Михайло Антонович Рудич (Рудіч) (, місто Єлисаветград, тепер Кропивницький, Кіровоградська область — , місто Запоріжжя) — радянський партійний і державний діяч, 1-й секретар Запорізького міського комітету КПУ, секретар Львівського обкому КП(б)У. Член Ревізійної Комісії КПУ у вересні 1952 — лютому 1960 р.
Життєпис Народився в родині робітника-коваля заводу Ельворті. У 1923 році закінчив трудову школу, а в 1925 році — професійно-технічну школу в місті Зінов'євську (Єлисаветграді), де отримав фах слюсаря.
У червні 1925 — вересні 1928 року — слюсар інструментального цеху Зінов'євського заводу сільськогосподарських машин «Червона Зірка». На заводі був заворгом комсомольського осередку та піонервожатим.
У вересні 1928 — квітні 1932 року — студент відділення доменного виробництва Дніпропетровського металургійного інституту. Здобув фах інженера-металурга доменщика.
Член ВКП(б) з жовтня 1928 року.
У квітні 1932 — квітні 1934 року — інженер доменного цеху Криворізького металургійного заводу Дніпропетровської області.
У квітні — листопаді 1934 року — в Червоній армії: червоноармієць (курсант-однорічник) 3-го артилерійського полку 3-ї Криворізької дивізії РСЧА.
У листопаді 1934 — жовтні 1938 року — начальник зміни доменного цеху, начальник відділу технічного контролю Криворізького металургійного заводу. У жовтні 1938 — квітні 1939 року — секретар партійного комітету Криворізького металургійного заводу Дніпропетровської області.
У квітні 1939 — березні 1940 року — 1-й секретар Дзержинського районного комітету КП(б)У міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У березні 1940 — лютому 1941 року — 1-й секретар Червоноармійського районного комітету КП(б)У міста Львова.
У лютому — 11 квітня 1941 року — 3-й секретар Львівського міського комітету КП(б)У.
З квітня — червень 1941 року — секретар Львівського обласного комітету КП(б)У з промисловості.
З 1941 року — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. У червні — серпні 1941 року — уповноважений РНК УРСР на прифронтових залізничних вузлах: станції Гречани, Жмеринка, Знам'янка, П'ятихатки. У вересні 1941 — березні 1942 року — комісар польового будівництва — начальник політичного відділу армійського польового будівельного управління № 38 5-їсаперної армії. Будував оборонні рубежі у Полтавській, Харківській та Сталінградській областях.
У березні — серпні 1942 року — інструктор металургійного відділу ЦК КП(б)У в місті Ворошиловграді. Займався відбудовою Ворошиловського (Алчевського) металургійного заводу та коксохімічного заводу в місті Серго Ворошиловградської області. Потім займався евакуацією заводу. У серпні 1942 року разом із апаратом ЦК КП(б)У виїхав до Саратова, а потім до Сталінграда, де отримав призначення у партизанську школу.
У серпні 1942 — січні 1943 року — заступник начальника школи партизанського руху УШПР із політичної частини. У січні 1943 року призначений уповноваженим ЦК КП(б)У по Львівській області. У березні 1943 року направлений у німецький тил в ліси Чернігівської області для організації партизанських загонів. У липні 1943 — березні 1944 року — командир з'єднання партизанських загонів імені Боженка, яке оперувало на Поліссі та на території Рівненської та Волинської областей. У травні 1944 року відкликаний ЦК КП(б)У і направлений на партійну роботу в Львівську область.
У червні 1944 — січні 1945 року — 3-й секретар Львівського міського комітету КП(б)У.
У січні 1945 — вересні 1946 року — 1-й секретар Залізничного районного комітету КП(б)У міста Львова.
У вересні 1946 — лютому (оф. квітні) 1947 року — секретар Львівського обласного комітету КП(б)У з кадрів.
У квітні 1947 — квітні 1948 року — завідувач металургійного відділу Запорізького обласного комітету КП(б)У.
У квітні — грудні 1948 року — заступник секретаря Запорізького обласного комітету КП(б)У із машинобудування і завідувач машинобудівного відділу Запорізького обласного комітету КП(б)У.
У грудні 1948 — січні 1950 року — 3-й секретар Запорізького міського комітету КП(б)У. У січні — 15 липня 1950 року — 2-й секретар Запорізького міського комітету КП(б)У.
15 липня 1950 — 31 жовтня 1957 року — 1-й секретар Запорізького міського комітету КП(б)У—КПУ.
У червні 1957 — квітні 1962 року — заступник голови, в квітні — грудні 1962 року — 1-й заступник голови Ради народного господарства (раднаргоспу) Запорізького економічного адміністративного району.
У березні 1963 — грудні 1965 року — начальник управління кольорової металургії Ради народного господарства (раднаргоспу) Придніпровського економічного району.
20 грудня 1965 — 18 квітня 1972 року — начальник Запорізького обласного управління професійно-технічної освіти.
З квітня 1972 року — на пенсії у місті Запоріжжі.
Військові звання старший батальйонний комісар підполковник
Нагороди два ордени Червоного Прапора (5.01.1944) орден Трудового Червоного Прапора (19.07.1958) два ордени Вітчизняної війни ІІ ст. (29.07.1945, 6.04.1985) орден «Знак Пошани» (2.12.1947) орден Червоної Зірки (1944) медаль «За трудову відзнаку» (21.02.1942) медалі
Джерела Рудич Михаил Антонович
Шиханов Р. Керівники міста Запоріжжя (1939—2011 роки) — Вид. 2-ге, доповнене. — Запоріжжя, «АА Тандем», 2011.