Весе́лий Поді́л (колишні Родзянки і Паніванівка) — село в Україні, у Семенівській селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 1196 осіб. Колишній центр Веселоподільської сільської ради.

Географія Село Веселий Поділ розташоване на правому березі річки Хорол, у місці впадання в неї річки Крива Руда. Вище за течією примикає село Вереміївка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Чаплинці, на протилежному березі — село Тройняки, вище за течією річки Крива Руда примикає село Паніванівка. Річки в цьому місці сильно заболочені. На схід від села розташований ландшафтний заказник «Острів».

Історія Село засновано на території Хорольської сотні. Історія села розпочинається в кінці XVII — на початку XVIII століття, коли місцева козацька старшина, зосередивши у своїх руках основні адміністративні й судові посади, придбала великі земельні володіння. Старшина привласнювала й козацькі землі.

Так, вдова Хорольського сотника Степана Васильовича Родзянка Пелагея 3.Х 1743 року одержала царську грамоту за службу свого чоловіка на такі маєтності: село Єньки, Хвощівку і Вона одержала також право на частину прибутків з водяних млинів, що стояли на річках Хоролі та Пслі під Білоцерківкою і Балаклеєю. За нею було в Єньках 67 хат, у Хвощівці — 63, на Єньківський каплиці — 2, у Хоролі — 36 і Родзянках — 61 хата (1760). Ця слобідка Родзянки, яка належала до Хорольської сотні Миргородського полку, й була майбутнім селом Веселий Поділ.

В офіційних довідниках за 1863 рік — село Родзянки. Серед місцевого населення поширені дві версії назви села: природні особливості місцевості — низовина поблизу річки, здавна прийнято називати «поділ». Відносно слова «Веселий» у місцевого населення укорінилась впевненість, що в назву села воно ввійшло у зв'язку з тим, що в давнину молоді дівчата і жінки в цій місцевості дуже любили носити гарно вишиті фарбованими нитками сорочки (особливо їх рукава і пелени). Звідси ніби й пішла назва Веселий Поділ. Друге припущення — після смерті поміщика Гаврила Родзянка його сини Аркадій і Платон вирішили поділити між собою землю і майно батька. Розподіл (поділ) відбувся мирно і взаємовигідно, без сварок. Під кінець був влаштований великий бенкет, який закінчився дуже весело. Звідси ніби й пішла назва села Веселий Поділ. Правдоподібнішим, безумовно, слід вважати перше припущення, адже воно пов'язане з природними особливостями місцевості і народними звичаями, яких ще дотримуються тут і нині.

Сини Степана і Пелагеї Родзянків: Веремій, Семен, Василь, Іван (старший) та Іван (молодший) одержали великі земельні наділи і маєтки: Веремій вчився в Київській академії (1737). У 1755 році він разом з іншими братами одержав універсал гетьмана Розумовського на 49 дворів у селах Тройняках, Бакумівці, Княжій Луці (Хорольської сотні) і в селі Опанасівці (Сорочинської сотні); за ними також було в Хоролі 33 хати (1760).

Іван (старший) з 1738 року був Гадяцьким полковим суддею; серед інших він підписав чолобитну про затвердження в гетьмани Розумовського. За ним у Хоролі було 20 хат і на хуторі біля річки Кривої Руди — 15 хат (1760).

Семен (народився близько 1721 року) оселився в Семенівці і, як гадають, поклав початок селища Семенівки. Він був спочатку Миргородським (1752), а потім Гадяцьким полковим осавулом (1755).

На 1781 рік село належало до Хорольської сотні Голтвянського повіту Київського намісництва; мало 142 хати посполитих та підсусідків. Господарем села Родзянок (Веселого Подолу) став брат Семена — Василь Степанович Родзянко (народився 1727), що жив у Хоролі й обіймав посаду бунчукового товариша. На 1787 рік він мав у Веселому Подолі 882 душі (446 душ чоловічої статі), Василівці — 590, Заїчинцях — 435, Хоролі — 238, Вишняках — 40 і т. д., а всього — 2840 душ, та за його дружиною Ганною Бороздною було приданого 188 душ.

