Соліка́мськ () — місто Пермського краю в Росії, адміністративний центр Солікамського району (в який сам не входить), третє за величиною місто в регіоні, має статус міста крайового значення і міського округу з єдиним населеним пунктом в його складі.
Фізико-географічна характеристика
Географія Місто розташоване в крайовій зоні Східноєвропейської рівнини на території Передуральського крайового прогину у лівих приток Ками — річок Усолки і Борової. Кінцева залізнична станція Солікамськ по лінії Чусова — Солікамськ. Відстань до крайового центру — 202 км (автодорогою), 368 км (залізницею, через ст. Чусовська). Порт Камського водосховища.
Займає територію 165,5 км².
Часовий пояс Місто Солікамськ, як і весь Пермський край, знаходиться в часовому поясі Єкатеринбурзького часу. Зсув відносно UTC складає +5:00. Щодо московського часу часовий пояс має постійний зсув +2 години і позначається в Росії як MSK+2.
Клімат Клімат — помірно холодний з рівномірним зволоженням (Dfb за сістемою Кеппена).
Історія Життя і назву Солікамську дала сіль. Місто виникло при соляних промислах, організованих вологодськими купцями Калиниковими. Є вказівки, що близько 1430 року ці фірми влаштували розсолопідйомні труби і варниці на березі Усолки . Первісно місто називалося в літописі 1506 року Усольє на Камському, пізніше Усольє Камське, а з XVII сторіччя — Сіль Камська (рос. Соль Камская).
Споруди промислів — труби, вежі над ними, скрині для зберігання розсолу, варниці, комори — були першими будівлями нового поселення. У 1451—1505 роках розташоване у верхів'ях Ками Великопермське князівство було приєднано до Великого князівства Московського. Вигідне географічне положення і багаті запаси соляних джерел залучали до Солікамська торгових людей і 1579 року за першим переписом Великої Пермі Івана Яхонтова Солікамськ значився укріпленим містом з посадом. У ньому налічувалося 190 дворів, 16 соляних варниць, 26 крамниць, кілька церковЕрофеева Т. И. Социо-культурная и лингвистическая составляющие литературной речи жителей г. Соликамска // Филологические заметки. — 2011. — Т. 2. — С. 233. . Місто не раз страждало від набігів кочових племен і пожеж (наприклад, 1581 року його спалив під час набігу мансійський князь КіхекКосмовская А. А. Военные функции воевод в Пермском Прикамье в конце XVI—XVII веке // Вестник Пермского университета. — Серия: История. — 2014. — № 2 (25). — С. 8. ), але завжди відбудовувалося.
1613 року до Солікамська стали призначатися воєводи. Згідно писарським книгам, 1623 року в Солікамську було вже 357 дворів, 67 лавок, 37 варниць і 16 кузень. XVII сторіччя Солікамськ, колишній великий транзитний і перевалочний пункт на шляху до Сибіру, став важливим економічним і адміністративним центром. Велику роль в цьому зіграло відкриття Артемієм Бабіновим прямої дороги до верхів'їв річки Тури і заснування там міста Верхотур'є 1597 року.
До кінця XVII — початку XVIII сторіччя Солікамськ був найбільшою «солеварнею» Росії. Сіль Камська давала в цей час більше половини всієї реалізованої в країні солі. У місті і в Солікамському повіті XVII сторіччя діяли солепромисловці з Москви (Г. Л. Нікітников) і з Балахни (Соколові)Беляева В. Н. Солепромышленники Соколовы (по материалам Балахны и Соликамска XVII — начала XVIII в.) // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. — 2015. — № 5-6. — С. 19—20. .
Наприкінці XVII сторіччя, з встановленням торговельних зв'язків з Китаєм, Солікамськ став транзитно-торговельним центром між Москвою і Бейпіном (Пекін); розгорнулося велике кам'яне будівництво. У цей період Солікамськ був найзначнішим торгово-промисловим містом Прикам'я, його економічне значення виходило далеко за межі Уралу. У 1630-х роках поблизу міста, біля села Григорово, були відкриті поклади мідної руди і 1635 року виник перший в Росії міделиварний Пискорський завод. 1731 року за 2 км від Солікамську Турчаниновим був збудований другий міделиварний завод, а біля нього, 1742 року, — фабрика мідного посуду (виготовлялися сервізи для імператорської сім'ї і самовари).
