Анджей Ґавро́нський (; 20 червня 1885, Львів — 11 січня 1927, Юзефув, Польща) — польський учений-поліглот, орієнталіст, перекладач, професор Львівського університету.

Ранні роки Народився 20 червня 1885 році у Львові. Батько Францішек Равіта-Ґавронський був відомим польським істориком, письменником та журналістом.

Мати Антоніна (до шлюбу Мілковська) — викладачка та перекладачка, у 1899–1901 роках вона у Львові для своєї приватної школи для дівчат винаймала частину приміщень у будинку за адресою вул. Панська, 5 .

Був внуком Зигмунта Мілковського, а також старшим братом польської письменниці Зофії Козаринової.

Навчання Навчався у початковій школі у Львові, згодом — у гімназіях в Перемишлі та у Львові.

Займався дослідженнями з лінгвістики у Львівському університеті (1903–1905). Упродовж 1905–1907 років навчався в університеті в Лейпцигу, де 1907 року захистив докторську дисертацію («Лінгвістичні дослідження Мркхакатики та Дасакумаракатики»). У цьому ж навчальному закладі працював над габілітаціною роботою на тему: «До питання про Мркхакатику».

У 1909 році отримав стипендію Яґеллонського університету.

Науково-педагогічна діяльність В березні 1912 року в Кракові пройшов габілітацію («Трансцендентний характер індусів як тло ставлення людини до природи в санскритській літературі»).

У вересні 1913 року почав працювати доцентом Яґеллонського університету та завідувачем кафедри санскриту (з 1916 року — надзвичайний професор). Читав лекції з історії санскритської мови, з порівняльної граматики індоєвропейських мов.

1917 року лінгвісту запропонували посаду професора у Львівському університеті, цього ж року переїжджає до Львова. Він став завідувачем кафедри порівняльного мовознавства.

18 вересня 1918 року у Львівському університеті була відкрита кафедра сходознавства, яку мав очолити Анджей Ґавронський. Проте кафедра розпочала свою роботу аж у 1920 році через політичні події (розпад Австро-Угорської імперії, початок українсько-польської війни у 1918 році). Тоді Львів був у складі Польської держави. 23 лютого 1920 року Міністерство освіти Польщі надало А.Ґавронському звання професора санскритуДержавний архів Львівської області (далі — ДАЛО), ф. 26 (Львівський університет), оп. 5, спр. 334, арк. 5, 27..

Його учнями були Євгеніуш Слюшкевич та Єжи КуриловичСходознавство і візантологія в Україні в іменах: біобібліогр. слов. / упоряд.: Е. Г. Циганкова, Ю. М. Кочубей, О. Д. Василюк; редкол.: Матвєєва..

Активно цікавився проблемами індуїстикиGawroński A. Cleanings from Aśvaghōsa's Buddhacarita // Rocznik Oryentalistyczny. Kraków, 1914—1915. T. I. Cz. 1. S. 1–42; Ejusd. The digvijaya of Radhu and some connected problems // Rocznik Oryentalistyczny. T. I. Cz. 1. S. 43–82; Ejusd. Bindusāra Māurya // Rocznik Orjentalistyczny. T. II. S. 21– 25. . Його наукова робота стосувалася індійської літератури II-V століть, теоретичної лінгвістки та філософії мови. Також перекладав з санскриту, англійської, перської та угорської мов. У 1926 році він створив Інститут орієнталістики у Львівському університетіДАЛО, ф. 26, оп. 5, спр. 334, арк. 69..

З 1920 року брав участь у Львівському науковому товаристві. Був ініціатором створення Товариства любителів польської мови у 1920 році та Польського мовознавчого товариства у 1925 році.

У 1921–1926 роках був членом-кореспондентом Польської Академії наук, а у 1926 році став її дійсним членом. Крім того, брав участь у створенні орієнталістичного руху у Львові.

У 1925 році був нагороджений хрестом ордену Polonia Restituta.

Ініціював створення «Східної бібліотеки» в Національному інституті ім. Оссолінських у Львові та православний щорічник (сьогодні — сходознавчий щорічник).

Учений-поліглот Сучасні дослідники вважають, що А. Ґавронський знав 57 мов (на 40 вмів вільно писатиSłuszkiewicz E. Wspomnienie o Andrzeju Gawrońskim w dziesięciolecie zgonu // Rocznik Orjentalistyczny. 1936. T. XII. S. 218—219.). За деякими підрахунками він володів 140-а мовамиКорунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник / І. Корунець. — Вінниця: Нова книга, 2003. — С. 127.. Одного разу вчений сказав: «Я можу говорити і писати 40 -а мовами, я розумію близько 100-а, якими можу читати». Серед них були сучасні європейські мови, а також азійські та африканські. У бібліотеці, яка залишилася після А. Ґавронського, були знайдені книги на багатьох мовах світу. У більшості з них на полях помітні нотатки, які залишив Ґавронський, написані тією ж мовою, що й сама книга.

Завершення життя Упродовж кількох років А. Ґавронський хворів на туберкульоз легень. Саме тому він часто їздив на лікування за кордон. Помер 11 січня 1927 року в Юзефуві поблизу Варшави.

Примітки

Джерела Галенко І. Професор Анджей Гавронський про роль емоцій у мові / І. Галенко // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. — Вип. 15. — С. 3—8.

Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник / І. Корунець. — Вінниця: Нова книга, 2003. — 448 с. Polski Słownik Biograficzny, t. VII, Kraków 1948—1958. Biogramy uczonych polskich. — Część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: A-J. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich – Wydawnictwo PAN, 1983. Powszechna encyklopedia filozofii. — t. 3. — Lublin, 2002. — S. 721—722. Obszerne wspomnienia siostry, Zofii Kozarynowej // Znak. — 1982. — nr 34. — S. 579—604. Janusz Fedirko Fenomenalny multilingwinista. Profesor Andrzej Gawroński (1885—1927) / Uniwersytet Jagielloński // Alma Mater. — Kraków. — 2008. — Nr 2 (100). — S. 73—79. — ISSN 1427—1176.

Посилання