8-ма танкова Червонопрапорна армія  — оперативне військове об'єднання в складі збройних сил СРСР, що існувало у 1946―1992 роках. Дислокувалося на території Прикарпатського військового округу, Українська РСР.

В 1956 році частини армії виконували бойові завдання в ході операції «Вихор» в Угорщині. В 1968 році з'єднання армії брали участь в операції «Дунай» в Чехословаччині.

Офіцери та прапорщики з'єднання виконували бойові завдання у війні в Афганістані, боролися з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Після розпаду СРСР у 1992 році армія перейшла під юрисдикцію України і увійшла складу Збройних сил України. Невдовзі була переформована на 8-й армійський корпус.

Історія

Створення

6 травня 1946 року, незабаром після завершення Другої світової війни, згідно з Директивою Генерального штабу Збройних сил СРСР на території Прикарпатського військового округу на базі управління 52-ї армії було сформоване управління новоствореної 8-ї механізованої армії. Основою армії, що дислокувалась в Житомирі, стали з'єднання й частини 13-ї й 52-ї армій, які реформувалися. Першим командувачем 8-ї механізованої армії був призначений Герой Радянського Союзу генерал-полковник Микола Пухов. На відміну від шести танкових армій військових років, 8-ма, як і сформована в складі Північної групи військ 7-ма механізована (майбутня 7-ма танкова) Не мали почесного звання гвардійських, тому що не брали участь у війні.

До складу створеної 8-ї механізованої армії увійшли 4 дивізії: 23-тя танкова Будапештська Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія (Овруч, Коростень, Лугини) 31-ша танкова Вісленська Червонопрапорна, орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізія (Жмеринка) 11-та гвардійська механізована Рівненська Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія (Новоград-Волинський) 32-га гвардійська механізована Бердичівська ордена Богдана Хмельницького дивізія (Бердичів)

Угорська революція У жовтні 1956 року частини 11-ї гвардійської механізованої Рівненської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії, а також 100-й танковий полк 31-ї танкової Вісленської Червонопрапорної, орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії взяли участь в придушенні Угорської революції. Під час операції загинуло 44 військовослужбовці.

У квітні 1957 року 8-ма механізована армія стала називатися 8-ю танковою армією. 11-та гвардійська механізована Рівненська Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія була переформована в 30-ту гвардійську танкову Рівненську Червонопрапорну, ордена Суворова дивізію, 32-га гвардійська механізована Бердичівська ордена Богдана Хмельницького дивізія — в 41-шу гвардійську мотострілецьку Бердичівську ордена Богдана Хмельницького дивізію.

Празька весна У 1960-х в складі армії була сформована армійська ракетна бригада і окремі ракетні дивізіони, які увійшли до складу танкових дивізій. 41-ша гвардійська дивізія стала навчальним з'єднанням Прикарпатського військового округу, а 31-ша танкова дивізія в 1968 р. була введена до Чехословаччини, де залишилася в складі Центральної групи військ. Під час операції загинуло 3 військовослужбовців.

За значні заслуги в захисті Батьківщини, успіхи у бойовій та політичній підготовці у 1974 році Указом Президії Верховної Ради СРСР 8-ма армія була нагороджена орденом Бойового Червоного Прапора.

Особовий склад з'єднання виконував бойові завдання у війні в Афганістані.

На другу половину 1980-х р. в склад 8 ТА входили 23-тя танкова Будапештська й 30-та гвардійська танкова Рівненська дивізії, а також частини армійського підпорядкування.

У квітні 1986 року особовий склад армії був залучений до боротьби з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. За ліквідацію наслідків аварії, інженерна частина об'єднання була нагороджена Перехідним Прапором і Вимпелом Міністра оборони СРСР «За мужність і військову звитягу».

У 1987 році оснащена танками Т-55 23-тя танкова дивізія була перетворена в навчальну танкову дивізію, а в 1989 році — в 6065-ту базу зберігання озброєння та техніки.

На листопад 1990 року 8-ма танкова армія мала у своєму розпорядженні 539 танків Т-55 й Т-72, 151 БМП і БТР, 67 гармат, мінометів і РСЗВ.

Розпад СРСР Після розпаду СРСР у 1992 році армія перейшла під юрисдикцію України і увійшла складу Збройних сил України. Невдовзі була переформована на 8-й армійський корпус.

