Смарагдова мережа України () — українська частина Смарагдової мережі Європи, розробляється з 2009 року.
Мережа Емеральд (Смарагдова мережа, Emerald Network) — це мережа, що включає Території Особливого Природоохоронного Інтересу (Areas of Special Conservation Interest, ASCI, далі — «території (об'єкти) мережі Емеральд»). Мережа Емеральд проектується в державах, які є сторонами Бернської конвенції (всього 26 держав), у країнах Європейського Союзу на виконання Бернської конвенції створюється мережа «Натура 2000», яка проектується за аналогічними принципами, що і мережа Емеральд, але використовує юридичні і фінансові інструменти ЄС.
Провідною організацією, яка відповідає за розбудову даної мережі, є Міністерство екології та природних ресурсів України. Розробником першої черги Мережі (у 2009—2016 роках) була благодійна організація «Інтерекоцентр» (за цей період підготовлені описи на 271 територію). У період 2017—2019 років проектуванням Смарагдової мережі займається громадська організація «Українська природоохоронна група» (за 2017—2018 розроблено та подано на розгляд Бернської конвенції обгрунутвання щодо створення ще 106 території Мережі). Під час засідання Постійного комітету Конвенції 4-5 грудня 2019 року нові 106 територій були додані до складу мережі (№ 272-377)http://uncg.org.ua/smarahdova-merezha/. Повний список їх всіх розміщений із вказаною нумерацією на сайті конвенції.
Передумови створення
Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (далі — Бернська конвенція або Конвенція) була відкрита для підписання 19 вересня 1979 року та набрала чинності 1 червня 1982 року. На цей час до Конвенції приєдналась 51 сторона, включаючи Європейський Союз. У 1996 році, із певними застереженнями, визначеними у Законі України № 436/96-ВР від 29 жовтня 1996 року до сторін Бернської конвенції приєдналася і Україна. Для нашої країни Конвенція набрала чинності 1 травня 1999 року.
Створення мережі Емеральд бере початок з Рекомендації № 16 (1989 р.) Постійного комітету, у якій зазначено, що сторони Конвенції мають прийняти законодавчі або інші заходи для визначення територій мережі Емеральд (ASCI) та забезпечити їх збереження. Ці території мають відповідати одному або декільком наступним критеріям: a. значно сприяти виживанню видів, що знаходяться під загрозою зникнення, ендемічних видів або будь-яких видів, що перелічені в додатках I і II Конвенції; b. підтримувати значну кількість видів на території з високим видовим різноманіттям або підтримувати важливі популяції одного або декількох видів; c. містити важливий та/або репрезентативний приклад типів оселищ, що знаходяться під загрозою зникнення; d. містити видатний приклад конкретного типу оселища або мозаїки різних типів оселищ; e. бути важливим місцем для одного або декількох мігруючих видів; f. іншим способом істотно сприяти досягненню цілей Конвенції.
Не зважаючи на те, що Рекомендація 16 визначила критерії для ASCI ще у 1989 році, реальне проєктування Мережі розпочалось лише у 1998 році, після прийняття Постійним комітетом Резолюції № 5, яка дала Мережі офіційну назву — Emerald Network та створила для роботи з проєктування цієї мережі групу експертів.
Рекомендація № 16 (1989 р.), Резолюція № 3 (1996 р.) та Резолюція № 5 (1998 р.) Бернської конвенції надали початкові, але вузькі вказівки щодо того, як мають визначатися території мережі Емеральд. Оскільки в рамках Європейського Союзу з часу прийняття Оселищної (1992, Директива 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори»Council Directive 92/43/EEC on the conservation of natural habitats and of wild fauna and flora — https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A31992L0043) та Пташиної (2009, Директива 2009/147/ЄСDirective 2009/147/EC of the European Parliament and of the Council of 30 November 2009 on the conservation of wild birds — https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32009L0147) директив ЄС, розпочався процес формування мережі Natura 2000, виникла необхідність узгодити процес формування цих екологічних мереж, які мають спільну мету. У 2006 році розпочалось узгодження процедур включення ASCI до обох мереж. Передбачається, що території мережі Емеральд, розроблені за єдиними критеріями з територіями мережі Natura 2000, після приєднання держави до ЄС, отримуватимуть статус територій Natura 2000.
У 1996 р. Постійний комітет Бернської конвенції прийняв Резолюцію № 4 — Перелік вразливих природних оселищ, що вимагають спеціальних заходів щодо їхнього збереження (Listing endangered natural habitats requiring specific conservation measureshttp://www.eko.org.pl/lkp/prawo_html/bern_04.htm) та Резолюцію № 6 — Перелік видів, що потребують спеціальних заходів збереження їхніх оселищ, включаючи мігруючі види (Listing the species requiring specific habitat conservation measureshttps://rm.coe.int/1680746afc). Списки видів тварин, рослин та оселищ у Резолюціях 4 та 6 час від часу доповнюються за пропозиціями держав.
Включення територій до мережі Емеральд відбувається на підставі актуальних наукових даних за останні роки про наявність на цих територіях певної частки національної популяції видів із Резолюції 6 Бернської конвенції та/чи площ типів оселищ із Резолюції 4 Бернської конвенції. Реєстри видів і оселищ у зазначених Резолюціях поступово змінюються, доповнюючись пропозиціями держав. В ідеалі, мережа Емеральд кожної країни має розроблятись на основі національної бази даних, яка містить в собі актуальні дані щодо поширення видів та оселищ з Резолюцій 4 та 6 Бернської конвенції.
