Пет Кедіген () — американська письменниця, насамперед відома як авторка книг у жанрі кіберпанк. Вершиною її творчості стали романи «Синтезатори» (1991) та «Дурні» (1992). Загальна тематика її творів — дослідження взаємодії між людством та штучним інтелектом.

Біографія Народилася 10 вересня 1953 року в Скенектаді (Нью-Йорк), дитинство провела у Фічбурзі, Массачусетс. Вивчала театральне мистецтво в Массачусетському університеті в Емгерсті (1970—1973), а 1975 року отримала ступінь бакалавра в Канзаському університеті, де студіювала наукову фантастику під керівництвом професора Джеймса Е. Ґанна, письменника-фантаста.

1975 року Пет Кедіген увійшла до комітету МідАмериСону, 34-го світового з'їзду наукової фантастики, який проходив у Канзасі. Її завдання полягало в тому, аби допомагати почесному гостю Роберту Гайнлайну. 1982 року вона стала однією з тих, кому Гайнлайн присвятив свій роман «Фрайді».

Також працювала у фірмі письменника Тома Рімі, яка займалася версткою та графічним дизайном. Після смерті Рімі в 1977, Кедіген почала працювати у «Hallmark Cards», американській компанії, яка виготовляла вітальні листівки. Наприкінці 1970-х початку 1980-х разом із своїм другим чоловіком працювала редакторкою у журналах «Chacal» та «Shayol».

Особисте життя В університеті зустріла Руфуса Кедігена, з яким одружилася. У 1977-85 роках була у шлюбі з Арні Феннером, народила сина Роба. 1996 року переїхала до Великої Британії та одружилася з Крісом Фаулером.

2013 року у письменниці діагностували рак.Why I've Decided to Talk About My Cancer, archived from the original at Why I've Decided To Talk About My Cancer, by Pat Cadigan, at LiveJournal; published June 27, 2013; retrieved September 10, 2017

Кар'єра Почала писати наприкінці 1970-х, однак справжній же успіх прийшов до письменниці аж 1987 року, коли авторка видала свій дебютний роман «Гравці розуму» (). Події книги відбуваються у близькому майбутньому, де психічні розлади перебувають поза законом, але, аби хоч якось урізноманітнити своє одноманітне життя, люди купують неврози у дилерів, які виконують свого роду функцію «наркоторговців». Головну героїню, Еллі Маас, яка перебувала під дією психозу, доправляють до лікарні, де, після лікування, Поліція Мізків пропонує їй вибір: в'язниця, або співпраця. Так Еллі стає «гравцем розуму», психотерапевтом, який занурюється у психози людей та сприяє їхньому одужанню.

1991 року світ побачив другий роман письменниці — «Синтезатори» (), який розповідає про те, як у близькому майбутньому люди можуть повністю зануритися у віртуальну реальність, але вірус (штучний інтелект) неочікувано спричиняє численні смерті серед користувачів. Наступний роман 1992 року під назвою «Дурні» () знову ж таки зображує віртуальну реальність, де піднімається питання особистості — відома акторка дізнається, що вона насправді не та, за кого себе видає.

Роман 1996 року «Паразит» () — класична розповідь про напад прибульців. Головна героїня вбиває власну матір, якою керують іншопланетні паразити. 1998 року світ побачив роман «Чай з порожньої чашки» (), який започаткував книжкову серію про детектива Доре Константин. Поліцейська-детектив розслідує «вбивство в зачиненій кімнаті», яке сталося у віртуальній реальності, але в ході розслідування викриває секретну організацію, яка на місці колись затонулої Японії створює новий острів. Друга книга-сиквел «Цифровий Дервіш» (; 2001) розповідає про те, як чоловік використовує штучний інтелект, аби переслідувати свою колишню дружину та унеможливлювати її безпечне використання віртуальної реальності.

Повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (; 2012) розповідає про групу робітників, які допомагають проводити наукове дослідження на орбіті Юпітера. Задля кращого функціонування в мікрогравітації, працівникам доводиться «піти на суші» — набути форм морського життя (оповідачка, зокрема, перевтілюється на восьминога).

Коротка проза письменниці представлена у таких збірках: «Візерунки» (; 1989), «Додому морем» (; 1992) та «Брудна робота» (; 1993). Також повість під назвою «Доповідь про морських коників на Марсі» (; 2014) ввійшла до збірки «Досягти вічності» ().

Визнання Пет Кедіген ставала лауреаткою таких літературних нагород: 1979 — премія «Балрог» за оповідання «Смерть від викриття» (); 1987 — премія «Хроніка НФ» за оповідання «Генотип гарного хлопця» (); 1988 — премія «Локус» за оповідання «Янгол» (); 1990 — премія «Локус» за збірку оповідань «Візерунки» (); 1991 — премія «ГОМер» за повість «Депеші з Революції» (); 1992 — премія Артура Кларка за роман «Синтезатори» (); 1995 — премія Артура Кларка за роман «Дурні» (); 2005 — Меморіальна премія Ричарда Еванса (); 2013 — премія «Г'юго» за повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (); 2013 — премія «Локус» за повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (); 2015 — премія «Сеюн» за найкращу перекладену повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» ().

Примітки

Джерела

Посилання