Virgin Australia

Virgin Australia (раніше відома, як Virgin Blue) — австралійська бюджетна авіакомпанія, друга в країні за обсягом перевезень . Вона також є найбільшою за розмірами флоту авіакомпанією, що використовує бренд Virgin. Компанія була заснована англійським бізнесменом Річардом Бренсоном, управляється Virgin Group і базується в Брисбені, Австралія.

Історія Перший літак Virgin Blue піднявся в небо 31 серпня 2000 року. На той момент компанія володіла чотирма літаками Boeing 737-400, взятими в лізинг у сестринської авіакомпанії Virgin Express, які виконували сім рейсів в день між Брисбеном і Сіднеєм. Згодом маршрутна мережа авіакомпанії розширилась і охопила всі великі міста Австралії та туристичні напрямки.

Час виходу Virgin Blue на австралійський ринок виявилося досить вдалим, оскільки авіакомпанія змогла заповнити вакуум, що утворився в авіаперевезеннях після банкрутства авіакомпанії Ansett у вересні 2001 року. Банкрутство Ansett дозволило Virgin Blue швидко перетворитися на другого за обсягами внутрішніх перевезень повітряного оператора, без необхідності конкурувати з великими гравцями ринку за цінами на авіаквитки. Крім того, ситуація дозволила авіакомпанії отримати доступ до необхідних площ терміналів, без чого можливості зростання були б сильно обмежені. Тим не менш, затримки в переговорах по використанню колишнього терміналу Ansett в аеропорту Сіднея змусили Virgin Blue користуватися своїм початковим терміналом довше, ніж слід було.

По мірі зростання авіакомпанія здобувала нові літаки, що дозволило їй відмовитися від старих Boeing 737-400, взятих у лізинг, замінивши їх на Boeing 737NG (700-й і 800-ї серії) з сучасним склом кабіни, новою авіонікою і підвищеною паливною ефективністю. Це в свою чергу призвело до різкого зростання обсягів авіаперевезень, що здійснюються Virgin Blue.

Власники Частка холдингу Virgin Group в авіакомпанії поступово зменшувалася. Спочатку це сталося в результаті продажу половини акцій австралійському транспортного конгломерату Patrick Corporation, а потім в результаті виходу Virgin Blue на фондову біржу. На початку 2005 року Patrick зробив спробу недружнього поглинання авіаперевізника, напрямом розвитку якого компанія була незадоволена протягом деякого часу. В результаті серії угод частка Patrick в акціонерному капіталі компанії досягла 62 %, що дало їм контроль над її діяльністю. Virgin Group зберегла частку в 25 %. У травні 2006 року Toll Holdings придбав Patrick і став основним акціонером Virgin Blue. У липні 2008 року Toll повністю продав свою частку в авіакомпанії і зараз володіє лише 1,7 % компанії.

Діяльність авіакомпанії

Virgin Blue використовує широко відому бізнес-модель, впроваджену Southwest Airlines і Ryanair, дозволяє знизити собівартість авіаперевезення за рахунок безкоштовного бортового харчування і використання паперових квитків, замість яких були введені продаж напоїв та їжі в літаку і система бронювання по телефону і через інтернет. На початку своєї діяльності авіакомпанія також домагалася значної економії за рахунок використання повітряних суден одного типу, Boeing 737.

Згодом ця стратегія змінилася, і тепер Virgin Blue використовує літаки двох типів. Авіакомпанія замовила 20 літаків Embraer, шість ERJ-170s і 14 ERJ-190s з наміром придбати ще принаймні двадцять літаків цього типу. Замовлення на ці повітряні судна були розміщені спеціально для того, щоб авіакомпанія могла відновити перевезення за маршрутом Сідней-Канберра, з якого авіакомпанія була змушена піти у 2004 році, а також почати польоти на маршрутах з низьким пасажиропотоком.

Перший літак ERJ-170 прибув до Австралії у вересні 2007 року, до кінця року були доставлені всі три літаки з початкового замовлення. Вони були поставлені на напрями з пониженою частотою, після чого були введені в повноцінну комерційну експлуатацію. 4 лютого 2008 авіакомпанія знову почала виконувати польоти в Канберру,Sadler, Paul. Маккай в Квінсленді, а також в регіональні центри Нового Південного Уельсу Порт-Маккуорі та Олбері. Була проведена рекламна кампанія, в рамках якої вартість перельоту в Порт-Маккуорі і Олбері дорівнювала одному центу.Albury Launch with 1 Cent Fares!! retrieved 2008-02-05.Port Macquarie Launch with 1 Cent Fares!! retrieved 2008-02-05. Польоти в Канберру і регіональні центри говорять про прагнення компанії конкурувати з Qantas і його дочірньої авіакомпанією QantasLink, яка також виконує польоти у ці міста. Крім того, незалежний регіональний перевізник Regional Express Airlines, який виконує польоти в Олбері, також є конкурентом Virgin Blue.

