Аборти в Росії є законними за запитом жінки до 12-го тижня вагітності та в особливих випадках на пізніших стадіях.(рос.) Федеральный закон Российской Федерации от 21 ноября 2011 г. 1920 року Російська Радянська Республіка стала першою країною світу, яка дозволила аборти за всіх обставин, але впродовж ХХ століття легальність абортів неодноразово змінювалося, з забороною від 1936 до 1955 року. За даними ООН станом на 2010 рік Росія мала найбільшу кількість абортів на одну жінку репродуктивного віку в світі. З точки зору загальної кількості 2009 року Китай повідомив, що в них відбулось 13 мільйонів абортів при населенні 1,3 мільярда, у порівнянні з 1,2 млн абортів в Росії(рос.) Единая межведомственная информационно-статистическая система. при населенні 143 мільйони осіб.

Аборти в Російській Імперії Аборти були заборонені в Російській імперії. Цю практику безпосередньо не згадують у Домострої, хоча виховання дітей — це загальна тема. За царювання Олексія Романова покаранням за аборт була смертна кара, яку тільки пізніше скасував Петро І. Аборти були серйозним злочином аж до 1917 року. Згідно з статтями 1462 і 1463 Кримінального кодексу Росії, осіб, «винних у вчиненні цього злочину, могли позбавити громадянських прав і вигнати або засудити до каторжних робіт.»Alexandre Avdeev, Alain Blum, and Irina Troitskaya. Попри незаконність, існував «чорний ринок» абортів. Підпільний акушерський персонал відомий як повивальні бабки, сільські повивальні бабки і повитухи. Бабки були навчені не лише абортів, вони виконували роль медсестер і акушерок, особливо в сільських районах, де належне медичне обслуговування було недоступне.Janet, Hyer, "Fertility Control in Soviet Russia, 1920—1936: A Case Study of Gender Regulation and Professionalization. За даними, між 1909 і 1914 роками кількість абортів у Москві зросла у два з половиною рази; упродовж 1897—1912 років вона зросла в Санкт-Петербурзі в рази. Статистичні дані початку ХХ століття свідчать, що суворих законів дотримувались рідко.Stites, Richard. Наприклад, цифри для вироків, винесених у роки перед першою світовою війною, становлять: 20 (1910), 28 (1911), 31 (1912), і 60 (1914).

Наприкінці існування Російської Імперії лікарі і юристи почали виступати за пом'якшення законів про аборти і поширення контрацепції. Мотивацією було зробити аборти менш небезпечними.I.S. Kon, The Sexual Revolution in Russia: From the Age of the Czars to Today (New York: The Free Press, 1995), 41. На думку істориків, рух за легалізацію абортів й заохочення до контрацепції виник з інших причин, ніж це відбулось у Західній Європі. Ініціаторами цього були не учасники політичного життя (як у Франції, наприклад), а працівники медицини. 1889 року на третьому з'їзді Пироговського товариства науковці і медики, чиї твори мали рішучий вплив у Росії, почали обговорювати питання легалізації абортів. Згодом відбулись інші: 1911 року на IV з'їзді товариства російських акушерів, 1913 року на дванадцятому з'їзді Пироговського Товариства, а в 1914 році російська група Міжнародного товариства Кримінологів також підтримала декриміналізацію.

