Моде́рн (від — новітній, сучасний) або а́р-нуво́ (від — нове мистецтво) — стиль у мистецтві кінця XIX — початку XX століття, переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві.
Стиль здобув різні назви у різних країнах. У Бельгії й Франції — «нове мистецтво» (), у Німеччині — «молодий стиль» (), в Італії — «квітковий стиль» () або «стиль Ліберті», у Великій Британії — «сучасний стиль» (), у США — «стиль Тіфані» (), в Австрії, Україні — «сецесія», у скандинавських країнах — «національний романтизм».
Загальна характеристика
Характерні риси стилю модерн в архітектурі: плавність, пластичність, декоративність. Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених у природи.
Модерн постав як мистецтво молодих людей на противагу домінуючому на той час історицизмові. Звідси походить німецький варіант назви — Jugendstil, що означає стиль молоді. Архітектурні пам'ятники, створені у стилі сецесія, внесені до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії й вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумові й орнаментальному ритмові.
Періодизація та підстилі протомодерн ранній модерн пізній модерн (модерн-класицизм, модернампір) раціональний модерн
Головні представники
Австрія: художники Ґустав Клімт, Коломан Мозер Велика Британія: художник-ілюстратор Обрі Бердслі Бельгія: архітектор Віктор Орта (або Хорта, 1861—1947), скло Рене Лалік Іспанія: архітектор Антоніо Гауді Російська імперія: архітектори Федір Шехтель, Петро Бойцов (1849—1918), Кекушев Лев Миколайович (1862—1917), Олександр Іванович фон Гоген (1856—1914) США: лампи й вироби з металу Луїс Комфорт Тіффані Україна: архітектори Владислав Городецький, Григорій Артинов, Тадей Обмінський, архітектор-будівничий Іван Левинський, скульптор зі Львова Юліан Марковський, художники Модест Сосенко, Юліан Буцманюк, Олена Кульчицька Франція: архітектор Ектор Ґімар, мебляр Еміль Галле, ювелір Рене Лалік, Александр Шарпентьє (графік, скульптор, медальєр, дизайнер інтер'єрів) Чехія: рекламний художник-ілюстратор і плакатист Альфонса Мухи Швейцарія: художник Фердинанд Годлер Велика Британія: дизайнер інтер'єрів і екстер'єрів Чарльз Ренні Макінтош
Архітектура (ар нуво)
Виникнення та розповсюдження стилю модерн (сецесія) збіглося з широким використанням призабутих будівельних технологій та відновленням ремесел, широким використанням промислових технологій в будівництві суспільно значущих об'єктів (виставкові комплекси, вокзали, театри тощо). Важливу роль у популяризації та розповсюдженні стилю сецесії зіграли саме міжнародні виставки та будівництво виставкових павільйонів у нових формах. Масова забудова деяких вулиць чи районів створила нове архітектурне середовище в історичних містах, серед яких: Париж, Мілан, Барселона, Манаус, Відень, Петербург, Берлін, Москва, Львів, Рига, Київ, Прага, Харків, Вінниця, Чернігів, Маріуполь тощо.
Звернення до хвилястих, природних форм стало найхарактернішою ознакою стилю, хоча повної відмови від прямокутних об'ємів в архітектурі досягти не вдалося. Мали місце компромісні варіанти, що не погіршило образну та функціональну складові стилю. В архітектурі модерну широко використовували як дерево (дерев'яний модерн), так і звичайну та глазуровану цеглу, бетон, металеві конструкції, скло, їх комбінації. Дерев'яний модерн переважав у будівництві заміських помешкань та вілл в країнах, багатих лісом і з давньою традицією дерев'яної архітектури (Швеція, Фінляндія, Росія, Україна).
Одним з перших, хто почав працювати в стилі сецесія, був архітектор Віктор Орта (Бельгія). Дещо компромісні позиції займав російський архітектор Шехтель Федір Осипович, який широко використовував як елементи історичних стилів (готики, класицизму), так і елементи стилю сецесії та нові будівельні матеріали. Більш сміливим був архітектор Олександр фон Гоген, що дотримувався стилістики еклектика. Тонкий стиліст, він проектував нову споруду залежно від його функції, тому міг створити фасади в будь-якому історичному стилі, як і її інтер'єри. Тендітні, надто елегантні, вишукані форми притаманні його споруді особняка Матильди Кшесінської, що набув небаченої, графічної краси й став шедевром декоративного модерну. Грубі, скелеподібні, завеликі архітектурні об'єми притаманні його проекту Дворянського земельного банку, вибудованому в містах Пенза та Чернігів, варіант в стилі північний модерн в місті Самара. Стиль інтер'єрів міг бути на вибір замовника, тобто від пафосного розкішного до стримано неокласичного чи бідняцьки функціонального.
