Ок Ео (, з , О Кео, «скляний канал») є археологічною ділянкою в районі Тхоай Сонь в південній провінції Анзянг, В'єтнам, в дельті річки Меконг. Це також є одна із сучасних комун В'єтнама.
Ок Ео міг бути важливим портом королівства Фунань між I і VII століттями н. е.. Дослідники використовують термін «культура Ок Ео» для стародавньої матеріальної культури в регіоні Дельти Меконгу, яка характеризується артефактами, виявлені в Ок Ео з допомогою археологічних досліджень.
Археологічна ділянка
Розкопки в Ок Ео розпочалися 10 лютого 1942 року, після того, як французькі археологи відкрили ділянку за допомогою аерофотозйомки. Перші розкопки були очолені Луї Маллере. Ділянка займає 450 га.
Ок Ео розташована серед мережі стародавніх каналів, які перетинають низькі рівнини дельти Меконгу. Один з каналів поєднує Ок Ео з міським портом, а інший йде на 68 км на північ-північний схід до Ангкор-Борей. Ок Ео поздовжньо пересічена каналом, і є чотири поперечних канали, уздовж яких можливо стояли пальові будинки.Paul Lévy, «Recent Archaeological Researches by the École Français d'Extrême Orient, French Indo-China, 1940—1945», in Kalidas Nag (ed.), Sir William Jones: Bicentenary of his Birth Commemoration Volume, 1746—1946, Calcutta, Royal Asiatic Society of Bengal, 1948, pp.118-19; paraphrased in R. C. Majumdar, Ancient Indian colonisation in South-East Asia, Baroda, B.J. : Sandesara, 1963, pp.12-13.
Археологічні пам'ятки, що відображають матеріальну культуру Ок Ео, поширені на всій території Південного В'єтнаму, але найбільш сильно сконцентровані в районі Дельти річки Меконг на півдні та заході від Хошиміну. Найбільш значна ділянка (крім Ок Ео), — Тхар Муді (Tháp Muời) на північ від річки Тьєнзянг, де серед інших артефактів була виявлена стела з санскритським текстом 6-го століття.
Аерофотозйомка 1958 року показала, що в період Фунань рукав Меконгу впадав у Сіамську затоку в безпосередній близькості від Та Кео, який був тоді на березі, але з тих пір внаслідок замулювання є на деякій відстані від моря. У той час Та Кео був з'єднаний каналом з Ок Ео, забезпечуючи йому доступ до затоки.Aulis Lind, «Ancient canals and environments of the Mekong Delta, Vietnam», Journal of Geography, vol.79, no.2, February 1980, pp.74-75. Рукав Меконгу, який виявлений аерофотозймкою, ймовірно є Саенусом (Saenus), згаданим у творі Птолемея Географія як західний рукав Меконг, який Птоломей називав Коттіаріс (Cottiaris).Identified as such by C. E. Gerini, Researches on Ptolemy's Geography of Eastern Asia; Asiatic Society Monographs, Vol. А місто Каттігара у «Географії» Птолемея може бути похідним від санскритського слова — Коттінагара (Kottinagara, «сильне місто»), або Кіртінагара (Kirtinagara, «відоме місто»).Mawer, Granville Allen (2013). "The Riddle of Cattigara, " in Robert Nichols and Martin Woods (eds), Mapping Our World: Terra Incognita to Australia, 38-39, Canberra: National Library of Australia. , p. 38.
Артефакти
Артефакти, знайдені в Ок Ео, включають кераміку, інструменти, ювелірні вироби, зліпки для виготовлення ювелірних виробів, монет, і релігійні статуї.Louis Malleret, «Le trace de Rome en Indochine», in Zeki Velidi Togan (ed. Серед знахідок є золоті прикраси, що імітують монети Римської імперії з періоду Антонінів.Higham, C., 2014, Early Mainland Southeast Asia, Bangkok: River Books Co., Ltd., Brigitte Borell, «Some Western Imports assigned to the Oc Eo Period Reconsidered», in Jean-Pierre Pautreau et al. (eds.), From Homo Erectus to the Living Traditions: Choice of Papers from the 11th International Conference of the European Association of Southeast Asian Archaeologists, Bougon, 25th–29th September 2006, Chiang Mai, Siam Ratana, c2008, pp.167-174. Римські золоті медальйони з правління Антоніна Пія, і, можливо, його наступника Марка Аврелія, були виявлені в Ок Ео, який був розташований біля контрольованого китайцями Цзяочжоу і регіону, де за китайськими історичними текстами римляни вперше висадилися, перш ніж вирушити далі в Китай з дипломатичною місією 166 року.Gary K. Young (2001), Rome's Eastern Trade: International Commerce and Imperial Policy, 31 BC — AD 305, , p. 29. Багато артефактів представлені на виставці в Музеї в'єтнамської історії в Хошиміні.