Аборти в РРФСР

1920—1936 Першою державою в Європі, що легалізувала аборти, став Радянський Союз. Своїм «декретом про жіноче здоров'я» у жовтні 1920 року більшовики зробили аборт законним у РРФСР. Після РРФСР закон запровадили в Україні (5 липня 1921), а потім на решті території СРСР.Alexandre Avdeev, Alain Blum, and Irina Troitskaya. Уряд розглядав легалізацію як тимчасову необхідність, оскільки після економічної кризи і майже десятиліття заворушень, війни, революції і громадянської війни, багато жінок робили аборти через неспроможність піклуватися про дитину. Було запроваджено обмеження на критерії абортів, і до 1924 році вони були дозволені тільки тоді, коли вагітність становила загрозу життю жінки або плода. Радянський Союз проводив політику пронаталізму; проте радянські чиновники стверджували, що жінки матимуть можливість зробити аборт незалежно від законності, а держава зможе регулювати і контролювати аборти, тільки якщо їх узаконять. Зокрема, радянський уряд сподівався забезпечити доступ до абортів у безпечному середовищі, проведених досвідченими лікарями, а не бабками.I.S. Kon, The Sexual Revolution in Russia: From the Age of the Czars to Today (New York: The Free Press, 1995), 61. Якщо ця кампанія була надзвичайно ефективною в міських районах (аж 75 % абортів у Москві були проведені в лікарнях у 1925 році), то ситуація була набагато гіршою в сільських районах, де не було лікарів, транспорту, і де жінки покладалися на нетрадиційну медицину.Michaels, Paula, «Motherhood, Patriotism, and Ethnicity: Soviet Kazakhstan and the 1936 Abortion Ban.» Після того, як аборти легалізували в РРФСР у сільській місцевості, жінки, як і раніше, відвідували бабок, акушерок, перукарок, медсестер.Barbara Evans Clements, Barbara Alpern Engel, and Christine Worobec.

Радянський Союз став першою країною, де аборти були доступні на запит жінки, часто безкоштовно.Heer, David, «Abortion, Contraception, and Population Policy in the Soviet Union» Demography 2 (1965): 531-39. Була напружена дискусія між урядом і медичними чиновниками щодо їх легалізації. Основними аргументами проти легалізації абортів були можливий шкідливий вплив на зростання населення та можлива шкода для здоров'я жінок. До середини 1920-х років лікарні були настільки перевантажені через процедури абортів, що потрібно було відкривати спеціальні кабінети, щоб звільнити місця. Величезна кількість абортів стурбувала багатьох лікарів. Було запроваджено обмеження на аборти після третього місяця вагітності, щоб першочергову увагу приділяли тільки для занадто бідних жінок, одиначок, або які вже мали кілька дітей. Було дозволено проміжок не менш як 6 місяців між першим і другим абортами. Крім того, знову було вжито заходів із переслідування бабок. Це почалося з легалізації абортів в 1920 році, і велику кількість бабок було спіймано й покарано, оскільки наявність легальних абортів не залишала їм жодного виправдання, щоб продовжувати роботу. Під час колективізації, яку посилено проводили на початку 1930-х, це тимчасово відійшло на другий план, але в 1934 році було ухвалено нові, більш суворі закони про проведення незаконних абортів, зокрема циркуляр прокуратури РРФСР і розлогі розповіді про них у великих газетах. Циркуляр доручив регіональним прокурорам активізувати зусилля на боротьбу з несанкціонованими абортами, цитуючи листа, який надійшов у прокуратуру від анонімної приватної особи, що засуджувала шкоду жінкам від бабок в одному сільському районі. За місяць у газеті «Известия» вийшла стаття із засудженням «проблеми молодих жінок, які опинилися на порозі акушера після того, як не вдалося знайти роботу».Solomon, Susan Gross, «The Demographic Argument in Soviet Debates over the Legalization of Abortion in the 1920s.»

1936—1955 В 1936 році СРСР знову заборонив аборти. Закон, який заборонив аборти, містив не лише це, але й кілька інших постанов. Офіційна назва закону, «Указ про заборону абортів, удосконалення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги батькам багатодітних сімей, посилення заходів кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни в законодавстві про розлучення». Все це було частиною ініціативи Сталіна, спрямованої на стимулювання народжуваності, а також означало високу важливість сім'ї як осередку суспільства для комунізму.Randall, Amy, "’Abortion Will Deprive You of Happiness!’

Ця постанова викликала широке невдоволення і опозицію, містянки стверджували, що часто було неможливо народити дитину, коли вони намагалися кар'єрно просуватися (оскільки радянська держава активно пропагувала жіночу освіту та працевлаштування) та через брак житла і матеріалів, необхідних для догляду за дітьми. Антиабортне законодавство на практиці було лише трохи більш здійсненне, ніж в царські часи, і бабки продовжували свою діяльність, знаючи про ризик бути спійманими. Хоча були численні випадки, коли жінки перевірялись у лікарнях після проходження невдалих абортів, але зазвичай було неможливо сказати, чи в них був викидень, чи вони самостійно зробили собі аборт, чи це зробила бабка. Неписаний кодекс жіночої солідарності теж був сильним, і жінки рідко здавали бабок владі.

