Оранг-аслі (, так само й ) — гетерогенне корінне населення й національна меншина півострівної частини Малайзії.
Термін «оранг-аслі» є колективною назвою для 18 офіційно визнаних окремих етнічних груп. Сам він має малайське походження й буквально означає «корінні люди», «споконвічні люди», «перші люди», «аборигени».
Оранг-аслі становлять лише 0,6 % всього населення Малайзії (2010) , але загальна їх чисельність перевищує 160 тисяч осіб. Хоча про них, як правило, не згадують при огляді етнічної ситуації в країні, оранг-аслі становлять окрему категорію населення, подібно до малайців, китайців, індійців та корінних жителів Сабаху й Сараваку. Їх особливий статус закріплений на законодавчому рівні.
Гомогенність оранг-аслі є продуктом сприйняття їх сторонніми людьми, заснованим на культурних та ідеологічних критеріях. Насправді вони складаються з багатьох племен і народів, які ніколи не відчували себе одним цілим. Поселення оранг-аслі дисперсним чином розкидані серед основного, переважно малайського, населення країни, часто у гірських районах, або в джунглях тропічного лісу. Кожна група ідентифікує себе за конкретним географічним і екологічним простором, який вважає своєю традиційною землею. Відповідно кожна з них розглядає себе абсолютно самостійною й відмінною від інших спільнотою. Об'єднує оранг-аслі лише протиставлення трьом основним етнічним групам Півострівної Малайзії, а ще те, що всі вони перебувають на узбіччі соціального, економічного й культурного життя країни. В цьому сенсі оранг-аслі поступаються навіть корінному населенню Східної Малайзії (штати Сабах та Саравак).
Подібно до інших корінних народів світу, оранг-аслі борються за збереження своєї самобутньої культури та ідентичності, яка нерозривно скріплена фізичними, економічними, соціальними, культурними, територіальними та духовними зв'язками з їх найближчим природним середовищем.
Термін «оранг-аслі» Термін «оранг-аслі» є відносно недавнім, він став офіційно використовуватись лише на початку 1960-х років.
Тривалий час корінне населення Півострівної Малайзії не сприймалося як окрема категорія населення, так само, як не мали такого сприйняття й самі оранг-аслі. Проте ближче до кінця існування британської колоніальної влади на Малайському півострові були спроби класифікувати певним чином ці розрізнені групи населення. Жителів південних районів часто називали джакунами (), а північних — сакаями (). Згодом всі групи корінного населення стали називати сакаями або аборигенами, що є еквівалентом малайського сакаї. Термін «аборигени» (), як офіційний, з'явився в англійській версії Конституції Британської Малаї та законах країни.
Обидві ці назви негативно сприймаються оранг-аслі. Малайське «сакаї» й англійське «аборигени» несуть зневажливий відтінок, натякають на відсталість та примітивізм цих людей. Малайський термін «сакаї» є й зовсім ненависним для оранг-аслі, адже він вказує на них, як залежну, підкорену, рабську категорію населення.
На все це мало звертали уваги до початку громадянської війни в Британській Малаї в 1950-ї роках. Тоді повстанці-комуністи, прагнучи мати підтримку корінних племен, стали називати їх оранг-асал (Orang Asal), у значенні «споконвічні люди», від арабського асалі («споконвічний», «знатний», «аристократичний»). Комуністи дійсно мали підтримку з боку оранг-аслі, і уряд, намагаючись схилити на свій бік корінне населення, серед іншого, став вирішувати й питання термінології. Так народився новий, трохи модифікований у порівнянні з повстанським, термін «оранг-аслі» (Orang Asli), у тому самому значенні «споконвічні люди».
Згодом малайський термін «оранг-аслі» став офіційним. Без перекладу він став застосовуватись і англійською мовою. Прийнято, що він не має відмінюватись або змінювати свою форму у множині.
Попри своє зовнішнє походження, термін був прийнятий і самими корінними народами, що стало результатом його офіційного використання.
