Праіранська мова (також давньоіранська (пра-)мова, протоіранська мова) — умовний науковий термін, який позначає сукупність споріднених, але різних (інколи значно) діалектів, об'єднаних спільними фонетичними інноваціями (які власне й відрізняли їх від інших мов та діалектних груп), що виділилися в окрему мовну підгрупу з єдиної праіндоіранської мовної групи близько середини II тисячоліття до н. е., та з якої свого часу (умовно до VIII ст. до н. е.) розвинулися всі давньоіранські мови.
Поширення
Наразі найбільш поширеною щодо прабатьківщини аріїв (індо-іранської спільноти) є гіпотеза, за якою це є території сучасного Башкортастану та степи (зараз переважно пустелі та напівпустелі) на південь — до Бактрії, Согду, Арейї, Арахозії, що більш-менш впевнено підтверджується відомими археологічними пам'ятками та, з різною мірою переконливості, інтерпретуються зі згаданими у Вендидаді арійськими країнами. Але слід пам'ятати, що наразі не існує жодної археологічної культури, яку б беззаперечно чи хоча б переважною більшістю було б пов'язано з давніми аріями (носіями праарійської мови). Carl C. Lamberg-Karlovsky. Archaeology and language: the case of the Bronze Age Indo-Iranians. The Indo-Aryan Controversy. Evidence and inference in Indian history. Edited by Edwin E Bryant and Laurie L. Patton. Routledge, Taylor & Francis Group, London and New York, 2005. ISBN 0-700-71462-6, ISBN 0-700-71463-4.
Першим історичним свідченням подальшої міграції аріїв на південь є певна кількість імен царів та богів держави Міттані, датовані XV—XIII ст.ст. до н. е. Приблизно в ті ж часи розпочався рух аріїв й на південний схід, до Індійського субконтиненту. Ця міграція мала декілька різночасових хвиль, що надалі знайшло відображення у діалектній диференсації індо-арійських мов.
Власне праіранська розвинулася з певної діалектної групи (чи певних діалектних груп) праарійської й надалі, з розселенням іранців від територій сучасних Фарсу на пд.-зах. та Північного Причорномор'я на пн.-зах. з однієї сторони та до Гіндукушу та далеких Ганьсу та Туви на пн.-сх., розпалася на окремі мовні та діалектні групи.
Фонемний склад Наразі фонемний склад праіранської більш-менш систематизовано. Але залишаються певні розбіжності. Нижче наведено два варіанти реконструкції, які використано при написанні двох словників: «Етимологічний Словник Іранських Мов» (автори — В. С. Расторґуєва та Д. Й. Едельман);наразі видано: Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Т. 1 (a—ā). М. «Восточная литература», 2000. Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Т. 2 (b—d). М. «Восточная литература» РАН, 2003. Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Т. 3 (f—h). М. «Восточная литература», 2007. Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Т. 4 (i—k). М. «Восточная литература». 2011. Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Т. 5 (l—n). М. «Восточная литература».2015. «Етимологічний Словник Іранських Дієслів» (автор — Дж. Чун). Johnny Cheung. Etymological Dictionary of the Iranian Verb. Brill. Leiden-Boston. 2007.
Фонемний склад праіранської у реконструкції В. С. Расторгуєвої та Д. Й. Едельман
У передмові першого тому «Етимологічного Словника Іранських Мов» автори зазначили таке:
Отже, фактично цей словник є узагальненням та зібранням досягнень радянських науковців на царині іраністики. Й, враховуючи обсяг та якість матеріалу, ігнорувати цей доробок неможливо, попри певні відмінності й в оцінках, й в поданні матеріалу від тих, що наразі превалюють в англомовному (світовому) науковому колі.