На практиці указ 1936 року не сильно вплинув на кількість абортів, хоча було зазначено, що показник смертності немовлят зріс між 1935 і 1940 роками через жінок, які напевно поранили себе під час незаконних абортів, а тому не могли народжувати здорових дітей.

Закон передбачав пільги для жінок за сьому і подальших дітей аж до третього дня народження. 1944 року пільги розширено, щоб запропонувати пільги на третю дитину до чотирьох днів народжень і для четверту і наступних дітей до їхнього сьомого дня народження. Однак всю цю допомогу було припинено 1948 року, після того, як найбільше джерело зменшення населення, Друга світова війна, закінчилася. Попри заборону на аборти і політику збільшення народжуваності, кількість абортів залишалася високою протягом цього часу. Через ускладнення внаслідок небезпечних абортів гинуло близько 4000 жінок на рік. Жінки як і раніше змушені були робити небезпечні аборти через політику заохочення одружених жінок до праці та економічну політику на користь важкої промисловості і національної оборони перед житловими умовами і споживчими товарами.Heer, David and Judith G. Bryden, «Family Allowances and Fertility in the Soviet Union» Soviet Studies 18 (1966): 161-63.

Після війни, під час якої загинули мільйони чоловіків, і уряд був змушений узаконити сім'ї матерів-одиначок. Новий закон про сім'ю 1944 року санкціював матерів-одиначок як об'єкт відтворення шляхом надання їм фінансової підтримки. Переважання соло-матерів в цей момент було дійсністю. До 1957 року 3,2 млн жінок вимагали державної допомоги як одиначки.Randall, «Abortion Will Deprive You of Happiness!» 15-24.

Після 1955 року Після смерті Сталіна в 1953 році радянський уряд анулював закон 1936 року і видав новий закон Про аборти. В указі говорилося, що «заходи, здійснювані Радянською державою для заохочення материнства і захисту дитинства, а також безперервного зростання свідомості і культурності жінок», дозволяють змінити політику. Мова указу передбачала, що більшість жінок обере материнство, а не аборти, і що запобігання абортам залишається однією з цілей уряду, оскільки він все ще заохочує зростання населення.

Підраховано, що наприкінці 1950-х і в 1960-х роках СРСР мав один із найвищих показників абортів у світі. Кількість абортів упродовж цього періоду точно невідома, тому що Радянський Союз не публікував статистику абортів до початку перебудови. Найкращі оцінки, що базуються на опитуваннях медичних працівників протягом цього часу, кажуть, що відбувалося близько 6-7 мільйонів абортів на рік.

Один з небагатьох висновків щодо абортів наприкінці 1950-х — показало опитування, проведене між 1958 і 1959 р.р., з 26 000 жінок, які шукали можливість зробити аборти, 20 000 з міст і 6 000 осіб з сільської місцевості. Деякі факти можна почерпнути з цього опитування щодо того, які жінки шукали можливість аборту і їх причини. По-перше, "переважна більшість жінок були одружені, хоча результати опитування не дають точний відсоток. По-друге, ми можемо дізнатися, скільки дітей у жінки. Серед міських жінок 10.2 % були бездітні, 41.2 % мали одну дитину, 32.1 % мали двох дітей, і 16.5 % мали три та більше дітей, тож середня кількість дітей 1.47. Серед сільських жінок 6.2 % були бездітні, 26.9 % мали одну дитину, 30 % мали двох дітей, і 36,9 % мали трьох і більше дітей, середня кількість дітей 2.06. Серед жінок, які шукали аборту, міські жінки були більш схильні мати менше або не мати дітей.Heer, «Abortion, Contraception, and Population Policy in the Soviet Union» 532–36. Це могло бути наслідком нестачі місця де зробити аборт, з якими стикаються міські жінки.