Азовська фортеця () — фортифікаційна споруда в історичному центрі Азова на лівому березі одного з рукавів дельти Дону поблизу впадіння в нього річки Азовки.
Фортеця заснована турками в 1475 після завоювання ними міста Тана. Нова фортеця, що іменувалася Азак, стала північним портом Османської імперії. У період 1637—1642 рр. фортеця перебувала під контролем запорізьких козаків, потім знову перейшла до рук турків. У 1695 і 1696 роках Петром I зроблені військові походи на Азов. У результаті гарнізон фортеці здався, за підсумками російсько-турецької війни (1686—1700) укладено Константинопольський мирний договір (1700), який закріпив за Московським царством право на володіння Азовом.
Після поразки російського війська у Прутському поході (1711), згідно однойменної угоди, Петро І був вимушений повернути фортецю і Азовське узбережжя туркам.
У середині XVIII ст. фортеця зруйнована. Єдині оборонні споруди, що залишилися від неї — Олексіївські ворота і прилеглий до них фрагмент фортечного валу шириною до 30 метрів і висотою до 15 метрів.
Див. також Азовські дозорні вежі
Примітки