Ганс Філі́пп А́вгуст А́льберс (; 22 вересня 1891, Гамбург, Німецька імперія — 24 липня 1960, Берг, ФРН) — німецький театральний актор, кіноактор та естрадний співак. У 1930—1945 роках був найбільшою кінозіркою-актором Німеччини та одним з найпопулярніших німецьких акторів ХХ століттяHans Albers (1891—1960) . Процитовано 20 жовтня 2017..
Життєпис Ганс Альберс народився в сім'ї м'ясника в гамбурзькому районі Санкт-Георг, був молодшим з 6 дітей. Після закінчення реального училища в рідному місті навчався на торговця, потім працював за спеціальністю у Франкфурті-на-Майні, у фірмі, що торгувала шовком.
Театральна кар'єра Альберса почалася у франкфуртському «Новому театрі». При фінансовій підтримці матері Альберт брав приватні уроки театральної майстерності.
У 1915 році, під час Першої світової війни, Альберс був мобілізований і відправлений на Західний фронт. У боях був важко поранений в ногу, проте від запропонованої ампутації категорично відмовився. Після закінчення війни грав на сценах різних берлінських театрів і в «Метрополь-театрі», в першу чергу, в комічних ролях. Першим його великим успіхом було виконання ролі Густава Тунигтгута (Густава Нікчемного) у п'єсі «Злочинець» Фердинанда Брукнера. Учителем і покровителем молодого Альберса був актор-єврей Ойген Бурґ.
Знявшись до 1929 року у понад 100 «німих» фільмах, Ганс Альберс зіграв у першому німецькому звуковому фільмі «Ніч належить нам» (), і незабаром після цього — разом з Марлен Дітріх — у знаменитому Блакитному ангелові. Роль Мазеппи в цьому фільмі була єдиною зіграною роллю другого плану Альберса у звуковому кіно. У 1930 році він знімався в комедії режисера Карла Фройліха «Ганс усіх провулків» (). На початку 1930-х років Альберс, окрім кінозйомок таких успішних фільмів, як «Бомби на Монте-Карло» () (1931) і "F.P.1 не відповідає "() (1932), знову багато грав у театрі.
Після приходу в 1933 році до влади в Німеччині націонал-соціалістів Ганс Альберс вимушений був офіційно розлучитися зі своєю подругою-єврейкою, актрисою Гансі Бурґ, дочкою свого учителя Ойгена Бурґа, проте фактично продовжував з нею спільне проживання на купленій у 1933 році віллі біля озера Штарнбергер-Зее у Верхній Баварії. Знаючи про небезпеку, що загрожує Гансі в Німеччині, Альберс зумів переправити її в 1939 році через Швейцарію до Англії. У 1946 році Гансі повернулася в Німеччину до Альберса та залишалася з ним аж до його смерті в 1960 році. Сам актор ніколи офіційно не був одружений і дітей не мав.
Ставлення Альберса до націонал-соціалістичного режиму було двояким. З одного боку, він дистанціювався від політичних заходів НСДАП і намагався за можливості уникати контактів з високопоставленими діячами нацистської Німеччини; під слушним приводом він зумів уникнути нагородження однієї з кінопремій, що вручалася особисто Йозефом Геббельсом. З іншого боку, це не заважало йому отримувати дуже високі гонорари від нацистів за зняті — в тому числі і пропагандистські — фільми з його участю, наприклад, «Карл Петерс» (, 1941, постановка також Г. Альберса), «Біженці» (, 1933), «Кати, жінки і солдати» (, 1935).
У 1943 році, до 25-річчя кіностудії UFA, на екрани Рейху вийшов художній фільм «Мюнхгаузен» з Гансом Альберсом у головній ролі, що мав приголомшливий успіх. Незадовго до закінчення Другої світової війни режисер Ганс Штайнгофф зняв кольоровий детективний фільм «Шива та квітка шибениці» («Shiva und die Galgenblume»). Зйомки, що проводилися в Празі, були перервані повстанням містян проти німецької влади і наближенням частин Червоної армії. Знімальній групі та акторам довелося терміново втікати на захід, при цьому сам Штайнхофф загинув. Цей незакінчений в 1945 році фільм був завершений лише в 1992 році.
Після закінчення війни Г. Альберс продовжив зніматися в кіно (з 1947 року), у тому числі спільно з іншим великим німецьким кіноактором Гайнцем Рюманном (фільм «О пів на першу ночі на Ріпербані» (, 1954). Великим успіхом була також знята в 1956 році екранізація роману Гергарта Гауптмана «Перед заходом» ().
