Сантьяго Соларі (, 7 жовтня 1976, Росаріо) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2020 року очолює тренерський штаб мексиканської «Америки».

Виступав, зокрема, за клуби «Рівер Плейт», «Реал Мадрид» та «Інтернаціонале», а також національну збірну Аргентини.

Триразовий чемпіон Аргентини. Дворазовий чемпіон Іспанії. Триразовий чемпіон Італії. Володар Кубка Італії. Дворазовий володар Суперкубка Італії з футболу. Володар Міжконтинентального кубка. Переможець Ліги чемпіонів УЄФА. Володар Суперкубка УЄФА. Володар Кубка Лібертадорес.

Клубна кар'єра Народився 7 жовтня 1976 року в місті Росаріо. У 1994 році, після закінчення навчання, поїхав в Сполучені Штати Америки для вивчення англійської мови. Там Сантьяго грав за команду коледжу Стоктона у Нью-Джерсі. Після повернення на батьківщину був гравцем «Ньюеллс Олд Бойз» та «Ренато Чезаріні», проте до матчів першої команди не залучався.

У 1996 році Соларі перейшов в «Рівер Плейт» (сума угоди склала 500 тисяч доларів). У той же час гравець поступив в Національний інститут фізичної освіти, де навчався на викладача. 12 травня 1996 року Соларі дебютував у Прімері, вигравши того ж року з командою Кубок Лібертадорес, а у наступному виграв національну Клаусуру і Апертуру.

14 січня 1999 року Соларі підписав контракт з іспанським «Атлетіко Мадрид» на 5 років (сума угоди склала 5 млн доларів). Дебютував в Ла-Лізі 7 лютого проти «Саламанки» (1:2). Загалом же до кінця сезону зіграв у 12 матчах чемпіонату і забив один гол. Наступний сезон 1999/00 став найкращим для Сантьяго: він забив шість м'ячів у 34 матчах Ла Ліги, але «матрасники» вилетіли з Ла Ліги.

У липні 2000 року Соларі перехйшов в «Реал Мадрид» (сума угоди склала 5 млн доларів) . Дебютував за «королівський клуб» 27 липня в товариському матчі зі швейцарським «Серветтом». У цьому матчі «Реал» програв з рахунком 3:4, але Соларі забив один з голів. Тим не менш у першому сезоні Соларі був дублером зіркового Зінедіна Зідана, тому виходив на поле нерегулярно, хоча і виграв з командою чемпіонат і Суперкубок Іспанії. З наступного сезону Соларі став основним гравцем. Сантьяго грав зліва в півзахисті і склав відмінну пару з Роберто Карлосом. Саме вони вдвох на фланзі відіграли усіх 90 хвилин в переможному фінальному матчі Ліги чемпіонів 2002 рокуReal crowned champions of Europe ; BBC Sport, 15 May 2002, проте в матчах на Суперкубок УЄФА та Міжконтинентальний кубок, які «вершкові» також виграли, Соларі з'являвся на полі лише в кінцівці матчів.

У сезоні 2002/03 Соларі вдруге з «Реалом» став чемпіоном Іспанії, але найкращим його сезоном у мадридському клубі став наступний, 2003/04, в якому аргентинець забив п'ять м'ячів у 34 матчах, у 15 з яких виходив у старті, відігравши загалом 1539 хвилин. Тим не менш його клуб зайняв лише четверту позицію в Ла Лізі і не виграв жодного трофею за сезон. Загалом під час свого п'ятирічного перебування у клубі Соларі зіграв у 49 матчах у Лізі чемпіонів, забивши сім разів.

З літа 2005 року три сезони захищав кольори італійського «Інтернаціонале», куди перейшов за 6 млн євроPage 18-19: Attivo: immobilizzazioni immateriali: Acquisti: FC Internazionale Milano SpA bilancio (financial report and accounts) on 30 June 2006 (in Italian), PDF purchased from Italian CCIAA page 7: Movimentazione diritti pluriennali alle prestazioni calciatori, FC Internazionale Milano SpA bilancio (financial report and accounts) on 30 June 2007 (in Italian), PDF purchased from Italian CCIAA . За цей час додав до переліку своїх трофеїв три титули чемпіона Італії, а також ставав володарем Кубка та Суперкубка Італії.

30 червня 2008 року у Соларі закінчився термін дії договору з міланським клубом і незабаром він повернувся на батьківщину, ставши гравцем «Сан-Лоренсо», де провів наступний шанс. 9 липня наступного року він знову на правах вільного агента перейшов у «Атланте» з Мексики, де також провів один сезон.

1 вересня 2010 року Соларі перейшов у уругвайський «Пеньяроль», де і завершив професійну ігрову кар'єру через кілька місяців.

Виступи за збірну 1999 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни лише 11 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера Після завершення ігрової кар'єри працював тренером в Іспанії, а точніше — в структурі футбольного клубу «Реал Мадрид». У сезоні 2013/14 років він очолював другу юнацьку команду, яка закінчила сезон чемпіоном. Наступного року він тренував першу команду юнаків, з якою також виграв чемпіонат.