Найбільш незвичні, сміливі зразки стилю сецесія створив каталонський архітектор Антоніо Гауді у місті Барселона, що став відомим архітектурним центром в Іспанії. Стилістика декоративного, перенасиченого декором модерну, запанувала в Іспанії, Франції та в Італії.
Декоративно-ужиткове мистецтво
Намагання створити повноцінний стиль призвело до навернення митців різних країн до декоративно-ужиткового мистецтва. Справжній розквіт пережили: вироби зі скла та вітраж меблі дрібна металева пластика ковальство ювелірство книжковий декор театральна афіша дизайн інтер'єрів.
Дрібна металева пластика
Меблі
Інтер'єр
Портали
Вітражі
Панно
Ковальські вироби
Кахлі доби сецесії
Видавничий і книжковий декор, шрифт
Екслібриси доби модерну
Дерев'яна архітектура доби модерну
Сецесія в Україні
Див. також Модернізм Постмодернізм Сучасне мистецтво
Віктор Орта Деметр Чипарус Ларс Сонк Олександр Іванович фон Гоген
Примітки
Література
К. Шорске. Віденський fin-de-siècle. Політика і культура. Л., ВНТЛ-класика Gabriele Fahr-Becker: Jugendstil. Tandem-Verlag, Königswinter 2007, ISBN 978-3-8331-3544-6 Бірюльов Ю. «Мистецтво львівської сецесії», 2005
Берсенева А. Архитектура модерна. Екатеринбург, 1992 Берсенева А. Европейский модерн: венская архитектурная школа. Екатеринбург, 1991 Борисова Е. А., Стернин Г. Ю. Русский модерн. М., 1990 Володина Т. Модерн: Проблемы синтеза. «Вопросы искусствознания» 2-3/94, М., 1994 Горюнов В. С., Тубли М. П. Архитектура эпохи модерна. М., 1992 Кириченко Е. И. Архитектурные теории XIX века в России. М., 1т., 1993. Кириченко Е. И. Проблемы развития русской архитектуры середины XIX — начала XX вв. М., 1989 Колотило М. Н. Женский костюм эпохи модерна в России. СПб.1999 Крастиньш Я. А. Стиль модерн в архитектуре Риги. М., 1988. Миллер, Джудит. Путеводитель коллекционера. Модерн. АСТ, 2005 ISBN 5-17-028689-9 Нащокина М.B.: Архитекторы московского модерна,1998 Нащокина М. В. Московский модерн. М., изд. Жираф, 2005 ISBN 5-89832-042-3 Нащокина М. В. Московский модерн. Проблема западноевропейских влияний. М., 1999 Нащокина М. В. Сто архитекторов московского модерна. М., 2000 Неизвестный Фаберже… Каталог. М., 2003 ISBN 5-901772-08-3 Николаева С. И. Эстетика символа в архитектуре русского модерна. М., Издательство «Директмедиа Паблишинг», КноРус, 2003. Сарабьянов Д. В. Модерн. История стиля. Галарт, 2001 Сарабьянов Д. В. Русская живопись XIX века среди европейских школ. М., 1980 Стернин Г. Ю. Русская художественная культура второй половины XIX-начала XX века. М., 1984 Фар-Беккер, Г. Искусство модерна. Konemann, 2004 ISBN 3-8331-1250-6 Харди У. Путеводитель по стилю ар нуво. Радуга, 2008 ISBN 978-5-05-006996-2, 1-85627-832-8 Эстетика Морриса и современность. Под ред. В. П. Шестакова. М., 1987 Володимир Тимофієнко «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник», Київ, 1999
Посилання
Стиль модерн (Ар-Нуво, Сецесіон, Югендстиль) // culturalproject.org http://www.gorod.cn.ua/news_15598.html — статья "Чернигов в стиле «модерн» (рос.)