Поділ на групи та племена Для зручності адміністрування Департамент аборигенів, уповноважений вирішувати питання оранг-аслі ще за часи британського правління, розробив класифікацію корінних племен на основі їх фізичних ознак, лінгвістичної спорідненості, культурної практики і географічного розселення. Було виділено 18 етнічних груп, поділених на 3 основні категорії, по 6 етнічних груп у кожній: негритоси (), сеної () й аборигенні малайці ().
За основу була взята класична тричленна схема поділу корінного населення Малайського півострова за фізіологічними і культурно-господарськими ознаками, яка застосовувалась у часи британського колоніального правління: негритоси (низькорослі темношкірі кочові мисливці-збирачі з кучерявим волоссям), сеної (вищі за негритосів, зі світлішою шкірою й хвилястим волоссям люди, які займалися підсічно-вогневим землеробством і періодично змінювали своє місце проживання) та аборигенні малайці (смагляві, нормального зросту, з прямим волоссям, осілі землероби). Цей поділ не претендує на науковість, і легко можна виявити його хиби практично за будь-якою з ознак, проте він діє на офіційному рівні.
Така класифікація була лише адміністративним рішенням. Цього було недостатньо, щоб виробити спільну ідентичність серед різних груп оранг-аслі. У реальному житті кожне плем'я має власну мову й культуру, відчуває себе спільнотою, відмінною від інших. Лише з плином часу корінні народи стали ототожнювати себе зі спільною назвою «оранг-аслі», вони несвідомо прийняли цей офіційний етнічний маркер, щоб диференціювати себе від домінуючого населення країни, від «інших». Така самоідентифікація була обумовлена необхідністю відстоювати свою особисту й колективну ідентичність у боротьбі проти влади «чужих», зокрема, й держави. Ідентичність «оранг-аслі» для них означає їх «тубільність», належність до корінного населення країни.
У той же час ніколи оранг-аслі не асоціюють себе з категоріями «негритоси», «сеної» та «аборигенні малайці» .
Негритоси Негритоси (), або семанги (, ) включають племена кенсіу, кінтак, джегай, ланог, мендрік і батек. Вони живуть переважно в північних районах країни. Негритоси вважаються найдавнішим населенням Малайського півострова. Як випливає вже з їхньої назви (іспанською негріто означає «маленькі негри»), це люди низького зросту (1,5 метри, а то й менше), темношкірі (колір варіюється від кольору темної міді до чорного), з кучерявим волоссям, широкими носами, круглими очима і низькими вилицями. Фізично вони схожі на корінних жителів Андаманських островів, племена аета на Філіппінах, меланезійців Океанії та корінних тасманійців, які вже вимерли.
З прадавніх часів негритоси вели кочовий спосіб життя, використовуючи багаті природні ресурси країни. Їх традиційний спосіб життя лісових мисливців-збирачів уважається найпримітивнішим серед усіх груп корінного населення. Тепер значна частина негритосів живе в постійних поселеннях, але періодично вони вирушають до лісу на полювання або збирання врожаю лісових фруктів. Частину лісових продуктів, зокрема ротанґ і алойне дерево, вони збирають на продаж. Такий спосіб життя спричинює той факт, що семангів часто вважають кочівниками й економічно найвідсталішою групою оранг-аслі.
Досі негритоси дотримуються анімістичних вірувань, вважають, що всі природні об'єкти мають душі. Їхні шамани виступають посередниками між видимим світом людей і невидимим світом духів. Вони практикують магію, щоб передбачати майбутнє, лікувати хвороби. Спеціальні обряди супроводжують всі важливі в їхньому житті події.
Семанги розмовляють мовами аслійської гілки мон-кхмерських мов. Більшість із них належить до північно-аслійської групи, лише мова ланогів — до центрально-аслійської.
