Киргизстан — центральноазійська країна, що знаходиться в глибині континенту і не має виходу до вод Світового океану . Загальна площа країни 199 951 км² (87-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 191 801 км², а на поверхню внутрішніх вод — 8 150 км². Площа країни у 3 рази менша за площу України.
Етимологія Офіційна назва — Киргизька Республіка, Киргизстан (; ). Назва країни походить від комбінації двох тюркських слів, «кирк» — 40 і «уз» — рід, плем'я племена, та іранського «стан», що означає земля, край, країна, тобто «країна 40 племен». Або тих 40 племен, що їх об'єднав легендарний національний киргизький герой Манас, або тих 40 племен, що були переселені джунгарами з їхньої історичної батьківщини в Хакасії в XVIII столітті. Існує спрощене пояснення назви країни від етноніму народу, що її населяє, тобто Киргизстан — Країна киргизів.
Історія дослідження території
Географічне положення
Киргизстан — центральноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Казахстаном (спільний кордон — 1212 км), на сході — з Китаєм (1063 км), на півдні — з Таджикистаном (984 км), на заході — з Узбекистаном (1314 км). Загальна довжина державного кордону — 4573 км. Країна не має виходу до вод Світового океану.
Крайні пункти
Час
Час у Киргизстані: UTC+6 (+4 години різниці часу з Києвом).
Геологія
Сейсмічність
Вулканізм
Рельєф
Киргизстан — гірська країна, розташована в межах Тянь-Шаню і Паміро-Алаю. Територія Киргизстану характеризується висотами понад 500 м, а ⅓ її площі — понад 3000 м. Середні висоти — 2988 м.
Гори займають ¾ площі країни. Багато хребтів Тянь-Шаню — Таласський Алатау, Киргизький Алатау, Кюнгей-Ала-Тоо, Терскей-Ала-Тоо і інші мають переважно субширотне простягання. Великий Ферганський хребет орієнтований з північного заходу на південний схід, а хребет Какшал-Тоо — з південного заходу на північний схід (вздовж кордону з Китаєм), з єдиним перевалом в межах Тянь-Шаню Торугарт (3752 м). Між хребтами Кюнгей-Ала-Тоо і Терскей-Ала-Тоо знаходиться міжгірна западина, дно якої зайнято великим озером Іссик-Куль, так званим «Киргизьким морем». На півночі від Киргизького хребта розташована передгірська Чуйська западина, найбільш освоєна і густонаселена частина республіки. Велика Ферганська западина заходиться в межах Киргизстану лише частково. У киргизькій частині Паміро-Алаю переважають субширотні елементи рельєфу — Алайський хребет, Алайська долина, Туркестанський і Заалайський хребти. У східній частині Заалайський хребет перетинається Памірським трактом через перевал Кизил-Арт.
Найвища точка держави — гора Пік Перемоги, або Дженгіш-Чокусу (7439 м), розташований в Тянь-Шані на сході країни, на кордоні з Китаєм.
Найнижча місцевість — уріз води (394 м.) у Великому Ферганському каналі у північній частині села Арка Джани-Джерського аїльного аймаку Лейлецького району Баткенської області, що на кордоні із Таджикистаном.
У країні існує понад 20 морфологічних типів рельєфу екзараційного, ерозійного та акумулятивного походження, які розташовані ярусами.
Клімат
Територія Киргизстану лежить на кордоні помірного і субтропічного кліматичного поясів високогірного типу. На місцевості кліматичні умови здебільшого визначаються орографією, висотою і напрямком простягання гірських хребтів. Влітку переважають тропічні повітряні маси з антициклонічною погодою, взимку — помірні з циклонічною. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, значне накопичення снігу, утворюються льодовики.
Киргизстан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.
Внутрішні води
Річки
Річки країни належать безстічним областям Центральної Азії. Значні річки: Чу, Нарин і Талас — беруть початок у високогір'ї. Чу протікає на півночі, по ній протягом 145 км проходить кордон Киргизстану та Казахстану. Річка Нарин, зливаючись з річкою Карадар'я, утворює Сирдар'ю, яка тече на схід, у Ферганську долину. Талас дренує північно-східний Киргизстан.
Озера
На території країни близько 3000 озер льодовикового, просадкового і тектонічного походження. Озеро Іссик-Куль — одне з найбільших високогірних озер світу (довжина 182 км, ширина до 58 км, максимальна глибина 702 м).
Болота
Льодовики
У Киргизстані у горах поширені льодовики.
Ґрунтові води
Ґрунти
Рослинність
Тваринний світ
За зоогеографічним районуванням світу країна належить до Нагірно-Азійської провінції Центральноазійської підобласті Голарктичної області. Киргизстан — гірська країна. Тому на більшій частині території в розміщенні тваринних угруповань ярко проявляється явище висотної поясності. Основу тваринного населення країни становлять інтразональніІнтразональність / В. Т. Гриневецький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-12428 серії тваринних угруповань, характерні для гір, розташованих на межі між помірним і субтропічним кліматичними поясами. Інтразональні долинно-річкові й приозерні тваринні угруповання разом із зональними (напівпустельними і пустельними) угрупованнями відіграють у тваринному населенні регіону незначну роль. Вони фрагментарно трапляються в западинах між гірськими хребтами. Домінуючими в зональних угрупованнях є ксерофільні групи та види тварин.
Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: снігові лавини у горах; значні снігопади; раптові посухи внаслідок тривалих фенових вітрів з гір до долин; селі; землетруси.
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Надра Киргизстану багаті на ряд корисних копалин: золото, рідкісноземельні метали, кам'яне вугілля, нафту, природний газ, нефелін, ртуть, бісмут, свинець, цинк.
Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 23,62 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 10233 км² зрошуваних земель.
Земельні ресурси Земельні ресурси Киргизстану (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 55,4 %, орні землі — 6,7 %, багаторічні насадження — 0,4 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 48,3 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 5,1 %; інше — 39,5 %.
Охорона природи
Серед екологічних проблем варто відзначити: забруднення вод; водозабір питної води із забруднених джерел без очищення і підготовки; поширення інфекційних хвороб, пов'язаних з відкритими водоймами; зростаюче засолення ґрутів в місцях іригації.
Киргизстан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP), Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.
Фізико-географічне районування У фізико-географічному відношенні територію Киргизстану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:.
Див. також Центральна Азія
Примітки
Література
Українською
Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с.
Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006 — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
Пузанов І. І. Зоогеографія : Підручник. — Київ—Львів : Рад. школа, 1949. — 504 с.
Англійською
Російською
Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.
Киргизстан //
Посилання
Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021 Киргизстан / О. В. Гладкий // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-6282.
— карти ґрунтового покрову Киргизстану.