Структура

1990 Штаб армії — Житомир 30-та гвардійська танкова Рівненська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія 199-та гвардійська ракетна Дрезденська ордена Олександра Невського бригада, Новоград-Волинський 138-ма зенітна ракетна бригада, Шепетівка 532-й окремий понтонно-мостовий батальйон, Любомль Волинська область — 1993 р. розформований. 1591-й окремий інженерний дорожньо-мостовий батальйон, Новоград-Волинський (6 ІМР-2) 93-й окремий полк зв'язку, Житомир (9 Р-145БМ, 2 Р-409Б, 1 Р-156-Б, 1 П-241БТ, 1 ЗС88) 54-й окремий розвідувальний батальйон 54-й окремий радіотехнічний батальйон ППО (м. Житомир) 347-й вузол зв'язку (м. Житомир) 2241-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби 983-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби 144-й окремий батальйон хімічного захисту, Новоград-Волинський (5 РХМ-4) 88-ма бригада матеріально-технічного забезпечення (штаб) 226-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон 1596-й окремий розвідувальний артилерійський дивізіон: 1803-й окремий батальйон зв'язку тилу (м. Житомир) окрема рота спецназу ГРУ (с. Висока Піч ) 1156-й окремий десантно-штурмовий батальйон (м. Новоград-Волинський) (розформований у 1989 році) 1196-й реактивний артилерійський полк (м. Новоград-Волинський) Армійська і безпілотна авіація:

18-та окрема гелікоптерна ескадрилья, Житомир (7 Мі-8, 1 Мі-6, 3 Мі-24К, 3 Мі-24Р) 379-й окремий полк дистанційно пілотованих літальних апаратів Старокостянтинів (Ту-141) 441-й окремий гелікоптерний полк, Коростень (35 Мі-24, 23 Мі-8) 513-й окремий гелікоптерний полк

Бази зберігання армійського підпорядкування: 4606-та база зберігання майна, Житомир (72 МТ-ЛБ, 1 Р-145БМ) 6065-та база зберігання озброєння та техніки 6066-та база зберігання майна, Новоград-Волинський (2 ПРП-4, 6 1В18, 2 1В19, 1 Р-145БМ) (колишня 404-та артилерійська бригада кадру) Командувачі генерал-полковник Пухов Микола Павлович (червень 1946 — лютий 1948) генерал-лейтенант танкових військ Корчагін Іван Петрович (лютий 1948 — вересень 1950) генерал-лейтенант танкових військ Бурдейний Олексій Семенович (вересень 1950 — листопад 1953) генерал-полковник Лелюшенко Дмитро Данилович (листопад 1953 — січень 1956) генерал-лейтенант танкових військ Бабаджанян Амазасп Хачатурович (травень 1956 — лютий 1958) генерал-лейтенант танкових військ Білик Петро Олексійович (лютий 1958 — травень 1960) генерал-майор танковых войск, з травня 1961 року — генерал-лейтенант танкових військ Бісярін Василь Зіновійович (травень 1960 — грудень 1964) генерал-лейтенант танкових військ Котов Віктор Пилипович (грудень 1964 — січень 1967) генерал-лейтенант Мерімський Віктор Аркадійович (січень 1967 — грудень 1969) генерал-лейтенант Ямщиков Олексій Михайлович (грудень 1969 — травень 1972) генерал-лейтенант танкових військ Іванов Володимир Іванович (травень 1972 — грудень 1975) генерал-майор танкових військ, з жовтня 1977 року — генерал-лейтенант танкових військ Мокрополов Микола Михайлович (грудень 1975 — січень 1979) генерал-майор танкових військ Шуральов Володимир Михайлович (січень 1979 — липень 1980) генерал-майор, з грудня 1982 року — генерал-лейтенант Суродеєв Сергій Олексійович (липень 1980 — червень 1983) генерал-майор Садовников Валентин Павлович (липень 1983 — липень 1985) генерал-майор, з лютого 1988 року — генерал-лейтенант Головньов Анатолій Андрійович (липень 1985 — липень 1988) генерал-майор, з жовтня 1989 року — генерал-лейтенант Золотов Леонід Сергійович (серпень 1988 — травень 1990) генерал-лейтенант Торшин Олексій Михайлович (травень 1990 — червень 1993)

Див. також Прикарпатський військовий округ Київський військовий округ Радянська система військової готовності

Примітки

Література

Военный энциклопедический словарь (ВЭС), Москва (М.), Военное издательство (ВИ), 1984 г., 863 стр. с иллюстрациями (ил.), 30 листов (ил.); Ленский А. Г., Цыбин М. М. «Советские сухопутные войска в последний год Союза ССР. Справочник». С.-Пб., 2001 г.

Джерела