Біогеографічний підхід Включення територій до мережі Емеральд відбувається з використанням так званого біогеографічного підходу. Біогеографічний підхід означає, що оцінка достатності визначених територій мережі Емеральд для довгострокового збереження видів і оселищ проводиться в межах біогеографічних регіонів. Біогеографічний регіон — це територія з відносно однорідними екологічними умовами та подібними характеристиками. Поділ на біогеографічні регіони застосовується при проєктуванні мережі Natura 2000 в країнах-членах ЄС та при проєктуванні мережі Емеральд в інших країнах.
Територія України розподіляється між континентальним біогеографічним регіоном (приблизно збігається із Поліською та Лісостеповою кліматичними зонами), степовим (збігається із Степовою кліматичною зоною та зоною субтропіків у Гірському Криму), альпійським (Українські Карпати) та паннонським біогеографічним регіоном, до якого входить рівнинна частина Закарпатської області.
Оцінка достатності визначених територій мережі Емеральд для досягнення кінцевої мети мережі Емеральд — забезпечення довготривалого збереження видів та оселищ Бернської конвенції, що вимагають спеціальних заходів захисту (і перелічені у Резолюціях 4 та 6 Бернської конвенції), також відбувається на біогеографічному рівні під час біогеографічних семінарів, які організовує Секретаріат Бернської конвенції по мірі доповнення мережі Емеральд в різних країнах.
Основна відмінність підходів, які застосовуються при створенні мережі Емеральд та територій природно-заповідного фонду полягає у тому, що до мережі Емеральд включаються лише території, які важливі для збереження видів і оселищ із Резолюцій № 4 та № 6 Бернської конвенції в розрізі біогеографічних регіонів, а рішення про включення територій до мережі Емеральд, приймається лише на основі наукової інформації щодо присутності на таких територіях певної частки національної популяції видів чи площ оселищ із вищезазначених Резолюцій. Офіційне рішення про включення територій до мережі Емеральд приймається Постійним Комітетом Бернської конвенції за пропозицією держави — сторони Конвенції. Для кожної з територій мережі Емеральд у майбутньому буде розроблений менеджмент-план з метою збереження кожного з присутніх на його території видів та оселищ.
Може складатись враження, що мережа Емеральд охоплює лише невеликий перелік видів і оселищ, проте в дійсності, забезпечення їх охороною означатиме охорону практично всіх наявних в межах держави територій, що дійсно становлять цінність для охорони біорізноманіття.
Актуальний стан Попередній перелік Смарагдових територій для України приймався в 2016 році і на той час до неї включили передусім всі існуючі заповідники і національні природні парки.https://rm.coe.int/updated-list-of-officially-adopted-emerald-sites-november-2018-/16808f184d Загальна площа мережі до цього часу становила 5,8 млн га (9 % площі суходолу України), але це не всюди дало результати, адже з них 3,6 млн га (5,7 % площі суходолу України, або 57 % від всієї площі Смарагдової мережі України) складали території, які і без того мали охоронний статус. Ще 1 % площі України (або 10 % площі мережі) складали водосховища Дніпровського каскаду, що відіграють важливу роль в якості міграційного шляху перелітних птахів. Проте водна гладь водосховищ є маловідвідуваною і включення їх у Смарагдову мережу навряд чи було сильно відчутним. Отож лише 33 % від Смарагдової мережі в Україні (2,5 % площі України) в 2016 році стали територіями, для яких включення у мережу стало дійсною зміною: отриманням охоронного статусу.
Прикладом є нинішня ситуація із захистом Полонини Боржава від планів будівництва вітрової електростанції. На цей час втримати оборону наймальовничішої полонини України вдається фактично лише завдяки втручанню Бернської конвенціїhttp://uncg.org.ua/borzhava/.
106 нових територій, що були додані в 2019 році мають площу 1,6 млн га (додають до Мережі ще 2,6 % площі України). Всі ці території є долинами річок, комплексами степових балок, боліт, дикими природними каньйонами. За незначним винятком, всі ці землі раніше не мали охоронного статусу.
Враження від Серецького гідрологічного заповідника, Тернопільська область (переможець відеоконкурсу Wiki Loves Earth 2024) Відчутними є зміни на рівні окремих областей. Так, на Львівщині, Кіровоградщині та у Криму, Смарагдових територій стало в половину більше; на Сумщині і Донеччині їх площа подвоїлась, на Луганщині і Полтавщині — виросла в півтора рази, а на Харківщині їх стало вчетверо більше ніж було раніше.
Всі ці території важливі для рідкісних у Європі видів та природних оселищ. Дуже важливо що чимало оселищ, наприклад більшість степових, охороняються переважно в Україні, адже абсолютна більшість країн, які є сторонами Бернської конвенції не мають степових територій. Степові поди, відслонення крейди та крейдяні бори були включені до Резолюції 4 за пропозицією України, оскільки в інших країнах Європи, окрім Росії, ці типи оселищ відсутні.
Також, у грудні 2019 року Смарагадову мережу було включено в якості інформаційного шару Публічної кадастрової карти України.
Проєктування Смарагдової мережі в Україні 2009–2013