Роджер Віммер (, 1949) — дослідник в сфері масових комунікацій. Отримав ступінь доктора філософії у галузі досліджень мас-медіа в Bowling Green State University в Огайо в 1976 році. Роджер Віммер є одним з авторів книги «Mass Media Research: Introduction», провідного навчального посібника з дослідження засобів масової інформації у світі з 1982 року. Текст використовується в коледжах, університетах, збройних силах, декількох урядах та багатьох інших місцях у всьому світі, виданий декількома мовами.
Професійна діяльність Працював торговельним представником в / KSMN в м. Мейсон-Сіті, штат Айова, викладачем в Університеті Вісконсин-Вайтвотер, асистентом професора в Університеті Міссісіпі, доцентом в Університеті Джорджії, менеджером досліджень в Cox Broadcasting в Атланті, штат Джорджія, а також ад'юнкт-професором Університету Колорадо-Боулдер. До створення Wimmer Research, що базується в Лейквуді, штат Колорадо, Роджер Віммер був одним із засновників Wimmer-Hudson Research & Development, президентом / головним виконавчим директором / співзасновником The Eagle Group, президентом/ генеральним партнером / співзасновником Paragon Research, та президентом Surrey Research. У радіоіндустрії Роджер Віммер провів тисячі науково-дослідних робіт для практично всіх типів радіоформатів, а також має великий досвід у всіх галузях досліджень для телевізійних та кабельного телебачення, включаючи телевізійні станції, мережі та програмування. Він розробив декілька дослідницьких підходів для дослідження контенту місцевих новин та рекламних заходів. Окрім того, Р. Віммер має багаторічний досвід участі в не-медійних дослідженнях, працюючи з різними комерційними компаніями (такими, як The Aquarium of the Pacific, Coors, U.S. West, Samsonite), що займаються споживчими товарами.
Сім'я Роджер одружений з Дарнелл Віммер, провідним дерматологом у Денвері, штат Колорадо.
Науковий доробок В праці Роджера Віммера «Mass Media Research: Introduction» надаються експертні поради щодо аналізу засобів масової інформації. З огляду на останні події з цієї галузі, ця книга забезпечує всебічний огляд досліджень у галузі масової комунікації та ретельне вивчення кожного основного підходу, включаючи якісницькі та кількісні дослідження.
Якісницькі дослідницькі методи Р. Віммер зазначає, що слово «якісницький» може вживатися в сенсі філософії й дослідницького підходу, дослідницької методології, специфічного набору дослідницьких технік. На підбір дослідницьких методів можуть впливати парадигми (набори теорій, дослідницьких процедур, тверджень про те, як дослідник розглядає різні явища). Р. Віммер розглядає 3 дослідницькі парадигми — позитивістську, інтерпретативну та критичну. Позитивістська дослідницька парадигма є найстарішою, її досі найчастіше використовують в дослідженнях мас медіа. Ця парадигма базується на роботах таких філософів, як О. Конт та Мілль, спочатку найчастіше використовувалася в природничих науках. З появою і розвитком соціальних наук дослідники модифікували цю парадигму, яка включає такі концепти, як гіпотези, об'єктивні вимірювання, визначення кількості; Інтерпретативна дослідницька парадигма базується на роботах Макса Вебера і Wilhelm Dilthey. Метою цієї парадигми є розуміння, як люди в повсякденному середовищі створюють сенси й інтерпретують події в світі. Ця парадигма стала популярною в дослідженнях мас медіа протягом 1970-х і 1980-х років; Критична дослідницька парадигма базується на аналітичних моделях, які використовуються в гуманітарних науках. Ключовими для представників цієї парадигми є концепти розподілу влади в суспільстві і політичної ідеології.