Серед монет, знайдених Маллере в Ок Ео, були вісім з срібла з зображенням хамса (гусак або лебідь) або чубатого аргуса, які ймовірно викарбувані в Фунані.Lương Ninh, «Óc Eo – Cảng thị quốc tế của Vương quốc Phù Nam (Óc Eo – International Trade Port of Funnan Kingdom)», Khảo cổ học / Vietnam Archaeology, 3, 2011, pp.39-44.
Ок Ео і Фунань
Ок Ео вважався належним до історичного королівства Фунань (扶南), яке процвітало в дельті річки Меконг між 1-м і 6-м століттями нашої ери. Королівство Фунань відомо з творів стародавніх китайських істориків, особливо письменників династичних історій, які в свою чергу черпали з оповідей китайських дипломатів і мандрівників, і іноземних (у тому числі фунанських) посольств в китайських імператорських дворах. Сама назва «Фунань» є артефактом китайської історії, і не з'являється в палеографічних записах стародавніх В'єтнама або Камбоджі. З китайських джерел, однак, можна визначити, що держава, названа «Фунань» китайцями, була домінуючою в регіоні Дельти Меконгу. Тому, археологічні відкриття у цій області, які можуть бути датовані періодом Фунань, відносять до історичної держави Фунань. Відкриття в Ок Ео і пов'язаних ділянках є основним джерелом інформації щодо матеріальної культури Фунань.
В'єтнамський археолог і історик Ха Ван Тан (Hà Văn Tấn) написав, що на сучасному етапі знань неможливо довести існування культури Фунань, яка поширилась з Дельти річки Меконг через дельту Чао Прайя до Бірми, з ОК Ео як її типовим представником: наявність подібних артефактів, таких як ювелірні вироби та печатки, з археологічних ділянок в цих областях були просто результатом торгівлі та обміну, в той час як кожна ділянка має сліди свого окремого культурного розвитку. Він підтримує думку Клода Жака, що, враховуючи повну відсутність яких-небудь кхмерських записів щодо королівства з назвою «Фунань», слід відмовитися від використання цієї назви на користь назв Aninditapura, Bhavapura, Shresthapura та Vyadhapura, які, як відомо з написів, у той час використовувались для міст регіону і забезпечують точніше уявлення про реальну географію стародавньої кхмерської території.Claude Jacques, «‘Funan’, ‘Zhenla’: The Reality Concealed by these Chinese Views of Indochina», in R. B. Smith and W. Watson (eds. Ха Ван Тан стверджував, що від пізнього неоліту або ранньої залізної доби Ок Ео поступово стала економічним і культурним центром дельти річки Меконг і, з огляду на важливе розташування на морських шляхах Південно-Східній Азії, стала місцем зустрічі для майстрів і торговців, які забезпечували належні умови для урбанізації, іноземних впливів, зокрема від Індії, що, в свою чергу, стимулювало внутрішній розвиток.Ha Van Tan, «Óc Eo: Endogenous and Exogenous Elements», Viet Nam Social Sciences, 1-2 (7-8), 1986, pp. 91-101.
Фунань був частиною регіону Південно-Східної Азії, який згадується у стародавніх індійських текстах як Суварнабхумі, і, можливо, тією, до якої цей термін був уперше застосований.Pang Khat, «Le Bouddhisme au Cambodge», René de Berval, Présence du Bouddhisme, Paris, Gallimard, 1987, pp.535-551, pp.537, 538; Amarajiva Lochan, «India and Thailand: Early Trade Routes and Sea Ports», S.K. Maity, Upendra Thakur, A.K. Narain (eds,), Studies in Orientology: Essays in Memory of Prof.
