Зо́льник (курган-зольник, горб-зольник, зольний горб) — курганоподібні споруди, насипи яких складаються із землі зі значною часткою попелу, що містить фрагменти кераміки, уламки знарядь праці. кістки тварин та інші відходи господарства. Оскільки згадані рештки є цінним культурним матеріалом для археологів, зольники вважаються археологічними пам'ятками. Зольники часто можна знайти біля давніх поселень і городищ. Призначення зольників залишається до кінця не з'ясованим. Першовідкривач зольників Петро Курінний вважав їх поховальними курганами, Олексій Тереножкін вбачав у них залишки стародавніх жител, а Софія Березанська звернула увагу на наявність у зольниках культових вотивних предметів у вигляді глиняної пластики («хлібців», «ку́льок», зооморфних фігурок, кам'яних «яєць» — і тому вона вважала їх культовими святилищами. Яків Гершкович висунув версію, що зольники можуть бути ритуально похованими житлами і як приклад наводить спалення своїх домівок племенами трипільської культури, під більшістю зольників яких дійсно виявлені залишки жител. Зольни́к, попільни́к або піддувало — нижня частина топки, що міститься під колосниковою решіткою.
Див. також Зільни́ця — діалектна назва жлукта Білогрудівська культура
Примітки
Джерела
Інтернет-ресурси Таємниця Білогрудівської культури