У вересні 2003 року, Virgin Blue оголосила, що її стовідсоткова дочірня компанія Pacific Blue починає виконувати перельоти за тією ж схемою між Новою Зеландією та Австралією. Pacific Blue позиціонує себе як лоу-кост-конкурент Air New Zealand і Qantas на цьому напрямку. Air New Zealand також мала лоу-кост підрозділ, яке виконувало польоти під брендом Freedom Air (згорнуло діяльність в березні 2008 року) а Qantas направив на деякі маршрути в Нову Зеландію свою дочірню компанію Jetstar Airways.

І Qantas (а також його підрозділ в Новій Зеландії Jetconnect, що виконує польоти під його прапором) і Air New Zealand продовжують літати по цим напрямкам. У серпні 2007 року, Virgin Blue оголосила про намір розпочати внутрішні перельоти в Новій Зеландії під прапором Pacific Blue. Польоти між Оклендом і Велінґтоном, а також з Крайстчерч в Веллінгтон і Окленд почалися 12 листопада 2007 року.

У відповідь на зусилля конкуренцію Qantas створив власну лоу-кост дочірню компанію Jetstar Airways, в 2004 році. У травні 2005 Jetstar оголосив про початок польотів в Крайстчерч, а з 2006 року додав багато інших міжнародних напрямків.

Альянси і співробітництво З початку діяльності в 2000 році, Virgin Blue не укладала ніяких інтерлайн-угод або маркетингових альянсів з іншими перевізниками. Перше виключення з цього правила було зроблено після банкрутства головного конкурента Virgin Blue на внутрішньому ринку, авіакомпанії Ansett, після якого Virgin Blue уклала код-шерінгову угоду з United Airlines. В рамках цього договору пасажири United могли користуватися маршрутами Virgin Blue для перельоту в пункти призначення, які не літала американська авіакомпанія.

У 2006 році, намагаючись посилити конкуренцію з Qantas, Virgin Blue почала звертати увагу на можливості угод з іншими перевізниками. Були укладені домовленості про взаємне визнання програм для часто літаючих пасажирів з Emirates Airline, Hawaiian Airlines і Malaysia Airlines. Крім того Virgin Blue уклала інтерлайн-угода з австралійської регіональної авіакомпанією Regional Express Airlines.

У листопаді 2007 року перевізник оголосив про укладення інтерлайн-угоди з Garuda Indonesia, в рамках якого спрощувався трансфер з внутрішніх рейсів Virgin Blue на міжнародні маршрути Garuda в Перті, Мельбурні, Сіднеї і Дарвіні.

Нещодавно Virgin Blue оголосила про подібний угоді з Vietnam Airlines, що дозволяє пасажирам з Мельбурну і Сіднея виконувати переліт в Хошимін, а потім пересідати будь-який внутрішній або міжнародний рейс Vietnam Airlines.

У 2008 році перевізник ввів на всіх своїх рейсах Преміальний економклас, розташований в передній частині салоні. Він відрізняється можливістю складати середнє крісло, перетворюючи його на столик, а також збільшеним кроком крісел. Також пасажири преміального економ проходять реєстрацію поза чергою, можуть провозити більше багажу, мають доступ у зал для часто літаючих пасажирів і безкоштовно отримують харчування в польоті. Таким чином авіакомпанія намагається залучити більше бізнес-пасажирів.

З вересня 2008 року перевізник почав стягувати плату за багаж в економ-класі.

Назва Назва Virgin Blue було обрано в результаті громадського конкурсу; воно обігрує яскраво-червону ліврею і традицію, яка закріпилася в австралійському сленгу, називати рудого («червоного») чоловіка 'Blue' або 'Bluey'.