Приголосні Губні Зубні чи Ясенні Палаталі-зовані чи Заясенні Задньоязикові Глоткові зімкнені огубленні Проривні глухі *p *t *k дзвінкі *b *d *g Африкати глухі *č дзвінкі *ǰ Фрикативи глухі *f *s, *ϑ *ś, *š *x *xv (*hṷ) *h дзвінкі *z *ź/j́, ž(?)*/s/h/z/ умовно позначена фонема, що є рефлексом праіндоіранської *s у різних позиціях Сонорні Носові Плавні *m, *n *l Сонанти *i̯, *ṷ, *r Як приголосні Як голосні короткі Як дифтонги (послаблені) i̯, ṷ, r i, u, r̥ ii̯/əi̯, uṷ/əṷ, ər Голосні Короткі Довгі *a *ā Додатково звернуто увагу на таке: саме цей фонемний склад визначено як «найархаїчніший»; «спільна для усіх іранських мов прамовна система виявилася архаїчнішою й більш „посунутою“ до загальноарійського стану, ніж та, яка традиційно базувалася лише на давньоперських написах та Авесті»; фонетичний статус *ž під питанням, імовірно як варіант *ǰ; співвідношення *t та *ϑ залишається невизначеним, як й статус останньої.
Фонемний склад праіранської у поданні Джонні Чуна У передмові до свого «Етимологічного Словника Іранських Дієслів» Дж. Чун зауважує, що недоліком «Етимологічного Словника Іранських Мов» є ігнорування прогресивного доробку Ю. Покорни, та його послідовників.
Отже автор пропонує дещо іншу, більш поширену та прийнятну у колі англомовних науковців реконструкцію, додатково посилаючись (окрім власне Ю. Покорни Julius Pokorny. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, 2 vols. Tübingen–Berne–Munich: A. Francke, 1957/1969 (1st edn.), 2005 (5th edn.).) на М. Майргофера. Manfred Mayrhofer. Die Fortsetzung der indogermanischen Laryngale im Indo-Iranischen. Wien. Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 2005.
Приголосні Губні Зубні чи Ясенні Палаталі-зовані чиЗаясенні Задньоязикові Глоткові зімкнені огубленні Проривні глухі *p *t *k дзвінкі *b *d *g Африкати глухі *č дзвінкі *ǰ Фрикативи *f *θ *x (*kh) *h; *H Сибілянти глухі *s *šдзвінкі*z*ž(?) Сонорні (плавні) Носові Ротичні (дрижачі) Бокові*m, *n*r*l (?) Напівголосні *i̯ ; *ṷ Голосні Короткі Довгі Передні Задні Високі *i *uНизькі *a *ā
Окремо звернуто увагу на таке: донедавна *ī та *ū наразі розглядаються як сполучення *iH та *uH відповідно; корінь не може починатися з голосної або *r; усі варіанти аблауту підпорядковані певній системі (для повних *aC, подовжених *āC та нульових *øC, де C — приголосна ()), враховуючи й такі приголосні, як *H, *i̯ та *ṷ; дифтонги *au, *ai тощо слід розглядати як комбінацію двох фонем; фонематичний статус *ž та *l сумнівний.
Праіранські рефлекси праіндоіранської
+ За Ч. А. Каткартподано за: C. A. Cathcart. Iranian Dialectology and Dialectometry. University of California, Berkeley. 2015. Праарійська Праіранська *p(ʰ), *t(ʰ), *k(ʰ) *f, *θ, *x *p, *t, *k *f, *θ, *xу позиції перед приголосними *s *hза винятком позицій перед *p, *t, *k, *n та після *t *bʰ, *dʰ, *gʰ *b, *d, *g *tˢt(ʰ) *st Праарійська Праіранська *dzd(ʰ) *zd *Ḥ Øокрім анлауту *ps *fš *bz *βž *ts, *ć *ś Праарійська Праіранська *j́ *ź *ćš *š *(ć)sć *ś *śn- *sn- *-śn- *-šn-
|+ За Д. Й. Едельманподано за: Языки мира: Дардские и нуристанские языки. Индрик, 1999.
Опис Праарійська Праіранська аспірацію дзвінких втрачено *bʰ, *dʰ, *gʰ *b *d *g глухі аспірати спірантизуються (по ареалах та позиціях) *p(ʰ), *t(ʰ), *k(ʰ) *f/*p *θ/*t *x/*k велярні палаталізовані відображено по-іншому, ніж палатальні *k *č *g *ǰ *gʰ *ǰʰ *k *č *g *ǰ *gh *ǰ *ć *jˊ *jˊʰ *s *z *s відображено як *h у вільній позиції, як *s, *z біля приголосних *s *[s, h, z] виділено фонему *š чи *š/*ž з позиційних варіантів праіндоєвропейської *s та з преконсонантних палатальних*s *š (*š/ž)
Примітки. Джерела. Посилання