Велике тригонометричне дослідження () — геодезичне дослідження, що проводилося упродовж більшої частини XIX століття. Керував дослідженням спочатку , потім Джордж Еверест. Серед безлічі досягнень під час цього проекту, можна відзначити демаркацію британських територій в Індії і виміри висоти вершин гір в Гімалаях, включаючи Джомолунгму, Чогорі (К2) і Канченджангу. Велике тригонометричне дослідження мало величезне наукове значення. В ході його було проведено перший в історії точний вимір довжини дуги довготи і вимір .
Історія
Велике тригонометричне дослідження Індії розпочалося 10 квітня 1802 року з вимірювання геодезичного базису поблизу Мадраса (нині Ченнаї). Майор Ламбтон вибрав плоскі рівнини, на північ від яких розташований , а на південь - піднесеність Перумбаук (Perumbauk). Довжина цієї базисної лінії склала 12,1 км. Лейтенант Катер () був посланий, щоб знайти найбільш відповідні точки на пагорбах на заході, з яких було б видно морське узбережжя у і Каннура. З цією метою було вибрано високі пагорби і . Відстань від берега до берега склала 580 км, і дослідження цієї берегової лінії було завершене в 1806 році.
Британська Ост-Індійська компанія планувала, що усе дослідження займе близько п'яти років, але, усупереч очікуванням, воно затягнулося більш ніж на 60 років, тривало і після повстання сипаїв 1857 року, і після закінчення . Геодезисти не змогли провести тріангуляцію усієї території Індії, а замість цього побудували триангуляційні ланцюжки з півночі на південь і із заходу на схід. Часом кількість учасників цієї геодезичної експедиції доходила до 700 чоловік.Bluesci: Cambridge university science magazine, 29 January 2011- «History: The Great Trigonometrical Survey», Cambridge.
Вимірювання базису Первинні виміри місця розташування і висоти геодезичного базису робилися з найбільшою точністю, можливою в ті часи, оскільки точність усіх подальших геодезичних вимірів критично залежала від них. При розрахунках застосовувалися різні поправки, особливо на температуру. Дуже точно промірювалася будь-яка складчастість на плоских рівнинах, де були точки, що лежать постійно в тіні і менш схильні до теплового розширення.
Поправки Для досягнення найбільшої точності, враховувалися поправки на: відмінності фігури Землі від сфери; гравітаційні аномалії: вплив тяжіння гірських масивів на маятник; атмосферну рефракцію; висоту над рівнем моря.
Керівники У різні роки експедицію очолювали: 1818—1823 — ; 1823—1843 — Джордж Еверест; 1843—1861 — ; 1861—1884 — ; 1885—1911 — Сідні Джеральд Буррард (); 1912—1921 — Джеральд Понснбі Ленокс-Конінгхам ().
Див. також Історія тригонометрії
Література Matthew Edney. 1997. Mapping an Empire. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 0-226-18488-9. John Keay. 2000. The Great Arc. London: Harper Collins. ISBN 0-00-257062-9.
Ресурси Інтернету
The Great Trigonometrical Survey of India in a Historical Perspective by Rama Deb Roy
Примітки