Відмінності в практичному застосуванні позитивістської й інтерпретативної дослідницької парадигми: Роль дослідника. Представник позитивістської дослідницької парадигми прагне об'єктивності і вважається «відділеним» від даних, які збирає. Представник інтерпретативної дослідницької парадигми вважається невід'ємною частиною даних, адже без активної участі дослідника даних би не існувало. Дизайн дослідження. Для позитивіста дизайн є наперед визначеним, тоді як для представника інтерпретативної парадигми, дизайн може змінюватись і уточнюватись в ході дослідження. Середовище. Позитивіст намагається обмежити вплив змінних, які не є досліджуваними, і проводить дослідження в контрольованих умовах. Представник інтерпретативної дослідницької парадигми проводить дослідження «в полі», природному середовищі, намагаючись виявити нормальний хід подій без контролю змінних. Інструменти вимірювання. В позитивістському дослідженні, інструменти вимірювання існують окремо від дослідника, інші дослідники можуть використовувати інструмент для збору даних в разі відсутності іншого дослідника. В інтерпретативному дослідженні дослідник є інструментом, який не може замінити інша особа. Побудова теорій. Позитивісти використовують дослідження для перевірки, підтвердження або спростування теорій. Представники інтерпретативної парадигми вважають, що теорії «керовані даними», тобто виникають в ході дослідження.
Основна відмінність між кількісними і якісницькими дослідженнями: В якісницьких дослідженнях використовується гнучкий підхід до питань, і хоча певний набір питань є визначеним перед початком дослідження, дослідник може змінювати питання, або ставити уточнювальні питання в ході опитування. В кількісних дослідженнях набір питань є наперед визначеним і стандартизованим, для опитування всіх респондентів використовують однакові питання. Додаткові уточнювальні питання і переходи від одного питання до іншого можуть бути закріплені в опитнику, і вони мають бути включеними в інструмент вимірювання до початку збору даних. Інтерв'юери не можуть відходити від визначеного опитника під час інтерв'ю. Аналіз даних в якісницьких дсолідженнях
Дані в якісницьких дослідженнях отримують у формі нотаток під час спостереження в полі, транскриптів інтерв'ю, документів, щоденників тощо. Аналіз даних в цих дослідженнях починається ще на ранніх етапах збору даних і продовжується протягом всього дослідження (на відміну від кількісних досліджень, в яких аналіз даних починається лише після того, як дані зібрані).
Фази якісницького аналізу даних: Скорочення об'єму даних. Дані організовуються в хронологічному порядку, або за послідовністю подій, які сталися під час дослідження. Дані потім кодуються і категоризуються (категорії можуть виникати вже з самих даних, або бути визначеними ще до збору даних). Для обробки якісницьких даних також існують певні види програмного забезпечення, наприклад NVIVO (програма, що дозволяє користувачам імпортувати, сортувати, аналізувати відео- й аудіо-файли, фотографії, текстові документи та відображати результати у вигляді моделей і схем) і HyperRESEARCH (подібна до NVIVO, дозволяє досліднику кодувати, відновлювати дані, будувати моделі, використовуючи дані з аудіо-, відео-матеріалів або текстових ресурсів). Дисплей даних. Фотографії, копії нотаток, спостереження на картках та інші матеріали можуть бути зібрані в блок-схему для полегшення процесу аналізу даних. Такий метод "аналітичних шпалер особливо зручний для використання, якщо в проекті працюють декілька дослідників. Приготування до опису й аналізу якісницьких даних називають епоху, процес, під час якого дослідник намагається позбутися, або стати свідомим щодо власних поглядів, упереджень і припущень, які можуть заважати аналізу інформації. Формулювання висновків. Аналіз якісницьких даних може виконуватись за допомогою різних процедур, з яких Р. Віммер виділяє дві найбільш уживані: техніка постійного порівняння і техніка аналітичної індукції.