Негритоські племена оранг-аслі : Назва племені Традиційне заняття (до 1950 р.) Райони розселення Гілка аслійських мов Кенсиви (кенсіу, ) Збиральництво-мисливство, торгівля штат Кедах Північна Кінтаки (кінтак, ) Збиральництво-мисливство, торгівля штат Перак Північна Ланоги (ланог, ) Збиральництво-мисливство, торгівля, підсічно-вогневе землеробство штат Перак Центральна Джегаї (джегай, ) Збиральництво-мисливство, торгівля штати Перак, Келантан Північна Мендрики (мендрік, ) Підсічно-вогневе землеробство, збиральництво-мисливство штат Келантан Північна Батеки (батек, ) Збиральництво-мисливство, торгівля штати Келантан, Паханг Північна
Сеної Сеної () є найбільшим підрозділом оранг-аслі, становлячи близько 54 % їх чисельності . До цієї групи належить 6 племен: темьяр, семай, семок-бері, джагут, магмері і чевонг. Вони живуть переважно в центральній і північній частині півострова Малакка, їх села розкидані на території штатів Перак, Келантан і Паханг, головним чином на схилах гір Титівангса (), які з півночі на південь проходять серединою півострова. Магмерійці розселені на узбережжі Малакської протоки.
Фізично сеної відрізняються від негритосів вищим зростом, набагато світлішим кольором шкіри, хвилястим волоссям, вони мають також схожі з монголоїдами фізичні ознаки. Говорять аслійськими мовами. Як вважають, вони є результатом змішування негритосів з мігрантами з Індокитаю .
Термін «сеної» походить від слів sen-oi і seng-oi, що означає «люди» відповідно семайською і темьярською мовами.
Традиційна економіка сеноїв базувалася на лісових ресурсах, вони займалися полюванням, рибальством, збиральництвом і підсічно-вогневим землеробством. Контактуючи з малайськими державами і Сіамом, сеної брали участь і в торгівлі, були головними постачальниками продукції джунглів в регіоні. Тепер більшість з них працює в аграрному секторі, має власні господарства з вирощування каучуку, олійної пальми або какао. Частина працює за наймом; серед сеноїв є працівники різної кваліфікації від некваліфікованих робочих до професіоналів.
У повсякденному житті сеної дотримуються норм традиційного права. Їх система вірувань заснована на вірі в існування вищої надприродної сили, відповідальної за створення світу і всього, що його населяє. Сенойські шамани здатні спілкуватися з надприродними істотами, за сприяння яких зцілюють своїх людей від хвороб, захищають їх від видимих і невидимих загроз. Ще з часів колоніальної доби серед лісових мешканців почали діяти місіонери світових релігій, і зараз серед сенойських племен є прибічники ісламу, християнства, бахаїзму.
Сенойські племена оранг-аслі: Назва племені Традиційне заняття (до 1950 р.) Райони розселення Гілка аслійських мов Темьяри (темьяр, ) Підсічно-вогневе землеробство, торгівля штати Перак, Келантан Центральна Семаї (семай, ) Підсічно-вогневе землеробство, торгівля штати Перак, Паханг, Селангор Центральна Семок-берійці (семок-бері, ) Підсічно-вогневе землеробство, збиральництво- мисливство штати Теренгану, Паханг Південна Джагути (оранг-джагут, ) Підсічно-вогневе землеробство, торгівля штат Паханг Центральна Магмерійці (магмері, ) Підсічно-вогневе землеробство, рибальство, збиральництво-мисливство штат Селангор Південна Чевонги (чевонг, ) Збиральництво-мисливство, підсічно-вогневе землеробство штат Паханг Південна
Аборигенні малайці Прото-малайці (, ), або аборигенні малайці (), є другою за чисельністю групою оранг-аслі, їх доля становить близько 43 %. Вони складаються з шести окремих племен: джакун, темуан, семелай, куала, канак і селетар. У колоніальні часи всіх їх називали джакунами. Живуть переважно в південній половині півострова — в штатах Селангор, Негері-Сембілан, Паханг і Джохор. Більшість населених пунктів аборигенних малайців розташовані поблизу міст або утворюють в їх складі окремі квартали.
Їх звичаї, культура та мови дуже схожі з малайськими. Схожі вони з малайцями й зовні, мають смаглявий колір шкіри, пряме волосся і складку епікантуса. Сьогодні аборигенні малайці — це міцно осілі народи, переважно постійно зайняті в сільському господарстві. Ті, що живуть на берегах річок чи на морському узбережжі займаються рибальством. Багато з них також працює за наймом, є й такі, що займаються підприємницькою діяльністю або працюють професійними спеціалістами.