У зв'язку зі зростанням видобутку самоосадової солі відкритим способом у Поволжі і появою нового сибірського шляху, до кінця XVII ст. місто стало втрачати значення торговельного центру і основного центру російського солеваріння і перетворилося у повітове місто.
1711 року до Солі Камської прибули 97 полонених у Північній війні шведів, в тому числі 93 офіцерів і 4 лікарі. Також в місті залишалися шведи, що не могли продовжити шлях до Сибіру внаслідок хвороби, і коли 1721 року вийшов Указ Сенату щодо повернення полонених на батьківщину, то в Солікамську знаходилося 186 шведів, деякі з яких прийняли православ'я і обзавелися сім'ями. Найбільш найвідомішим шведським полоненим, що побував у Солікамську, став капітан шведської армії Й. фон Страленберґ, автор концепції про походження топоніма «Перм» від скандинавського «Б'ярмія», який першим почав вивчати стародавні пам'ятники Уралу Чагин Г. «Только б шведов не поморить…» // Родина. — 2009. — № 12. — С. 111—112..
У 1730-ті роки в селі Красному поблизу Солікамська Григорієм Демидовим був створений один з перших в Росії приватних ботанічних садів. Кількість таксонів в саду перевищувало 500 найменувань. 1746 року в саду була збережена колекція 80 сибірських рослин Г. Стелера, що передана до Академії наук. Фрагментарний опис саду і оранжерей зустрічається в книгах Й. Гмеліна, Ж. Ш. д'Отроша. Наприкінці 60-х рр. XVIII ст. О. Ф. Турчанинов у своїй садибі також облаштував ботанічний сад. Обидва становили великий науково-практичний і пізнавальний інтерес.
До початку XIX ст. в місті діяли миловарний, скляний і 7 шкіряних заводів, кустарна дзвонова фабрика. До середини XIX в. торгівля затихає. Проте з другої половини XIX сторіччя розпочинається новий економічний підйом Солікамська, вдосконалюються старі і будуються нові соляні заводи (1860-го виварювалося 164,4 тис. пудів солі, 1900-го — 3,4 млн пудів). До кінця XIX — початку XX сторіччя в місті діяло 2 шкіряних заводів, 5 закладів з виготовлення шкіряних виробів, столярне і іконостасне підприємства, 2 цегельних і винний заводи, понад 20 кузень, було відкрито 24 торговельних закладів, банк; будувалися баржі. На початку XX ст. в Солікамську було жіноча і чоловіча гімназії, 4 училища, лісова школа, 3 публічні бібліотеки, кінематограф Міста Росії. Солікамськ .
31 січня (13 лютого) 1918 року в Солікамську проголошена Радянська влада, скасована земська і міська управа.
25 лютого 1918 року повітовий центр з міста Солікамськ перенесений до села Нове Усольє.
У листопаді 1923 року Солікамськ стає районним центром Верхньо-Камського округу і одночасно втрачає статус міста, ставши селом.
Декретом ВЦВК від 5 квітня 1926 року Солікамську повернуто статус міста.
У вересні 1928 року з міста Усольє в Солікамськ переноситься адміністративний центр Верхньо-Камського округу.
У 20-ті роки XX сторіччя Солікамськ — один з центрів індустріального розвитку всесоюзного значення. Єдине на території СРСР родовище калійно-магнієвих солей стає центром розвитку галузі. У Солікамськ з населенням 5000 осіб в 20-ті роки насильно привозять десятки тисяч політичних в'язнів, спецпереселенців, засланих людей.
У роки індустріалізації в місті мали ходіння гроші Солікамського карналітового комбінату, що стали боністичною рідкістю.
1941 року в Солікамськ були привезені 800 репресованих латишів з окупованої Латвії, велика частина з них загинула тут. Для сучасної Латвії Солікамськ залишається в пам'яті як місце, пов'язане з трагічними сторінками історії.
У роки німецько-радянської війни в Солікамську перебували мощі преподобного Сергія Радонезького, що були вивезені разом з музейними фондами перед загрозою нацистської окупації Иоанн (Самойлов), игумен «Земной Ангел и Небесный человек». К 700-летию преподобного Сергия Радонежского // Московские Епархиальные Ведомости. — № 9—10. — 2013..
