Льві́вська ра́туша — адміністративний будинок у центральній частині Львова, на площі Ринок, 1. Ратуша протягом всього часу свого існування була місцем перебування центральної міської влади Львова. Сьогодні є резиденцією Львівської міської ради. Пам'ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Сучасна вежа львівської ратуші має висоту 65 метрів, є найвищою в Україні.

Історія

Початки, стара ратуша Історик початку XX століття Францішек Яворський стверджує, що за княжих часів у Львові ратуші не було, хоч магдебурзьке право до певної міри впроваджено вже тоді. Наріжний камінь, на його думку, мав бути закладений Казимиром ІІІ після підтвердження надання магдебурзького права (1356), разом із передислокацією міського центру та фундацією майбутнього латинського катедрального собору. Однак сам Яворський звертав увагу, що жодних документальних згадок про це немаєJaworski F. Ratusz lwowski. — Lwów: Wydawnictwo Towarzystwa miłośników przeszłości Lwowa, 1907. — S. 13—14.. Версія також не узгоджується з найновішими уявленнями про початки середмістя та собору. Згідно з ними середмістя розплановано ще у другій половині XIII століттяМогитич Р. І. Планувальна структура львівського середмістя і проблеми його датування // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Т. CCXXVII. Праці Секції мистецтвознавства. — 1994. — С. 279—288.. У свою чергу собор, імовірно, був закладений уже після смерті Казимира III, у 1380-х рр.Козубська О. Латинська катедра у Львові: спроба нової інтерпретації відомих фактів // Народознавчі зошити. — 2000. — № 2. — С. 252—261.

За історіографічною традицією будівництво першої, ймовірно дерев'яної, ратуші завершив князь Володислав Опольський, який у 1372–1378 рр. керував Галичиною як васал угорського короля з титулом володаря Русі. Першу згадку про ратушу подав Бартоломей Зиморович в описі пожежі 1381 року, коли та дощенту згоріла. Але 1382 року ратуша знову згадується як така, що вже існує. Ранні згадки про неї дуже скупі. Виглядає, що за укладом ратуша була типова, близька до таких, що будувались у німецьких містах, заснованих на магдебурзькому праві. Складалася з торговельної зали та зали засідань. 1387 року магістрат заборонив торгувати вином будь-де, окрім пивниць ратуші, з чого зрозуміло, що існували пивниці, які здавались в оренду. Ратушева вежа, напевне, була дерев'яною, оскільки є записи про неодноразові видатки на матеріал і теслярські роботи при ній. Від 1404 року походить перша згадка про годинник. 1414 року для потреб торгівців рибою поблизу створено ставок, на якому збудовано кам'яний міст. 1425 року зафіксовано видатки на встановлення поруч прангера (ганебного стовпа).

Протягом століть змінювалися і розширювалися всі частини ратуші. Під кінець XV століття прийнято рішення розширити ратушу. Було розібрано західну частину будівлі з вежею, а 10 серпня 1489 року відбулось урочисте закладення наріжного каменя за участі королевича Яна Ольбрахта. Характер видатків говорить про те, що нова споруда була доволі монументальна. Спорудженням вежі займався будівничий Ганс Штехер, який керував колективом із 17 челядників. Був залучений також тесля Капінос. Більшість робіт завершено до 1491 року, але остаточно будівлю викінчено лише у 1504 році, коли було встановлено новий годинникJaworski F. Ratusz… — S. 14—19..

1527 року під час великої пожежі Львова ратуша не згоріла до тла, але сильно постраждала. 1532 року семеро мулярів під керівництвом майстра Опреліча розпочали відновлювальні роботи. Тоді ж зроблено новий черепичний дах. У 1539–1540 роках майстер-будівничий Лука на чолі колективу з 7 товаришів, 2 учнів і 16 робітників проводив ремонт ратушевої вежі. У 1557 році встановлено циферблат, який виконав і розписав львівський живописець Августин. 1571 року ратуша пережила ще одну пожежуJaworski F. Ratusz… — S. 19—23..

