Буковина у Першій світовій війні — під час Першої світової війни на території Буковини проводилися військові дії між Австро-Угорською та Російською імперіями. Протягом 1914—1918 років Буковина зазнала значних збитків, втрат і занепаду в економічній та інших сферах. Фактично цими землями проходила лінія фронту, що спричинило великі масштаби руйнування населених пунктів та зубожіння місцевого населення.
Буковина в планах воюючих сторін На початок війни Буковина стала предметом територіальних зазіхань — Російської імперії та Румунського королівства, кожна з яких мала своє бачення подальшої долі регіону. Ця порівняно невелика територія стала ареною запеклих кровопролитних боїв і водночас завзятої дипломатичної боротьби між трьома сусідніми державами, кордони яких сходилися на Буковині.
Герцоґство Буковина у складі Австрії Габсбурги володіли Буковиною з 1774 року. За майже півтора століття перебування регіону у складі Австрійської імперії, він із спустошеного та депресивного перетворився на процвітаючу провінцію. Першу світову війну він зустрів у статусі окремого коронного краю — Герцогство Буковина.
За підсумками війни Австро-Угорщина прагнула зберегти та примножити свої володіння. За одним із задумів було розширити межі Герцогства Буковина за рахунок приєднання Хотинщини та Герцаївщини, і таким чином мало відбутися об'єднання усіх історичних буковинських земель. З цього приводу у статті «Кордони Буковини» в тогочасних місцевих друкованих виданнях «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» та «Czernowitzer Tagblatt» зазначалосяhttps://books.google.com.ua/books?id=OU25EJvGaAAC&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false Від Сараєва до Парижа. Буковинський Interregnum 1914—1921:
Водночас, у разі реалізації планів щодо Сполучених Штатів Великої Австрії розглядалося включення всієї Буковини до складу окремої автономної української території ().
Наміри Російської імперії щодо Буковини Ідеї національно-культурної спільності рутенів із російським народом, а пізніше — державно-політичну єдність із Росією активно пропагувалися через місцевих москофілів ще з сер. ХІХ ст.
Російська імперія розглядала Буковину, зокрема північну її частину, як під'яремну «Буковинську Русь», яку необхідно «визволити» і приєднати до своїх територій і заодно придушити тут будь-який український національний рух і припинити його «шкідливий» вплив на «малоросів» на території Росії.
8 листопада (21 жовтня) 1914 року в Царському Селі відбулася зустріч Миколи II з французьким послом Палеологом, на якій були порушені питання територіальних змін після перемоги. За свідченнями очевидців російський імператор заявив:
Водночас, в доповідних записках впливового члена Державної думи Чихачьова Галицько-Буковинському генерал-губернатору Бобринському (жовтень-грудень 1914) зазначається:
Остаточного рішення щодо адміністративно-територіального статусу Буковини у складі Російської імперії прийнято не було. Під час війни було утворено тимчасову адміністративно-територіальну одиницю — Галицько-Буковинське генерал-губернаторство. У майбутньому розглядалися різні варіанти — від включення північної Буковини як повіт до Бессарабської губернії до утворення окремої Чернівецької губернії із включенням до неї Хотинщини.
Наміри Румунського королівства щодо Буковини
Румунське королівство як суверенна держава постала 1881 року на основі Об'єднаного князівства Волощини та Молдови (після здобуття незалежності від Османської імперії). Вважаючи себе правонаступником Молдавського князівства, розглядала всю Буковину як «свою історичну спадщину», та прагнула приєднання цих територій, без врахування етнічного складу місцевого населення, до своїх володінь.
Вирішення вказаного питання висувалося Румунією як одна з умов її вступу у Першу світову війну, і стало предметом довгих (до 1916) переговорів як із представниками Антанти так і Центральних держав.
Про вагання румунського вищого керівництва з цього приводу свідчить зміст розмови між Каролем I та лідером консерваторів Александру Марґіломаном (6 вересня 1914 р., у резиденція Пелеш, Сіная), під час якої останній наголошував:
Про триваючі австрійсько-німецько-румунських перемовини з Бухареста в Петроград доповідав (№ 383 від 09.09.1914) посланник Змагання за українську державність на Буковині (1914—1921 рр.), с.21.:Члени уряду не говорять про надані Австрією обіцянки за збройну допомогу Румунії, але мені відомо з цілком надійного джерела, що за останній час австрійський уряд пообіцяв особливий статус для Трансільванії і незначне виправлення кордонів в Буковині. Крім того, в разі перемоги Австрії і Німеччини Румунія повинна отримати Бессарабію з Одесою. Для того ж, щоб Румунія не боялася в майбутньому нашого сусідства, німецький уряд запевнив деяких тутешніх військових діячів в тому, що Румунія після війни буде відділена від Росії великим князівством Україна. Коли принц Карл покидав Німеччину, то імператор Вільгельм повторив йому згадані обіцянки і додав, що через двадцять років до Румунії буде приєднана і Трансільванія. Досі не помітно, щоб вищевикладені пропозиції зробили тут особливе враження, і побажання тутешньої громадської думки висловлюються на користь заволодіння румунськими областями Австро-Угорщини.Пізніше, 18 вересня 1914 р. в Петрограді міністр закордонних справ С. Сасонов вручив румунському посланнику Георге Іону Діаманді ноту щодо визнання Російською імперією права Румунського королівства на окремі землі Австро-Угорщини, у якій, зокрема, йшлосяЗмагання за українську державність на Буковині (1914—1921 рр.), с.24.:В результаті переговорів, які ми вели, маю честь зробити вам наступне повідомлення.
