Азербайджанське кіно — стаття про кінематограф Азербайджану. Загалом, з часу зародження кіно в Азербайджані було знято біля 240 повнометражних і понад 50 короткометражних художніх фільмів, також понад 1200 документальних і біля ста мультиплікаційних тощо.
Рання історія
Історик азербайджанського кіно Айдин Кязімзаде відносить народження азербайджанського кінематографу до 1898 року, коли в театрі-цирку Василя Вятського був проведений показ робіт фотографа А. М. Мішона, знімає колекцію жвавих фотографій Середньої Азії та Кавказу для майбутньої Всесвітньої виставки в Парижі. Член Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії Ульві Мехті вважає неправомірним подібне датування, оскільки ніякого розвитку роботи Мішона на мали, і відносить дату народження азербайджанського кінематографу до 16 травня 1916 року — в цей день на екрани вийшла авторська версія німого фільму-оперети «Аршин мал алан» Узейр бека Гаджибекова. Ту ж дату називає Велика радянська енциклопедія.Азеркіно — народження в жанрі трагі-фарсу // Kultura.Az, May 14, 2012.
У 1898 році фотографом Олександром Мішоном вперше було знято кілька документальних сюжетів на місцеві теми, такі як «Пожежа нафтового фонтану в Бібі-Ейбаті», «Нафтовий фонтан в Балаханах», «Народне гуляння в міському саду», «Кавказький танець» та одна ігрова гумористична кінозамальовка, яка називалася «Попався». Глядачам ці фільми були показані на спеціально організованому кіносеансові 2 серпня того ж року. Згідно з указом президента Азербайджанської Республіки цей день вважається днем народження національної кінематографії і щорічно відзначається як «День національного кіно». Azerbaijan Cinematographers Union Confederation of Cinematographers Unions Мішон домігся також успіху, продемонструвавши ці фільми у Франції.
У 1915 році в Баку була створена контора кінопрокату. Вона була заснована акціонерними товариствами братів «Піроне». Крім них в Баку функціонували філії та інших іноземних кінофірм («Пате», «Фільма» і ін.) В тому ж 1915 році товариство «Пірон» приступило до знімання фільму «В царстві нафти та мільйонів», який став першим художнім азербайджанським фільмом. Фільм був знятий за однойменним романом М. Мусабекова. Зйомку фільму фінансували місцеві нафтопромисловці. Так, для зняття фільму з Петербурга був запрошений режисер Борис Свєтлов. У Баку і навколишніх селах знімали пейзажі, в Тифлісі — сцени, пов'язані з павільйонами. У фільмі, в ролі Лютфелі-бека, знявся відомий тоді актор театру Гусейн Араблінскій.
Перша азербайджанська кінокомедія «Аршин мал алан», що мала великий успіх, була знята в 1916 році, на основі однойменної оперети композитора Узеїра Гаджибекова. Після проголошення незалежності Азербайджанської Демократичної Республіки 28 травня 1918 року, в 1919 році був продемонстрований документальний фільм «Перша річниця правління мусават в Азербайджані».
Радянський період
Керівна комуністична партія розглядала кіно як найважливіший елемент ідеологічного виховання трудящих. Таким чином всі сфери кінематографу перебували в державному віданні. В цей же період національне кіно формувало свій вигляд. З'являлися майстри, котрі виділяються самобутністю кіномови та оригінальністю творчого почерку.
20-ті роки
У 1922 році керівництво Азербайджанської РСР ухвалило рішення про створення першої в республіці кінофабрики, що стала попередницею сьогоднішньої кіностудії Азербайджанфільм. У наступному році спеціальним декретом Ради Народних Комісарів було засновано Азербайджанське фотокіноуправління (АФКУ), яка здійснювала заходи щодо націоналізації і об'єднання фотокінотеатрів і прокатних контор окремих підприємців. При АФКУ в той час існували такі кінотеатри як «Тейяре», «Едісон», «Мільйон», «Ладья», «Меденчі» («Промисловик») і ін. У 1924 році на екранах з'явився двосерійний художній фільм «Легенда Дівочої вежі», знятий режисером В. В. Валльюзеком. Творці фільму застосували при фільмуванні східну екзотику.
