Зульц (; Малашевське, Сульц, Жульц, Шульцово, Шульцова, Веселе) — покинуте німецьке село у Широколанівському районі Миколаївської області. Існувало вздовж східного берега річки Березань, відразу ж на південний схід від села Ландау.

Історія

Село заснували 1809 року німецькі емігранти-римокатолики з долини Березані, що тоді належала до Херсонської губернії Російської імперії. Назва колонії походить від назви німецького села Зульц в Ельзасі. Засновниками були 68 католицьких родин із Баварії (5), Рейнланд-Пфальцу (43) та Ельзасу (20). Більшість з перших поселенців померло від поганої води. Німецьке населення займалося виноробством. З другої половини ХІХ століття в селі працювали три приватні черепично-цегляні заводи. Заводи були відомі завдяки глазурованій черепиці, глазур якої мала характерний зелений колір.

У 1819 році була побудована перша будівля католицького молитовного будинку. У 1863 р. громада побудувала на власні кошти новий храм, який у 1896 році був освячений у самостійну парафіяльну церкву.

Перша школа була відкрита в селі у 1828 році. У 1895 р. у ній навчалося 155 учнів (85 хлопчиків і 70 дівчаток). Навчання велося німецькою мовою.

На 1895 р. у колонії було понад 200 дворів і проживало 2179 мешканців (1135 чоловіків і 1044 жінки). Була діюча метеорологічна станція, сирітська допоміжна каса, школа, 7 торгових лавок, корчма, винні погреби, черепично-цегельні заводи тощо.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.  

Станом на 1926 р., було центром сільради, входячи до Карл-Лібкнехтівського німецького району Миколаївської округи УСРР. Мешканці села зазнали масових репресій від більшовиків. Перші репресії розпочалися ще у 1927 році. З 1930 р. починаються майже щорічні арешти жителів колонії.

Після початку радянсько-німецької війни 11–12 серпня 1941 року німецько-румунські війська окупували територію села. За німецько-румунською угодою територія півдня України від Дністра до Південного Бугу була включена до складу румунського королівства — так звана «Трансністрія» («Задністров'я»). З німецьких сіл і хуторів було вигнано українців і росіян, а євреїв фізично знищено.

Поселення спустіло після того, як останніх німецьких жителів прогнали з даної місцевості в 1944 році радянські війська, що тоді наступали. Значна частина місцевих німців покинула село, відступивши до Німеччини, але більшість у другій половині 1944—1945 рр. було депортовано до Казахстану, Середньої Азії та Сибіру на підставі директиви НКВС СРСР від 11.10.1945 р. У спорожнілі села прибули українці із сусідніх сіл і хуторів та переселенці із Західної України та Польщі.

У 1945 році село було перейменовано на Веселе.

Наприкінці 1940-х років колгосп імені Карла Маркса села Веселе стає другим колгоспом-мільйонером у Широколанівському районі. У 1951 р. колгосп отримав більш ніж мільйон карбованців прибутку, з яких більше за половину — від продажу бавовни.

Село Веселе не збереглося, у 1950-х роках селян було переселено, а на його місці утворено Широколанівський військовий полігонКларнет від Зігфрида Гейдта. З нагоди свого 20-річчя Миколаївське товариство німців «Відергебурт» провело низку заходів.

Персоналії Малішевська Вікторія Антонівна (1922—2010) — радянська та українська вчена, доктор медичних наук. Бем Марія Петрівна украінська радянська оперна співачка, народна артистка УРСР 1946

Див. також Депортація радянських німців під час Другої світової війни Кесслер Йозеф Алоїз

Примітки

Джерела

Посилання Sulz Village Information Beresan Map Sulz, Beresan, Cherson, South Russia Beresan, Cherson, South Russia Map