Михайло Федорович Довгаль ( , станція Полонне, тепер місто Хмельницької області — , Київ) — український радянський діяч, міністр автомобільного транспорту і шосейних доріг Української РСР, доцент Київського автомобільно-дорожнього інституту. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.
Біографія Народився у родині селянина-бідняка. Трудову діяльність розпочав у 1911 році чорноробом на цегельному заводі.
Член ВКП(б) з 1926 року.
У 1930 році — начальник Лубенського окружного дорожнього відділу, у 1932 — Вінницького обласного дорожнього відділуСлавный трудовой путь // Автомобильные дороги. — 1961. — № 1. — С. 15..
У 1935—1937 роках — у Червоній армії. У 1937 році закінчив Військово-транспортну академію РСЧА. Працював начальником Вінницького обласного дорожнього управління.
У 1940—1941 роках — заступник начальника Головного шляхового (дорожнього) управління при Раді Народних Комісарів Української РСР.
З жовтня 1941 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив начальником 8-го управління Головного управління шосейних доріг (ГУШОСДОРу) НКВС при штабі Південного фронту, начальником 2-го відділу управління автотранспортної і дорожньої служби Чорноморської групи військ Закавказького округу, начальником дорожнього відділу Окремої Приморської армії та начальником дорожнього відділу Північно-Кавказького і 2-го Прибалтійського фронтів.
У квітні 1946 — травні 1953 року — начальник Головного шляхового управління при Раді Міністрів Української РСР.
25 травня — 7 жовтня 1953 року — міністр шляхового і транспортного господарства Української РСР.
7 жовтня 1953 — 29 травня 1961 року — міністр автомобільного транспорту і шосейних доріг Української РСР. Звільнений з посади «за станом здоров'я».
З 1961 року — доцент Київського автомобільно-дорожнього інституту.
Персональний пенсіонер союзного значення в місті Києві, де й помер 30 жовтня 1980 року.
Військові звання військовий інженер 3-го рангу військовий інженер 2-го рангу інженер-майор інженер-підполковник інженер-полковник
Нагороди орден Трудового Червоного Прапора орден Червоного Прапора два ордени Вітчизняної війни І-го ст. (20.11.1943, 16.05.1944) два ордени Червоної Зірки (25.06.1942, 25.10.1942) медалі медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (5.11.1960) заслужений шляховик Української РСР (1963)
Примітки
Джерела Славный трудовой путь // Автомобильные дороги. — 1961. — № 1. — С. 15. газета «Вечірній Київ» (Київ) — 1980 рік — листопад. http://podvignaroda.ru/?#id=1267449136&tab=navDetailManCard Горбачев А. Н. Список некрологов за 1930—2015 годы. М., Infogans, 2016