Володимир Володимирович Дзюба (24 січня 1947, Станіслав, УРСР — 11 лютого 2020, Вінниця) — український радянський футболіст нападник, згодом — футбольний тренер та український функціонер. Майстер спорту (1974).
Кар'єра гравця Розпочинав грати в футбол у Вінниці, куди з сім'єю переїхав в 1962 році. Перший тренер — Володимир Сергійович Ляпічев. У складі вінницького «Локомотива» п'ять разів ставав найкращим бомбардиром клубу і першим підкорив рубіж у 100 забитих м'ячів.
У 1974 році результативного форварда запросили в одеський «Чорноморець», в складі якого він став бронзовим призером чемпіонату СРСР. Але, незважаючи на це, сезон нападнику, який забив у вищій лізі лише два м'ячі, явно не вдався, і в 1976 році він був змушений виїхати з Одеси в рідну Вінницю.
У 1977—1978 роках захищав кольори команди Групи радянських військ в Угорщині, після чого завершив активну ігрову кар'єру в «Ниві».
Кар'єра тренера та футбольного функціонера По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. Тренував любительську команду «Поділля» (Кирнасівка). У 1995 році був обраний президентом Федерації футболу Вінницької області, пропрацювавши на цій посаді 12 років..
Інспектував матчі чемпіонату України з футболу.
Досягнення Чорноморець (Одеса) Вища ліга чемпіонату СРСР Бронзовий призер (1): 1974
Локомотив (Вінниця) Чемпіонат УРСР Срібний призер (1): 1970
Індивідуальні Найкращий бомбардир «Локомотиву» (Вінниця): 1971, 1972, 1973, 1976, 1979
Примітки
Посилання
Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)» Профіль гравця на сайті «Одеський футбол» Володимир Дзюба 70-літній ювілей Володимира Дзюби