Каттігара Птолемея
Ок Ео міг бути портом, відомим стародавнім римлянам як Каттігара.«Oc-Eo dans le delta du Mékong serait donc une identification plus probable»: Germaine Aujac, Claude Ptolémée, Astronome, Astrologue, Géographe: Connaissance et Représentation du Monde habité, Paris, Editions du CTHS, 1993, p.125, n.10. Див.також: Adhir Chakravarti, «The Economic Foundations of Three Ancient Civilizations of South-east Asia: Borobudur, Dvararavati and Angkor: Preliminary Report of a Study Tour in some countries of South-east Asia in April–May 1985», in Haraprasad Ray (ed.), Studies on India, China, and South East Asia: Posthumous Papers of Prof. Adhir Chakravarti, Kolkata, R.N. Bhattacharya, 2007, p.89; та Adhir Chakravarti, «International Trade and Towns of Ancient Siam», Our Heritage: Bulletin of the Department of Post-graduate Training and Research, Sanskrit College, Calcutta, vol. XXIX, part I, January–June 1981, pp1-23, nb p.9. Альтернатива, запропонована Ж. Л. Моеном — що назва отримана з санскритського Koti-nagara, «місто на мисі», з огляду на його розташування поблизу мису Ка Мау, найбільш південної точки Індокитаю: J. L. Moens, "De Noord-Sumatraanse Rijken der Parfums en specerijen in Voor-Moslimse Tijd, " Tijdschrift voor Indische Taal-, Land- en Volkenkunde, LXXXV, 3, 1955, pp.325-336, p.335; also J. L. Moens, "Kotinagara het antieke handescentrum op Yava's. Eindpunt, " Tijdschrift voor Indische Taal-, Land- en Volkenkunde, LXXXV, 3, 1955, pp. 437-48, p.448; and also W.J. van der Meulen, "Ptolemy's Geography of Mainland Southeast Asia and Borneo, " Indonesia, no.19, April 1975, pp.1-32, p.17. Назву «Каттігара» олександрійський географ Клавдій Птолемей дав у 2-му сторіччі землі на східному березі Індійського океану на (через помилку переписувача) 8½° на південь від екватора.Paul Schnabel, «Die Entstehungsgeschichte des kartographischen Erdbildes des Klaudios Ptolemaios», Sitzungsberichte der Preussischen Akademie der Wissenschaften: Philosophisch-Historische Klasse, Verlag der Akademie der Wissenschaften, Bd.XIV, 1930, S.214-250, nb 239—243. Erich Polaschek, ‘Ptolemy's «Geography» in a New Light’, Imago Mundi, Vol. 14, (1959), pp. 17-37, nb pp.25 & 35. Claudius Ptolemy, India extra Gangem fluvium Sinarum situs, Rome, Arnoldus Buckinck, 1508 (same map reproduced in the Rome 1478 and 1490 edition).
Назва «Каттігара» ймовірно була отримана від санскритського Kirti-nagara कीर्ति- नगर «відоме місто» або Kotti-nagara कोटि-नगर «сильне місто».Adhir K. Chakravarti, «Early Sino-Indian Maritime Trade and Fu-Nan», D.C. Sircar (ed.), Early Indian Trade and Industry, Calcutta, University of Calcutta Centre of Advanced Study in Ancient Indian History and Culture, Lectures and Seminars, no. VIII-A, part I, 1972, pp. 101—117; також у «The South East Asian Review» (Gaya, India), vol. 20, nos.1 & 2, 1995, pp.5-14, p.10; та у «India and South-East Asia Socio-econo-cultural Contacts», edited by N.N. Bhattacharyya, Kolkata, Punthi Pustak, 1998, p.413.
Зараз науковці вже визначили, що Каттігара Птолемея була розташована у 8½° на північ від екватора і був предтечею Хошиміна як головного порту і перевалочного пункту в гирлі річки Меконг.Albert Herrmann, «Der Magnus Sinus und Cattigara nach Ptolemaeus», Comptes Rendus du 15me Congrès International de Géographie, Amsterdam, 1938, Leiden, Brill, 1938, tome II, sect. IV, Géographie Historique et Histoire de la Géographie, pp.123-8; Louis Malleret, L'Archéologie du delta du Mékong, Tome Troisiéme, La culture du Fu-nan, Paris, 1962, chap.XXV, «Oc-Èo et Kattigara», pp.421-54.