Згодом кордони Солікамська значно розширилися, 1959 року в його склад включено місто Боровськ, що розташоване на півночі поблизу річки Борової, за 6 км від центру. З розвитком калійної промисловості в місті, в долині річки Клестовки, виріс сучасний мікрорайон Клестовка.
Місцеві говірки Говірки Солікамського району були досить добре вивчені в радянський період. 1973 року вийшов «Словник говірок Солікамського району Пермської області», що включав 6420 словникових статей Ерофеева Т. И. Социо-культурная и лингвистическая составляющие литературной речи жителей г. Соликамска // Филологические заметки. — 2011. — Т. 2. — С. 234.
Місцеве самоврядування Структуру органів місцевого самоврядування Солікамського міського округу складають: Солікамська міська Дума; Глава міста Солікамська; Адміністрація міста Солікамська.
Голова міста — Олексій Миколайович Федотов (з 2016 року)
Природні ресурси
Місто розташоване в межах унікального Верхнекамского родовища калійних і калійно-магнієвих солей. В надрах знаходяться великі запаси хлористих солей натрію.
Сировинні ресурси родовища комплексні, в руді містяться рідкісні і розсіяні елементи: бром, рубідій, цезій, магній тощо. Поблизу залізничної станції Солікамськ розташоване родовище будівельних пісків і піщано-гравійної суміші. Природні ресурси Солікамська багаті різноманітним комплексом мінеральних вод промислового і лікувального значення.
Економіка Солікамськ — один з двох економічних центрів Березниково-Солікамського промислового району, територія якого в економічних відносинах являє собою єдине ціле, що сприяє розвитку між підприємствами Березників і Солікамську тісних виробничо-технічних зв'язків.
За 2010 рік промисловими підприємствами міста відвантажено товарів власного виробництва та виконано робіт і послуг в діючих цінах на суму 49444,6 млн.рублів. В цілому загальний обсяг відвантажених товарів, виконаних робіт і наданих послуг за січень-грудень місяць поточного року збільшився по відношенню до аналогічного періоду минулого року в 1,1 рази. Господарський профіль міста визначає: Гірничохімічна промисловість (видобуток калійних солей і виробництво мінеральних добрив) — ВАТ «Сильвинит» з 2011 року — ВАТ «Уралкалий», Підприємства лісопромислового комплексу: ВАТ «Соликамскбумпром», лісозаготівельний комбінат, А також металургійна промисловість: ВАТ «Солікамський магнієвий завод» (виробництво магнію, засноване на переробці калійно-магнієвих солей). У місті є підприємства машинобудування: ремонтно-механічний завод, Будівельні організації, Підприємства харчової промисловості, ВАТ «Солікамський завод Урал» ВАТ «Солікамський завод Урал» — найбільший військово-промисловий завод у Східній Європі.
Основа економічного життя міста — калійна промисловість. Проектна потужність 3 калійних рудоуправлінь, що входять в ВАТ «Уралкалий», становить 3203,2 тис. тонн калійних добрив на рік.
Наразі (2010-ті) місто має великий експортний потенціал завдяки високому рівню розвитку основної хімії, металургії (виробництво магнію і рідкісноземельних елементів). Сьогодні продукція солікамських підприємств поставляється більш ніж у 60 країн світу. Солікамськ має туристично-рекреаційні можливості.
Фінансова інфраструктура У Солікамську представлено 8 банків: ПАТ «БАНК УРАЛСІБ» Західно-Уральський банк Ощадбанку Росії Банк «Уральський фінансовий дім» Додатковий офіс «ВТБ.Банк Москви » Додатковий офіс Пермської філії банку «Транскапіталбанк» Додатковий офіс Пермської філії «СКБ-Банку» Додатковий офіс Пермської філії «ВТБ-24» «Росдержстрах банк»
і 8 страхових компаній: ВАТ «Військово-страхова компанія» Росдержстрах, страховий відділ в м Солікамську Страхова група «Уралсіб» ЗАТ Страхова група «Спаські ворота» ВАТ «СОГАЗ» ТОВ Медична страхова компанія «Медпрана-Люкс» Страхова компанія «Індержстрах», додатковий офіс в Солікамську
а також 1 мікрофінансова організація:
ТОВ «Фінансова допомога»
Енергетична інфраструктура Газопостачання підприємств і населення Солікамського міського округу здійснюється по газопроводу — відводу «Чусової — Березники — Солікамськ» в одну нитку з річним обсягом постачання газу порядку 711 млн м³.