Росія зобов'язується противитися будь-якому зазіханню на територіальний status quo протягом теперішніх її кордонів. Вона однозначно зобов'язується визнати за Румунією право приєднати до себе ті місцевості Австро-Угорської монархії, які заселені румунами. Стосовно Буковини принцип більшості населення повинен скласти основу територіального розмежування між Росією і Румунією.
Це розмежування буде здійснене після спеціальних досліджень на місці, для чого між міністерствами буде утворена комісія, якій буде дана інструкція, складена в тому примирливому дусі, який надихає обидва уряди.
Румунія займе згадані вище території, коли буде вважати це потрібним.
Росія потурбується про те, щоб зазначені вище зобов'язання були підтверджені лондонським і паризьким кабінетами.
Само собою зрозуміло, що ця декларація повинна триматися в таємниці до моменту анексії Румунією тих територій, про які йдеться.Дипломатичні торги Румунське королівство продовжувала аж до 14 серпня 1916 року, коли румуни офіційно вступили у війну на стороні Антанти.
Бойові дії на території Буковини
Бойові дії в Буковинському операційному районі у 1914-1915 роках
Про можливість війни з Росією на Буковині, як і в усій Австро-Угорщині, час від часу зауважували, ще з другої половини ХІХ ст. Особливо активно про такий розвиток подій почали писати після 1908 р., коли австрійцями були окуповані Боснія і Герцеговина. Погіршення відносин між двома імперіями спричинило розгортання небаченої пропагандистської кампанії в Росії з вимогами: «Надати допомогу російському народу в Австро-Угорщині», «Звільнити „подьяремную Русь“ від німецького панування», «Повернути в лоно Росії „исконно русские земли Червонной Руси“ і т. д. Російська пропаганда вважала всіх русинів Австро-Угорщини росіянами, які нібито страждають під австрійською владою, потребують захисту з боку Росії і мріють про приєднання до неї.
Складовою частиною пропагандистської кампанії імперії Романових була підтримка своїх агентів у Австро-Угорщині — москвофілів. їм виділялися значні кошти через різні фонди і громадські організації, їх запрошували до Петербургу і Москви, де вони розповідали, як непосильно страждають під владою австрійців і як мріють про часи, коли Буковина, Галичина і Закарпаття увійдуть до складу Російської держави. На відміну від москвофілів, українські національні партії після 1908 р. твердо заявили, що у можливій майбутній війні підтримають Австро-Угорщину, будуть добиватися утворення окремого українського коронного краю в складі Габсбурзької імперії, а Наддніпрянська Україна в результаті поразки Росії має стати незалежною Українською державою.
Австрійська влада завжди з підозрою ставилась до москвофілів. Але після 1908 р. значно активізувалась у боротьбі з ними. З 1909 р. адміністрація Буковини і Галичини щоквартально надсилала повідомлення про стан москвофільства і москвофільської пропаганди. Почались переслідування москвофілів за антидержавну діяльність. Це ще більше викликало шквал російської пропаганди.Таким чином, конфлікт навколо західноукраїнських земель та місцевого русинського населення між Росією та Австро-Угорщиною став складовою частиною загального глобального конфлікту, який привів до початку Першої світової війни. Оцінюючи настрої буковинців на початку війни, слід зазначити, що вони були типові для всього населення імперії. Домінувала впевненість, що ворога буде розгромлено, і Австро-Угорщина разом із своїми союзниками переможе. Однак ситуація мінялася дуже швидко, а разом із нею і настрої. Буковина відразу і протягом усієї війни вважалася прифронтовою зоною. Бої тут розпочалися з перших днів і одразу ж викликали паніку в прикордонних селах та непереборну цікавість решти жителів. Населення повільно звикало до воєнної дійсності.
Серпень 1914 року — перший місяць європейської війни. На Заході німецькі війська починають наступ на Париж. На Сході російські армії, не завершивши мобілізаційного розгортання, переходять у наступ проти Німеччини в східній Пруссії, де наприкінці серпня зазнають нищівної невдачі. Одночасно з діями у східній Пруссії почалася найбільша стратегічна наступальна операція Південно-Західного фронту російської армії в Галичині, на території союзника Німеччини — Австро-Угорщини, що отримала згодом назву Галицької битви.