Флот Станом на лютий 2009 року флот Virgin Blue складався з таких повітряних суден:Australian civil aircraft register search using «Virgin Blue Airlines» as the search parameter.+ Флот Virgin BlueЛітакВсьогоПасажирів (до початку 2008)Пасажирів (з Преміальним економкласом)ПриміткиBoeing 737-70022144 (144)138-144 (0-12/126-144)Можливе відкриття преміального економ-класуBoeing 737-80028 (9 замовлень)177 (177) 180 (180)171-177 (0-12/159-177) 174-180 (0-12/162-180)Можливе відкриття преміального економ-класуEmbraer 170676 (76)76 (12/64)Відкриття преміального економ неможливоEmbraer 19013 (5 замовлень)104 (104)104 (12/92)Відкриття преміального економ неможливо

Спочатку Virgin Blue брала повітряні судна в лізинг, проте останнім часом багато літаки були придбані безпосередньо самою авіакомпанією. У червні 2006 року Virgin Blue розмістила замовлення на дев'ять літаків Boeing 737-800, використовуючи раніше придбані опціони.«Boeing and Virgin Blue Announce Order of Nine Next-Generation 737s» — Boeing Media Release retrieved 2008-01-22.

У листопаді 2006 року, Virgin Blue оголосила про намір придбати 11 літаків Embraer ERJ-190 та три Embraer ERJ-170 з опціоном ще на шість повітряних суден цього виробника, пізніше переведених в замовлення на три ERJ-170 і три ERJ-190.Virgin Blue Orders Embraer E-Jet Aircraft (The Australian: 2 November 2006) Пізніше, опціони були використані, і в лютому 2008 року авіакомпанія придбала ще чотири ERJ-190. Virgin Blue також має шість опціонів і права на покупку ще десяти літаків Embraer.«Embraer Receives New E-Jets Order From Virgin Blue» — Virgin Blue Media Release retrieved 17 October 2008.

Virgin Blue отримала перший літак Embraer 170 на початку вересня 2007 року на спеціальній церемонії, проведеної на заводі Embraer в Сан Хосе дос Кампос.«Virgin Blue takes delivery of its first Embraer E-170 airliner » Flight Global, 04/09/07 Літаки цього типу використовують змінений логотип авіакомпанії, повністю відповідний логотипи інших компаній групи Virgin.

Маршрутна мережа Станом на квітень 2009 року, Virgin Blue виконує регулярні рейси за такими напрямами:

Австралія Територія федеральної столиці Канберра — Аеропорт Канберри Новий Південний Уельс Олбері/Водонга — Аеропорт Олбері Баліна — Аеропорт Балины Кофс-Гарбор — Аеропорт Кофс-Гарбор Ньюкасл — Аеропорт Ньюкасла Порт-Маккуорі — Аеропорт Порт-Маккуорі Сідней — Аеропорт Кінгсфорд Сміт Північна територія Дарвін — Аеропорт Дарвіна

Квінсленд Брисбен — Аеропорт Брисбена — Хаб авіакомпанії Кернс — Аеропорт Кернса Голд-Кост — Аеропорт Голд-Кост Острів Гамільтон — Аеропорт Великого Бар'єрного Рифу Херві-Бей — Аеропорт Херві-Бей Маккай — Аеропорт Маккай Rokgempton — Аеропорт Рокгемптона Саншайн-Кост — Аеропорт Саншайн-Кост Таунсвілл — Аеропорт Таунсвілл Уїтсандей-Кост (Прозерпіна) — Аеропорт Прозерпіни Фрейзер-Кост — Аеропорт Фрейзер-Кост Південна Австралія Аделаїда — Аеропорт Аделаїди Тасманія Хобарт — Аеропорт Хобарта Лонсестон — Аеропорт Лонсестон Вікторія Мельбурн — Аеропорт Талламарін Мілд'юра — Аеропорт Мілд'юри Західна Австралія Брум — Аеропорт Брума Каррата — Аеропорт Каррати Ньюмен — Аеропорт Ньюмена Перт — Аеропорт Перта Калгурлі — Аеропорт Калгурлі Нова Зеландія Окленд Крайстчерч Данідін Веллінгтон

Самоа Апіа Соломонові Острови Хоніара Фіджі Наді Тонга Нукуалофа Вануату Порт-Віла Острови Кука Раротонга Папуа-Нова Гвінея Порт-Морсбі Індонезія Денпасар

Скасовані напрямки Аліс-Спрингс Маунт-Айса

Примітки

Посилання Virgin Blue official website Voyeur inflight magazine