theory of Value'. pp. 153-154.
Льюїс Хайд виявляє походження економіки дарування в обміні їжею, наводячи як приклад протокол Тробріанських остров'ян з посиланням на подарунок у Колі Кула як «їжу, яку ми не могли їсти», хоча цей подарунок не є їжею, а орнаментом, виготовленим спеціально для передачі в якості подарунка. Hyde, Lewis, The Gift: Imagination and the Erotic Life of Property, 8-9. Фестиваль Потлач також зародився як «велике годування». Hyde, op. cit. , 9. Хайд стверджує, що в багатьох суспільствах це призвело до поняття дарунку як чогось, що має «загинути».
Антрополог Маршалл Салінса пише, що економічна система в Кам'яному столітті була за своїм характером економікою дарування і достатку, а не дефіциту, незважаючи на сучасні уявлення читачів про її об'єктивну бідність. Marshall Sahlins cited at Hyde, op. cit. , 22.
З появою міст-держав існування грошей стало необхідністю, і економіка дарування була замінена економікою на основі товарно-грошових відносин. Sheila C. Dow (2005), « Axioms and Babylonian thought: a reply », Journal of Post Keynesian Economics 27 (3), p. 385-391.
Характеристика Найчастіше, для економіки дарування потрібно, щоб обмін подарунками був більше, ніж просто взаємний обмін між двома людьми. Наприклад, в кашмирській казці розповідається про двох жінок брамінів, які намагалися виконувати свої зобов'язання давати милостиню, просто передаючи милостиню одна одній. Після смерті вони перетворилися на два отруєних колодязя, з яких ніхто не міг пити, що відображає безпліддя цієї жалюгідної подоби благодійності. Hyde, op. cit. , 18. Явище розширення кола дарування можна також спостерігати в суспільствах, де мисливці віддають тварин священикам для пожертвування їх частини божеству (очікується, що натомість воно дасть успіх у полюванні). Мисливці не жертвують самих себе божеству .
Багато які суспільства мають суворі заборони переходу подарунків в торгівлю або товарний капітал. Антрополог Джеймс Венді пише, що серед народу удук в північно-східній Африці існує стійкий звичай, в якому будь-який подарунок, який перетинає міжродовий кордон, повинен бути спожитий, а не збережений. Wendy James cited at Hyde, op. cit. , 4. Наприклад, подарована тварина повинна бути з'їдена і не йде на розведення потомства. Однак, як в прикладі Тробріанських пов'язки й намиста, ця «загибель» не обов'язково повинна складатися з споживання як такого, натомість дарунок може передаватися далі. В інших суспільствах прийнято надавати зворотній подарунок або безпосередньо в обмін, чи третій стороні. Негоже зберігати дарунок і нічого не давати. Хайд зауважує: «У народних казках, людина, яка намагається втримати подарунок, звичайно вмирає». Hyde, op. cit. , 5.
Приклади
Суспільство Океанія Тихоокеанські острівні суспільства до дев'ятнадцятого століття були, по суті, економіками дарування. На сьогоднішній день така практика як і раніше присутня в деяких частинах Тихоокеанського регіону — наприклад, на деяких віддалених островах Кука Crocombe, Ron & Crocombe, Marjorie Tua'inekore, ed., Akono'anga Maori: Cook Islands Culture, 2003 ISBN 982-02-0348-1 . В Токелау, незважаючи на поступовий прихід ринкової економіки, форма економіки дарування як і раніше зберігається в практиці Інат — строгому зрівняльному розподілі усіх продовольчих ресурсів на кожному атолі. Huntsman & Hooper, Tokelau: A Historical Ethnography, 1996, ISBN 0-8248-1912-8 На острові Анута все ще існує економіка дарування під назвою «Aropa».
У Папуа-Новій Гвінеї досі існує Коло Кула, а також інші системи обміну, такі як обмін Мока.
Значна частина діаспори тихоокеанських остров'ян, що живуть в Новій Зеландії, Австралії і США, до сих пір зберігають відносини, характерні для економіки дарування. Незважаючи на те, що вони виявляються залучені в ринкову економіку цих країн, деякі з них прагнуть зберегти основи економіки дарування, такі як взаємні грошові подарунки або грошові перекази на батьківщину. MACPHERSON & al., Tangata O Te Moana Nui: The Evolving Identities of Pacific Peoples in Aotearoa / New Zealand, 2001., ISBN 0-86469-369-9
Індіанці Північноамериканські індійці, що жили на Північному Заході біля тихоокеанського узбережжя (в першу чергу квакіутль), практикували ритуал потлач, в якому вожді віддають велику кількість товарів своїм підданим для посилення групових зв'язків. Приносячи в жертву накопичені багатства, лідер отримував шану серед народу, а також кидав виклик своєму супернику, відповісти на який можна було новим потлачем, більш щедрим, ніж перший. Батай Ж., Проклята доля, Видавництво: М .: Изд. Гнозис, изд. Логос ISBN 5-8163-0048-2 Рік: 2003
Мексика У племені тараумара на північному заході Мексики існує звичай під назвою коримо (kórima). Звичай говорить, що борг кожного — ділитися своїм багатством з іншим. National Geographic Magazine, March 23 2009
Іспанія У 1930-х роках, іспанські анархо-комуністи, що знаходилися серед сільських жителів, намагалися мінімізувати грошові відносини, підтримуючи економіку дарування. Товари та послуги проводилися працівниками і розподілялися в громадських магазинах, в яких кожен (в тому числі самі працівники, що виробляють їх) мав повне право отримувати те, що він хоче або чого потребує, в якості оплати за вироблені їм товари і послуги. [Augustin Souchy, "A Journey Through Aragon," in Sam Dolgoff (ed.), The Anarchist Collectives, ch. 10]
Burning Man „Burning Man“ („Палаюча людина“) — щорічна восьмиденна подія в світі мистецтва, що проводиться в пустелі Блек-Рок на півночі штату Невада в США. Самі організатори визначають подію як експеримент по створенню спільноти радикального самовираження, при цьому повністю покладається тільки на себе (англ. Radical self-expression, and radical self-reliance). Торгівля на події знаходиться поза законом (за винятком продажу льоду, кави, і квитків на сам захід) «What is Burning Man?FAQ - Preparation » Retrieved 10/5/11 , всіляко заохочується дарування. «How We Survive: The Currency of Giving (Encore)» Making Contact, produced by National Radio Project. December 21, 2010 року. Дарування є одним з десяти ключових принципів фестивалю. Учасникам події пропонується керуватися принципами економіки дарування як під час фестивалю, так і в інший час. Про практику дарування на Burning Man розповідається в документальному фільмі 2002 року «Gifting It: A Burning Embrace of Gift Economy».
Економіка інформаційного дарування Так як інформація здатна поширюватися практично без фінансових витрат і при цьому збільшувати свою цінність, вона ідеально підходить для економіки дарування .
Наука Традиційне наукове дослідження можна вважати частиною інформаційної економіки дарування. Вчені проводять дослідницькі роботи і публікують їх результати через журнали і конференції (хоча доступ до самим журналам може бути дорогим), а інші вчені можуть вільно посилатися на такі джерела. Таким чином, всі вчені, які мають доступ до цих журналів, отримують користь від збільшення обсягу знань. Самі автори не мають прямої вигоди від публікації власної роботи, але підвищують свою репутацію в науковому світі. Відмова від посилання на роботи оригінальних авторів (що позбавляє їх належної репутації) вважається непристойною поведінкою.
Файлообмін