Після смерті Василя Родзянки маєтності у Веселому Подолі переходять до його сина Гаврила Родзянки (народився близько 1751-1754 років), який був колезьким радником (1802). За ним у Веселому Подолі було 998 душ, Заїчинцях — 592, Хвощівці — 66, Вишняках — 17, Горбах — 289, Сидорах — 251, а всього з іншими селами та хуторами, за даними 1800 року, — 2489 душ. У Гаврила Родзянка було чотири сини і чотири дочки. Його сини Аркадій та Платон Родзянки мали маєтки у Веселому Подолі, одержані в спадщину від батька.

Аркадій Родзянко (1798–1846 роки) виховувався в Московському університетському благородному пансіонаті; мав чин капітана, у 1821 році пішов у відставку і повів життя багатого поміщика у своєму маєтку в Веселому Подолі, де мав 522 душі кріпаків (1837 рік). Він був поетом, що у віршах пеерважно оспівував «сократичну любов»; писав і сатиричні вірші, перекладав також деякі твори російських поетів на французьку мову. Але дослідник творчості А.Родзянка професор М. Ф. Сумцов указує, що Родзянко був «очень маленькой литературной величиной».

Платон Родзянко (народився у 1802) одержав у спадщину 786 душ кріпаків у Веселому Подолі; до цього він купив тут та в селі Глибокому 148 душ (1832), крім того, одержав у спадщину в Хорольському повіті 228 чоловік та купив там же 346 чоловік (1846). П.Родзянко був предводителем дворянства Хорольського повіту і мав близько 4000 десятин землі. У нього було 3 сини та 4 дочки. З них Андрій (народився у 1839) закінчив Київський університет; займав посаду статського радника.

Після скасування кріпацтва у 1861 році значна частина селян Веселого Подолу йшла до поміщика на відробітки, які були надзвичайно різноманітними; селяни йшли також у міста, ставали чорноробами. Поміщицьке господарство Родзянків у Веселому Подолі було поширене і в таких галузях, як селітряне виробництво і винокуріння, які були розпочаті Платоном Родзянком. Уже з початком виробництва в 1845 році селітряний завод виробляв продукції на 2500 карбованців на рік, яка здавалася Шостинському пороховому заводові. До нашого часу ще збереглися селітряниці — бурти у вигляді насипів на околицях селищ, де було поставлено виробництво селітри, зокрема біля Веселого Подолу. Добування селітри буртовим способом полягало в тому, що в бурти (купи) насипали поташ, вапно, гній, землю і закопували ще на 3-5 років. Коли суміш набувала певних фізико-хімічних властивостей, її промивали водою, обробляли поташем і з розчину шляхом випаровування добували селітру.

Продукція винокурних заводів Родзянків споживалася на місці, а також вивозилася в інші губернії. Родзянки розводили великі табуни коней, які збували у воєнне відомство. Їхні кінні заводи були в Семенівці і в Горбах.

У селі на 1859 рік було 256 дворів, 1486 жителів. За даними 1863 року, Веселий Поділ був волосним центром, до якого належало 6 сільських населених пунктів, з числом ревізьких селян по волості — 911. Цього року Веселий Поділ мав 256 дворів, 1422 душі населення, три винокурні та селітряний завод, дерев'яну Свято-духівську церкву (1840). Водночас у Семенівці було всього 100 дворів з населенням 801 душа, дерев'яна церква; в Очеретуватому — 140 дворів з населенням 937 душ.

Численний рід Родзянків мав у своїх володіннях велику кількість кріпацьких сіл, які в більшості називалися по імені чи прізвищу їх перших володарів. Так, першим господарем Василівки був Василь Родзянко, Вереміївки — Веремій Родзянко і т. д. Хорольські магнати Родзянки мали володіння також і в інших губерніях царської Росії. Село Родзянки було також на Катеринославщині в Олександріївському повіті, де після розподілу маєтків у 1820 році І. Ф. Родзянко одержав 2050 десятин землі. Російський політичний діяч, катеринославський поміщик Михайло Володимирович Родзянко (1859–1923 роки), що був головою третьої та четвертої Державної Думи (1911–1917 роки), теж походив зі старовинного роду Родзянків, що жили в Хоролі. Його батько великий поміщик Володимир Родзянко з братом мав у Новомосковському повіті на Катеринославщині 1040 кріпаків і 17000 десятин землі (1853).