У сезоні 2016/17 років Соларі очолив «Реал Мадрид Кастілья» з Сегунди Б.

29 жовтня 2018 року, після звільнення Хулена Лопетегі, був призначений виконувачем обов'язків головного тренера головної команди «Реал Мадрид» на період пошуку нового очільника тренерського штабу «королівського клубу». Пошуки не дали швидкого результату, і за два тижні Соларі було призначено повноцінним очільником команди «вершкових», оскільки сплив максимально дозволений для клубу Ла-Ліги термін виконання обов'язків головного тренера. 11 березня 2019 року був звільнений з посади головного тренера «Реала».

Наприкінці 2020 року був запрошений очолити тренерський штаб мексиканської «Америки», з командою якої у 1990-х працював його дядько Хорхе Соларі.

Статистика виступів Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1994–95 «Ньюеллс Олд Бойз» ПД 0 0 - - - - - - - - - 0 0 1995–96 «Ренато Чезаріні» ПБН 9 1 - - - - - - - - - 9 1 1996–97 «Рівер Плейт» ПД 24 2 - - - - - - - - - 24 2 1997–98 ПД 27 6 - - - - - - - - - 27 6 1998-99 ПД 16 5 - - - - - - - - - 16 5Усього за «Рівер Плейт» 67 13 67 13 1998–99 «Атлетіко» ПД 12 1 - - - КУЄФА 1 0 - - - 13 1 1999–00 ПД 34 6 - - - КУЄФА 7 0 - - - 41 6Усього за «Атлетіко» 46 7 8 0 54 7 2000–01 «Реал Мадрид» ПД 14 4 - - - ЛЧ 10 1 - - - 24 1 2001–02 ПД 28 1 - - - ЛЧ 14 4 СІ 2 0 42 5 2002–03 ПД 28 0 - - - ЛЧ 11 0 СУ+МКК 1+1 0 41 0 2003–04 ПД 34 5 - - - ЛЧ 9 2 СІ 0 0 43 7 2004–05 ПД 27 3 - - - ЛЧ 5 0 - - - 32 3Усього за «Реал Мадрид» 131 13 49 7 4 0 184 20 2005–06 «Інтернаціонале» A 13 3 КІ 7 2 ЛЧ 6 0 СІ 0 0 26 5 2006–07 A 21 1 КІ 5 0 ЛЧ 4 0 СІ 0 0 30 1 2007–08 A 5 0 КІ 5 1 ЛЧ 5 0 СІ 0 0 15 1Усього за «Інтернаціонале» 39 4 17 3 15 0 71 7 2008–09 «Сан-Лоренсо» ПД 26 4 - - - КЛ 3 0 - - - 29 4 2009–10 «Атланте» ПД 29 4 - - - - - - КЧС 3 0 32 4 2010–11 ПД 4 1 - - - - - - - - - 4 1Усього за «Атланте» 33 5 3 0 36 5 2010–11 «Пеньяроль» ПД 9 0 - - - ПаК 2 0 - - - 11 0Усього 360 47 17 3 77 7 7 0 461 57

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення Гравець Чемпіон Аргентини (3): «Рівер Плейт»: Апертура 1996, Клаусура 1997, Апертура 1997 Володар Кубка Лібертадорес (1): «Рівер Плейт»: 1996 Чемпіон Іспанії (2): «Реал Мадрид»: 2000-01, 2002-03 Володар Суперкубка Іспанії (2): «Реал Мадрид»: 2001, 2003 Володар Міжконтинентального кубка (1): «Реал Мадрид»: 2002 Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (1): «Реал Мадрид»: 2001–2002 Володар Суперкубка УЄФА (1): «Реал Мадрид»: 2002 Чемпіон Італії (3): «Інтернаціонале»: 2005-06, 2006-07, 2007-08 Володар Кубка Італії (1): «Інтернаціонале»: 2005-06 Володар Суперкубка Італії (2): «Інтернаціонале»: 2005, 2006

Тренер Переможець Клубного чемпіонату світу (1): «Реал Мадрид»: 2018

Сім'я Соларі походить зі спортивної сім'ї: його батько, , також був футболістом, а наразі працює технічним директором, а мати Алисиея Сусана Поджио — викладач фізкультури. Крім цього два з його трьох братів, Естебан і , також були футболістами, а сестра  — відома модельBiography at Pathfinder (in Greek)Santiago Solari está feliz: Bombini (Santiago Solari is happy: Bombini); Medio Tiempo, 17 July 2009 (in Spanish)Kiryat Shmona shaking up Israel ; UEFA.com, 1 February 2012.

Також його дядько Хорхе був футболістом і учасником чемпіонату світу 1966 року, а з двоюрідним братом Фернандо Редондо Сантьяго разом грав за «Реал Мадрид».

Примітки

Посилання Статистика виступів на сайті www.legaseriea.it Профіль на сайті archivio.inter.it