1617 року Мартин Кампіан переконав міську раду збудувати нову вежу. Власним коштом оплатив матеріали та працю будівничих. Використовував також кошти королівської каси, засадничо призначені для забезпечення обороноздатності міста. У 1619 році будівництво нової 8-кутної вежі було завершено, оздоблено скульптурою Андреаса Бемера та Бернарда Дікембоша. З вежі виголосили хвалу КампіануKowalska H. Kampian (Campianus, Novicampianus) Marcin (ok. 1574—1629) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1964—1965 (reprint). — T. XI. — S. 592—593.. Вцілілі після падіння у 1826 році фрагменти скульптур, герби правдоподібно, роботи Бемера, перебували в музеї Любомирських у ЛьвовіHornung Z. Bemer Andrzej // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935 (reprint 1990). — T. I. — S. 420.

За ратушевим будинком стояла стара вежа заввишки 58 м. Вона до четвертого поверху була чотиристінною, вище — восьмистінною; її верх покривала баня, крита бляхою, зі стрімкою вежечкою. На верху вежі був польський герб і під ним гербовий лев, що зберігся дотепер. У 1672 році під час сильної бурі лев упав з вежі, це вважали лихим знаком для міста — того року прийшла на місто турецька облога.

Ратуша — свідок багатьох історичних подій. 1564 року тут був страчений молдавський господар Штефан VII Томша, в 1578 році — провідник козацько-селянського повстання Іван Підкова.

Стіни ратуші наприкінці 1780-х були напівзруйновані. 1790-го місто закупило одну з 12-ти будівель з північної сторони ратуші для заміни старих її приміщень новими, більш просторими. На початку ХІХ століття було розроблено проєкт, за яким всі частини ратуші, крім вежі, мали бути знесені. Ослаблення підмурівкаНастасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848). — К. : Атіка, 2006. — С. 110—111. — ISBN 966-3261-191-9. вежі ратуші призвело до її руйнації 14 липня 1826 року: поздовжня 4-гранна частина «пополудні зарисувалася» (тобто «почала тріщати», чи гойдатисяНастасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848)… — С. 111.), о чверть на 7-му завалилася, розвалившись на два боки. Загинули трубач, 2 жовніри, кілька робітниківКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 32..

Нова ратуша

Наріжний камінь було закладено 21 жовтня 1827 року. Урочистість розпочав перемишльський єпископ Ян Антоні де Поточкі службою у Латинській катедрі. Після цього перед спеціально влаштованим вівтарем на місці майбутнього будівництва архієпископ львівський Анджей Анквіч у присутності губернатора Августа фон Лобковіца, бургомістра Йоганна Гомме і великої кількості львів'ян провів службу і освятив камінь, у який було поміщено капсулу з пам'ятним актом і тогочасними монетами. Закладення відбулось у західній стороні майбутньої будівлі.Jaworski F. Ratusz… — S. 76—77. Історик Францішек Яворський стверджує, що будівництво тривало в 1827–1835 роках за спільним проєктом Франца Трешера і Йозефа Маркля, затвердженим у Відні.Jaworski F. Ratusz… — S. 76, 80. Існує однак версія Франца Чішки про будівництво ратуші Марклем спільно з Йосифом Вондрашкою під керівництвом Єжи Глоговського у 1828–1835 роках.Tschischka F. Kunst und Alterthum in dem österreichischen Kaiserstaate. — Wien : Fr. Beck'schen Universitats-Buchhandlung, 1836. — S. 268. Цій версії надає перевагу також Тадеуш Маньковський.Mańkowski T. Początki nowożytnego Lwowa w architekturze. — Kraków: Wydawnictwo UJ, 1923. — S. 13. Тривалий час неможливо було закласти фундаменти північного крила, оскільки не були врегульовані питання із власниками деяких середринкових кам'яниць, останню з яких було знесено лише 1832 року.Jaworski F. Ratusz… — S. 77. Ратуша виконана з цегли, чотириповерхова, квадратна в плані, із внутрішнім двориком. Над ратушею підноситься вежа з годинником. Вартість будівництва — 800000 золотих ринських.