Великим успіхом, починаючи з 1930-х років, користувалися виступи Ганса Альберса з шансонними пісеньками. Виконуючи їх, він зображував себе то бретером (Flieger, grüß' mir die Sonne), то моряком (Der Wind und das Meer), то витонченим кавалером (Komm auf die Schaukel, Luise).
У 1950-і роки у Альберса загострилися проблеми, пов'язані з його станом здоров'я та алкоголізмом. Під час одного з театральних виступів у 1960 році актор на сцені втратив свідомість, лікарі виявили у нього численні внутрішні кровотечі. Помер Ганс Альберс через 3 місяці в санаторії на березі озера Штарнбергер-Зее. Похований на Ольсдорфському кладовищі у Гамбурзіknerger.de: Das Grab von Hans Albers .
Останній фільм, знятий за участю Ганса Альберса, вийшов на екрани в 1960 році під назвою «Немає чистішого за ангела» (). Примітно, що ця кінострічка закінчувалася словами Альберса: «Це кінець» ().
Фільмографія (вибіркова)
Визнання
Нагороди та номінації Ганса АльберсаРікКатегоріяФільмРезультат Срібна нагорода за найкраще виконання головної роліПеред заходом сонця
Найпопулярніші пісні Г. Альберса 1932 — Hoppla, jetzt komm’ ich 1932 — Flieger, grüß’ mir die Sonne 1936 — Auf der Reeperbahn nachts um halb eins 1938 — Good-bye Johnny 1944/45 — Der Wind und das Meer 1944/45 — La Paloma («Голубка») 1952 — Nimm mich mit, Kapitän, auf die Reise Примітки
Література Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич Москва, Советская энциклопедия, 1987. — с. 19 Aros (d. i. Alfred Rosenthal): Hans Albers. Wie er ist und wie er wurde. (= Illustrierte Filmbücher, Nr. 4). — Berlin: Scherl, 1931. Hans Kafka: Hans Albers. Das Märchen einer Karriere. — Leipzig: R. A. Höger-Verlag, 1931. Hans-Joachim Schlamp: Hans Albers. (= Künstler-Biographien, Band 6). — Berlin: R. Mölich, 1939. Christoph Funke: Hans Albers. — Berlin: Henschelverlag. Diverse Auflagen, z. B. von 1969 und 1972. Joachim Cadenbach: Hans Albers. — Berlin: Universitas-Verlag, 1975. ISBN 3-8004-0818-X. Eberhard Spiess: Hans Albers. Eine Filmographie / Hrsg. von Hilmar Hoffmann und Walter Schobert in Zusammenarbeit mit dem Deutschen Institut für Filmkunde, Wiesbaden. — Frankfurt am Main: Kommunales Kino, 1977. Uwe-Jens Schumann: Hans Albers — seine Filme, sein Leben. (= Heyne-Filmbibliothek, Band 18). — München: Heyne, 1980. ISBN 3-453-86018-7. Hans-Christoph Blumenberg: In meinem Herzen, Schatz … Die Lebensreise des Schauspielers und Sängers Hans Albers. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 1981. ISBN 3-596-10662-1. Michaela Krützen: Hans Albers: Eine deutsche Karriere. — Berlin; Weinheim: Beltz Quadriga, 1995. Wolfgang Schaffner: Erstes seewasserfestes Hans Albers Liederbuch. -, München: Schaffner Musikverlag, 1996. ISBN 3-00-000945-0. Hans Albers — ein Leben in Bildern / Hrsg. vom Filmmuseum Potsdam. Mit einem Essay von Bärbel Dalichow. [Konzeption, Bildausw. und Bildtexte: Elke Schieber]. — Berlin: Henschel, 1997. ISBN 3-89487-282-9. Michaela Krützen: «Gruppe 1: Positiv» Carl Zuckmayers Beurteilungen über Hans Albers und Heinz Rühmann // Carl Zuckmayer Jahrbuch / Hrsg. von Günther Nickel. — Göttingen, 2002. — S. 179—227. Matthias Wegner: Hans Albers. — Hamburg: Ellert & Richter, 2005. (Hamburger Köpfe). ISBN 3-8319-0224-0. Prominente ohne Maske — Drittes Reich. 1000 Lebensläufe der wichtigsten Personen 1933—1945'', ISBN 978-3924309398
Посилання