Ельфвалд І (; ? — 23 вересня 788) — король Нортумбрії у 779—788 роках.
Життєпис Походив з роду Леодвальдінгів, молодшої гілки династії Еоппінгів. Син Освульфа. У 759 році було вбито останнього. Ельфвальд вимушений був втекти з країни. У 778 році він повернувся до Нортумбрії, призвівши до повстання знаті, яка повалила короля Етельреда I у 779 році.
У 780 році домігся обрання архієпископом свого прихильника Енбальда I. У 781 році поставив новим єпископом Хекхема Тільберта. Цим король зміцнив підтримку з боку католицьких прелатів.
Ельфвалд I як володар вважався справедливим. У 786 році задля поліпшення моралі серед духівництва та знаті було скликано синод у Фінгаллі, де брав участь папський нунцій Джорджо Остійського.
У 788 році Ельфальда вбив у Скітлчестері елдормен Сікг. Місце його вбивства було відзначено надзвичайним світлом, що сходила з неба. Ельфвалда I похований в церкві Св. Ендрю Хексемського абатства, де шанувався як святий. Оскільки його сини були малими, то владу отримав двоюрідний брат Осред, син короля Елхреда.
Родина Ельф (?—791) Ельфвін (?—791) Берн (?—790)
Джерела Higham, N.J., The Kingdom of Northumbria AD 350—1100. Stroud: Sutton, 1993. ISBN 0-86299-730-5