Первісна ірла́ндська або першоірландська мова  — найстаріша з відомих форм гойдельських мов. Відома лише фрагментарно насамперед з власних назв та коротких написів огамічним письмом, які датуються 4-7 століттям н.е.

Характеристика Записувалась огамічним письмом. Мала схожу морфологію та словозміну з галльською, латиною, давньогрецькою та санскритом. Багато рис які характеризують сучасну ірландську такі як: зникнення «широких» та «вузьких» приголосних та збігу приголосних досі не виявлені.

Понад 300 написів огамським письмом були знайдені в Ірландії, включно з 121 написом у графстві Керрі та 81 напис у графстві Корк. Понад 75 написів знайдено поза межами Ірландії на острові Мен та заході Британії, включаючи близько 40 знайдених в Уельсі, куди ірландські колоністи висадились в 3 столітті, а також близько 30 в Шотландії. Деякі з цих написів були зроблені піктською мовою.

Більшість каменів є меморіалами, написи на яких означають ім'я особи в родовому відмінку та її родову приналежність, ім'я батька особи, ім'я діда особи. Наприклад: dalagni maqi dali "[камінь] Далагноса сина Далоса". Часом слова maqqi mucoi "син племені" записувались, щоб зазначити племінну приналежність особи. Деякі з каменів є прикордонними знаками.

Перехід у староірландську Староірландська мова, записана з VI ст., має більшу частину характерних рис сучасної ірландської мови.

Наприклад, король V ст. Ленстер, ім'я якого записано в староірландських королівських списках і літописах, як Mac Caírthinn Uí Enechglaiss, згадується на камені огама поруч з місцем, де він помер. Що дає пізню первісну ірландську версію його імені (у родовому відмінку) maqi cairatini avi inequaglas. Аналогічним чином Корку Дуйбне, народ графства Керрі, відомий з давніх ірландських джерел, пам'ятають про численні камені на їх території, таких як dovinias. Староірландське filed «поет», в огамі записується як velitas. У кожному випадку розвиток первісної ірландської до староірландської свідчить про втрату ненаголошених складів і певних приголосних змін.

Ці зміни, прослідковані історичною лінгвістикою, не є чимось незвичайним у розвитку мов, але, як видно, це відбулося надзвичайно швидко саме у цьому випадку. Відповідно до однієї з теорій, викладеної Джоном Т. Кохом , ці зміни збігаються хронологічно з прийняттям ірландцями християнства та запровадженням вивчання латини. Всі мови мають різні рівні стандартизованості, найбільш упорядковані з яких, як правило у навчанні та релігії, змінюються повільно, тоді як найбільш не упорядковані змінюються набагато швидше, але в більшості випадків їм не дозволяють розвиватися на взаємно незрозумілих діалектах через існування більш упорядкованого мовного стандарту. Кох стверджує, що в дохристиянській Ірландії найбільш офіційною формою мови була та, що використовувалося в навчанні та релігії, а також друїдами, для їх обрядів та навчання. Після прийняття ірландцями християнства друїди втратили свій вплив, а упорядкована первісна ірландська була заміщена тодішньою ірландською верхніх класів дворянства та латиною, мовою нового навчання та християнських ченців. В провінціях з'явилися народні ірландські форми, засновані на діалектах ірландців вищих класів (які раніше були "приховані" консервативним впливом офіційної мови), створюючи враження, що мова швидко змінилася; був створений новий письмовий стандарт, який потім отримав назву староірландська мова.

Див. також Староірландська мова Огам Гойдельські мови Ірландська мова

Джерела John T. Koch (1995), "The conversion and the transition from Primitive to Old Irish", Emania 13. Dáibhí Ó Cróinín (1995), Early Medieval Ireland 400-1200. T. F. O'Rahilly in Ériu 13, 1942. T. F. O'Rahilly, Early Irish History e Mythology. Dublin Institute for Advanced Studies, 1946, 1957, 1964, 1971, 1976, 1984, 1999.