Окадзакі Цунеко (нар. 7 червня 1933) — японська дослідниця в галузі молекулярної біології. Найбільше відома через відкриття фрагментів Окадзакі разом зі своїм чоловіком Окадзакі Рейдзі.
Біографія Цунеко народилася 1933 року в префектурі Айті. Її батько працював у шпиталі в приморському містечку Ґамаґорі. Великий вплив на неї здійснили лекції та інших японських біологів岡崎 恒子. 岡崎フラグメントと私. JT Biohistory Journal, No. 32 2019.
Вона поступила до Нагойського університету, який закінчила 1956 року. Того ж року одружилася з Рейдзі Окадзакі. У 1960—1963 роках, навчаючись в аспірантурі цього ж університету, виграла грант Програми Фулбрайта та працювала в США: у 1960—1961 у Вашінгтонському університеті (під керівництвом Джека Стромінгера), а далі в Стенфордському університеті в лабораторії Артура Корнберга.
Після повернення в Японію захистила докторську дисертацію та працювала в Нагойському університеті на посадах асистента професора (1965—1976), доцента (1976—1983) та професора (1983—1997). У 1997—2008 роках була професоркою .My Life & Okazaki Fragments. IAR Letter, vol.15, March 2017
У 2004—2007 роках Окадзакі була директоркою Стокгольмського офісу .
Також у 2008—2014 роках очолювала компанію «Chromo Research Inc.» у Нагої.
З 2016 року її обрали Університетським професором Нагойського університету.
Особисте життя Має 2 синів: 1963 і 1974 років народження.
Науковий внесок
Найважливішою працею Цунеко й Рейдзі Окадзакі було відкриття фрагментів Окадзакі — коротких фрагментів ДНК у 1-2 тисячі нуклеотидів, що синтезуються при реплікації ДНК на другому, відстаючому ланцюгу ДНК, де подовження має відбуватися в напрямку 3'→5'. Оскільки немає ферменту, який би робив подібний синтез, Цунеко й Редзі припустили, що синтез відбувається в звичайному напрямку 5'→3', але при цьому ДНК-полімераза має постійно «перестрибувати» в напрямку 3'→5', синтезувати фрагмент «задом наперед», а потім знову сідати вище по ланцюгу. Таким чином мали утворюватися короткі фрагменти ДНК, які потім зшивалися б ДНК-лігазою. Альтернативною гіпотезою було існування невідомої ДНК-полімерази, яка б синтезувала ДНК у напрямку 3'→5'. Підтвердилася саме гіпотеза подружжя Окадзакі.
Після смерті чоловіка від променевої хвороби 1975 року Цунеко очолила дослідницьку групу й змогла довести останню частину гіпотези — виділити короткий РНК-праймер, який є затравкою для роботи ДНК-полімерази.
Подальші дослідження Окадзакі були пов'язані зі штучними хромосомами.
Нагороди та вшанування Окадзакі є лауреаткою численних наукових та державних нагород: (2015) Орден Священного скарбу третього класу (2008) Медалі Пошани з пурпуровою стрічкою (2000) Премія L'Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці» (2000)
У 2015 році Нагойський університет заснував Премію імені Цунеко й Рейджі Окадзакі, яку присуджують молодим ученим за внесок у дослідження в галузі біологіїAbout the Tsuneko and Reiji Okazaki Award
Примітки
Посилання Picking up the pieces — Tsuneko Okazaki. The Genetics Society Podcast, Mar 28 2019