Архітектура нової ратуші критично оцінювалась сучасниками. Пізніше, на початку XX ст. Францішек Яворський називав її бридкою і порівнював вежу з комином.Jaworski F. Ratusz… — S. 78. Значно краще про ратушу відгукнувся український мистецтвознавець Дмитро Степовик. Стриманий декор він вважає оптимальним, таким що не нівелює краси цінних навколишніх пам'яток, а масивна брила будівлі на його думку «організовує увесь майдан». Інший мистецтвознавець, Володимир Овсійчук, загалом підтримує ці погляди, однак окреслює характер споруди, як «холодну казенщину».Овсійчук В. А. Класицизм та романтизм… — С. 96;

Того ж року на першому поверсі північного крила відбулась перша у Львові художня виставка. Зранку 2 листопада 1848 року під час революційних подій у Львові центр міста був обстріляний австрійською артилерією й ратуша була сильно ушкоджена пожежею. Провалився купол вежі і тим самим знищив годинник і дзвони.Jaworski F. Ratusz… — S. 81—83. Втрачено 25 барельєфів-арабесок Йоана Шімзера, які від 1847 року тимчасово зберігались на стриху і призначались для південного фасаду. У 1851 році будинок був відремонтовано за проєктом Йогана Зальцмана (серед фахівців, які працювали над відбудовою, був також Альфред Боярський-Чарнота (Alfred Bojarski Czarnota)Sokulski J. Bojarski Czarnota Alfred h. Sas (1826–1901) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1935. — T. II. — S. 241. ​). Купольне завершення замінили на зубчасте. Будівництво провадили Вільгельм ШмідJaworski F. Ratusz… — S. 90—91, 93., Вінцент Равський-старший і Йозеф ФранцБірюльов Ю. О. Серце Львова. Історія спорудження та оздоблення ратуші // Галицька брама. — 1996. — № 19. — С. 13.. 1852 року на вежі встановили нові годинники.

Наприкінці XIX — початку XX ст. було створено низку проєктів перебудови ратуші. Але жоден з них не був реалізований. У 1928–1929 роках архітектори Вітольд Равський та Рудольф Мартуля реконструювали інтер'єри у стилі конструктивізму. Перекриття головної зали було замінене на нове залізобетонне. Равський розробив нові рокайльні розписи зали замість старих сецесійних. Створив ескізи нових левів при вході, які не було реалізовано.

Під час Листопадового чину сотник Дмитро Вітовський вручив стрільцю Степану Паньківському (з ним були також стрільці Микола Коник, Лев Ґец, Зенон Русин та Микола ПачовськийГуцал П. Пачовський Микола Ярославович // ) український національний прапор, який пошила дружина директора «Народної Торгівлі» Марія Лазарко і принесла до штабу Військового Комітету, і дав наказ закріпити його на шпилі міської ратуші, який було виконано.

Після 1939 року

З 1939 року в будинку міститься Львівська міська рада.

Влітку 1944 року УПА та Армія Крайова намагалися взяти місто під свій контроль, зокрема, на ратуші перед приходом «совітів» висів прапор Польщі. 1970 року (за іншими даними 1977Перша маївка // Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 122.) на фасаді встановлено меморіальну таблицю на честь першої маївки у Львові 1890 року. Скульптор Микола Посікіра. Відлито з бронзи на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці.

До 27 річниці Незалежності України в серпні 2018р. було проведено роботи щодо архітектурного освітлення Ратуші компаніями "Світ Безпеки та Комфорту" та "ЛіхтФорум".

Годинник ратуші Найперші відомості про годинник на ратуші (перший міський годинник Львова) датуються 1404 роком. Під час перебудови ратуші і вежі в 1491 році на вежі розмістили годинниковий дзвін вагою 1,1 тони, який виготовив ливарник Валентин Фельтен. За допомогою цього дзвону вручну відбивали години аж доки монах Григорій () не зробив нового автоматичного годинника, який сам відбивав години і був встановлений на вежі у 1504 році. Оздобленням годинника займався маляр Ян, за що отримав 4 червоних золотих. Про цей годинник згадує в своїх працях ЗиморовичВежові годинники .