] При АФКУ в 1925 році за ініціативою Ш.Махмудбекова була організована студія з підготовки в Азербайджані національних акторських і режисерських кадрів. У цій студії навчалися Джафар Джаббарли, М. Мікаілов, А. Таїров та ін. Для підвищення художньої якості фільмів і розвитку національних кадрів в Баку запрошувалися відомі кінорежисери, такі як В. І. Пудовкін, І. А. Шевченко, Н. М. Шенгелая, Михайло Чіаурелі, а також кінооператори Г. М. Лемдег, В. Р. Лемке, А. В. Гальперін, І. С. Фролов, Я. М. Фельдман, Л. Л. Косматов, В. М. Шнейдер і ін. До кінотворчості залучалися Джафар Джаббарли, Аббас Мірза Шаріфзаде і ін.
У 1926-1930 рр. АФКУ називалося в «Азгоскіно», В 1930—1933 рр. — «Азеркіно», в 1933 році було перейменовано в «Азфільм», в 1934 — в «Азгоскінопром», з 1935 по 1940 називалася «Азерфільм», з 1941 по 1959 — «Бакинська кіностудія». Нарешті з 1961 року і до цього дня заснування називається «кіностудією Азербайджанфільм імені Джафара Джаббарли»
У 1920-ті роки головною тематикою в азербайджанському кіно була боротьба проти релігійного фанатизму, революція і свобода жінок. У ці роки вийшли такі фільми як «Бісміллах» (1925 рік, режисер Аббас-Мірза Шаріфзаде і А. Валово), «Будинок над вулканом» (1929 рік, режисер Амбарцум Бек-Назаров), «Гаджи Гара» (1929 рік, режисер Аббас-Мірза Шаріфзаде). Образ азербайджанської жінки, яка бореться за свободу, був відтворений у фільмі «Севіль» (1929 рік, режисер Амбарцум Бек-Назаров).
У ці роки місцевими та іноземними кінокомпаніями знімалися кінохроніки і документальні фільми, що розповідають про міське життя і нафтопромисел. Перша кінохроніка «Прибуття IX Червоної Армії в Баку» була створена в 1920 році. У цьому ж році була створена кінохроніка «Перший гурултай (збори) східних народів». У наступні роки створювалися репортажі, пов'язані з відповідними подіями: поряд з документальними фільмами такими як «III річниця Радянського Азербайджану» (1923 рік), «Пожежа на нафтових промислах в Сурахани» (1923), «Похорон Нарімана Наріманова» (1925), Прибуття М.Фрунзе в Баку (1925) та ін. Знімалися фільми і на наукові теми. У 1925 році режисер Аббас Мірза Шаріфзаде закінчив зйомки фільму «Подорож в Азербайджан», що оповідає про культурне та промислове життя республіки. У 1920-ті роки видавався кіножурнал «Азербайджанський екран» (4-5 разів на рік), який знайомив глядачів з досягненнями у виробництві та культурному житті республіки.
30-ті роки. Поява звуку
На початку 30-х років теми для художніх фільмів бралися з сучасного життя. Знімалися фільми і на історико-революційні теми. До них належать такі фільми як «Лятіф», «Ісмет», які були зняті відповідно в 1930 і 1934 роках режисером М. Мікаїловим; «Алмаз» (1936) і «Новий обрій» (1940), зняті відповідно режисерами А.Гулієвим і Г. М. Брагінським. У 1938 році режисером В. В. Туріним була знята картина «Бакилилар» («Бакінци»). Серед німих фільмів 30-х років особливо виділяються повнометражні фільми «Шлях до Сходу», знятий режисером А. А. Маковскім в 1934 році та «Азербайджанське мистецтво».