У техніці постійного порівняння виділяють чотири процеси: Порівняльне присвоєння випадків категоріям. Після приготування даних до аналізу, дослідник приписує кожен набір випадків умовним категоріям, випадки аналізуються, порівнюються з іншими випадками, попередньо приписаними до певних категорій, і дослідник визначає, чи варто віднести певний випадок до вже наявних категорій, або створити нову категорію. Розробка та вдосконалення категорій. Дослідник пропонує пояснення для визначення сенсу категорій. Ці пояснення відкривають для дослідника, що саме він дізнається про досліджуване явище і визначають результат дослідження. Пошук зв'язків між темами категорій. Дослідник шукає спільні зразки відповідей між категоріями для подальшого прояснення досліджуваного феномену. Спрощення й інтеграція даних в єдину теоретичну структуру. Дослідник пише звіт, в якому процес аналізу й результати інтегруються в єдину теоретичну структуру для пояснення феномену. Мета цього етапу — отримати розуміння людей і явищ, які досліджувалися.
Техніка аналітичної індукції передбачає такі кроки: Визначення теми, яка цікавить дослідника, побудова гіпотез Дослідження випадку/явища на предмет підтвердження або спростування гіпотези, за потреби — переформулювання гіпотез Пошук «негативних випадків», які можуть спростувати гіпотезу. Переформулювання випадків. Продовження дослідження до того етапу, коли гіпотези будуть достатньо протестованими.
При перевірці якісницьких даних дослідники зазначають про снування таких проблем: Повнота даних (дані можуть бути неповними через некомпетентність інтерв'юера, неуважність, невміння нотувати дані). Вибіркове сприйняття (дослідник може відкидати дані, які не відповідають бажаному розподілу даних). Реактивність (коли дослідник впливає на ситуацію збору даних).
Достовірність результатів якісницького дослідження можна оцінити не лише за факторами надійності і валідності, в й за фактором автентичності, який досягається шляхом: Використання декількох методів збору даних (наприклад, інтерв'ю і польові спостереження, аналіз документів); Опису процесу аналізу даних (дозволяє іншим дослідникам прослідкувати розвиток ідей і оцінити вірність висновків); Перевірка членами спільноти (інформантам надається можливість прочитати нотатки й висновки дослідження і оцінити їх відповідність думкам інформантів); Залучення до дослідницького процесу команди науковців/або інших людей. Основні методи збору даних в якісницьких дсолідженнях: Польове спостереження Фокус-групи Глибинні інтерв'ю Кейс-стаді Етнографія
Польові спостереження Класифікуються за двома вимірами — ступінь участі дослідника в досліджуваній поведінці (нейтральність-участь) і ступінь приховання спостереження (приховане-відкрите).
Переваги: польові спостереження можуть бути пілотними дослідженнями, бо є відносно недорогими допомагають досліднику виявити інформацію, необхідну для побудови гіпотез про явище і виділити незалежній й залежні змінні. Також ці спостереження проводяться в природному середовищі для досліджуваного явища, тому можуть надати доступ до дослідження важкодоступних груп і високий рівень деталізації даних. Багато ситуацій з використанням мас медіа (наприклад, перегляд телевізора в родині) є досить складними явищами, на які впливають ряд змінних.
Недоліки: в результатах таких спостережень важко представити зовнішню валідність. Польові спостереження сильно залежать від сприйняття ситуації дослідником, деякі аспекти можуть випускатися спостерігачем, саме тому використовується крос-валідизація (проведення спостереження декількома дослідниками). Також недоліком такого виду збору даних є реактивність, тобто можливість дослідника впливати на ситуацію або поведінку досліджуваної спільноти.
В типовому процесі польового спостереження виділяють декілька етапів: Вибір об'єкта дослідження (сферу поведінки/інтересів, а згодом — умов, в яких цей об'єкт проявляється з певною частотою). Отримання доступу (побудова контакту з досліджуваною спільнотою). Збір даних (замість олівця і нотатника частіше використовують техніки аудіо- і відеозапису Аналіз даних (контент-аналіз нотаток). Вихід із ситуації спостереження (вихід із ситуації може бути складним, коли спостереження приховане; дослідник має етичне зобов'язання робити все можливе, щоб запобігти психологічним, емоційним або фізичним травмам тих, кого вивчають).
Фокус-групи