За переписом 1885 року село входило до Семенівської волості, налічувало 205 господарств, 1204 жителів, двокласне земське училище. На 1900 рік у селі — 254 двори, 1457 жителів. 1905 року у Веселому Подолі було придушене повстання селян. За даними перепису 1910 року в селі — 245 дворів, 1483 жителів.

Останній з поміщиків Веселого Подолу Андрій Платонович Родзянко мав 5500 десятин землі, у селі була його економія, мав цегельний завод. Влітку А.Родзянко перебував у своєму маєтку у Веселому Подолі, а зимою жив у Петербурзі, де мав декілька власних великих будинків.

Природні багатства й чудові пейзажі навколо села Веселого Подолу спонукали оселитися тут також князя Олександра Мещерського (народився 1822). Багато обставлений палац Мещерських у Веселому Подолі був збудований у готичному стилі і мав 54 кімнати.

Радянська влада розпочалась в січні 1918 року.

З 1924 у колишньому маєтку Родзянків працювала дослідно-селекційна станція. 1926 — 463 господарства, 2205 ж.

1928 комуністична влада почала готувати ґрунт для організації Голодомору. Створено ТСОЗи «Іскра життя» і «Червоне поле», 1930 — «Червоний шлях» і «Шлях до соціалізму», які пізніше об'єднали в сільсько-господарську артіль «Комунар». 1929 організовано Веселоподільську МТС. Контролюючи все їстівне, влада вдалася до терору голодом. Більшість жертв у селі припали на 1932 та 1933 рік.

Під час німецької окупації (12.IX 1941—23.IX 1943) розстріляли 2 комуністів, до Німеччини на роботу виїхали 46 осіб.

З 1962 у селі — колгосп ім. І. В. Мічуріна (зерново-буряківничого напряму, тваринництво); дослідно-селекційна станція, Семенівське міжгосподарське підприємство по виробництву яловичини, Семенівський міжколгоспний комбікормовий завод, філія «Райсільгоспхімії», сільське споживче товариство, будинок побуту, дільнична лікарня, аптека, 3 дитсадки, будинок культури (450 місць), бібліотека (14 021 одиниць збірки), клуб і бібліотека дослідно-селекційної станції, дві кіноустановки, відділення зв'язку, Веселоподільський парк.

На 1990 рік у Великому Подолі 1983 жителів.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Семенівської селищної міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Семенівського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району.

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 530823, розташована у приміщенні сільської ради.

Результати зареєстровано 794 виборці, явка 65,24%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 43,39%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 14,79%, за Аграрну партію України — 9,14%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Фахраддін Мухтаров (самовисування) — 36,47%, за Анастасію Ляшенко (Слуга народу) — 23,53%, за Олексія Баганця (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 15,49%.

Економіка Веселоподільський цукровий завод, ВАТ. Веселоподільський хлібоприймальне підприємство. ТОВ «Семенівське аграрне об'єднання».

Об'єкти соціальної сфери Школа № 1 Школа № 2

Пам'ятники

1957 року до 130-річчя з дня народження у Веселому Подолі споруджено славетному байкареві Леоніду Глібову.

1967 — відкрито І.Мічуріну. Демонтовано 1 березня 2023 року у рамках дерусифікації.

Встановлено надгробки на солдатів, загиблих у боях за село, та пам'ятник односельцям, які загинули (159 чол.) під час Другої світової війни.

Відомі люди У Веселому Подолі народилися: Аполлонов Іван Григорович — український художник декоративно-ужиткового мистецтва (художнє скло). Глібов Леонід Іванович — український письменник, автор відомих байок і ліричних поезій; Корогод Борис Леонідович (1935—2017) — український історик; Г. М. Новохатько — господарник у системі комуністичних трудових таборів (колгосп); (1914–1985) — український радянський художник, графік, ілюстратор, . Симоненко Олександр Володимирович (24 серпня 1950) — археолог;