У 1940 році перший професійний азербайджанський кінорежисер Самед Марданов, який помер в ранньому віці, закінчив зйомки єдиної в своєму житті картини «Кяндліляр», яка перекладається як «Селяни». Це одна з найкращих азербайджанських картин. Деякі фільми Азербайджану, такі як «Повість про нафтовиків Каспію» і «Підкорювачі моря», зняті на нафтову тему і пов'язані з нафтовиками Каспію, були відомі і за межами країни, в тому числі і на Каннському кінофестивалі.
У 1935 році знаменитим режисером Борисом Барнетом на «Азерфільмі» був знятий перший звуковий фільм Азербайджану «У самого синього моря». У фільмі знімалися видатні радянські актори Микола Крючков і Лев Свердлін. В цілому з 1936 по 1941 рік було знято понад 10 звукових фільмів.
З появою звуку почало розвиватися і документальне кіно. У 1935 році Б. В. Пумянський і В.Єремєєв, бувши режисером і автором сценарію відповідно, зняли односерійний документальний хронікальний кіноальманах «Прославлений Азербайджан». Саме в цьому фільмі синхронно з виступами героїв нарису вперше був переданий дикторський текст. Починаючи з 1939 року під новою назвою «Орденоносний Азербайджан» почав видаватися кіножурнал «Азербайджанський екран». Виходило 36 номерів на рік.
Воєнні роки
У роки Другої світової війни знімалися в основному фільми на військову тематику. Так, режисером А. Гулієвим були зняті фільми кіноновели «Син Вітчизни» (1941 рік) і «Бахтіяр» (1942 рік). Фільми були присвячені воїнам-героям Кяммалу Гасимову і Бахтіяру Керімову відповідно. А в 1943 році режисером А.Івановим була знята присвячена проявленому в роки війни героїзму моряків кінокартина «Підводний човен Т-9».
Крім цього, в 1942 році зусиллями режисерів А. І. Бек-Назарова і Рзи Тахмасіба вийшла в світ картина «Сабухі», яка була присвячена життю і творчості Мірзи Фаталі Ахундова. У 1943 році була знята стрічка, яка складається з трьох кіноновел (режисери Григорій Александров, Рза Тахмасіб і Мікаїл Мікаїлов), пов'язаних єдиною сюжетною лінією, «Одна сім'я».
У ці роки з Азербайджану на лінію фронту вирушила група режисерів-кінодокументалістів, такі як А.Гасанов і операторів (М.Мустафаєв, М.Дадашов, С.Бадалов, В. Е. Єремєєв, Ч.Мамедов і ін.). Там ними знімалися документальні фільми і відправлялися для демонстрації бійцям як спеціальні випуски. Серед кіножурналів і кінонарисів, що зображають героїчну працю азербайджанського народу в роки війни відомі «За Батьківщину» (1943, режисер А.Гасанов), «Турбота» (1943, режисер Гулієв), «Письмо у відповідь» (1944, режисер І.Єфендієв), «Братська допомога» (1944, режисер А.Дадашов) і ін.
У 1944 році режисерами Г. В. Александровим і Н. І. Большаковим було знято повнометражний документальний фільм «Каспійці» («Бакинська кіностудія» спільно з Московською студією документальних фільмів). Фільм розказував про героїзм каспійських моряків. А на честь 25-річчя встановлення Радянської влади в Азербайджані було створено повнометражний документальний фільм «Країна вічних вогнів» (режисер Г.Сеідзаде, 1945 рік).
Післявоєнні роки
У 1945 році музична комедія Узеїра Гаджибекова «Аршин Мал-Алан» була екранізована ще раз. Режисерами Рза Тахмасібом і Н.Лещенком була створена яскрава реалістична кінокомедія, в якій був збережений національний колорит і народний гумор. Фільм досяг великого успіху, як на території колишнього СРСР, так і в багатьох країнах світу. Державна премія СРСР за цей фільм в 1946 році була присвоєна режисерам Рзе Тахмасібу і Н.Лещенку, композитору Узейрі Гаджибекові, а також акторам Рашиду Бейбутову, Лейлі Бедірбейлі, А.Гусейнзаде, М.Калантарлі і Л.Абдуллаєву. Починаючи з цього фільму в азербайджанському кіно посилилося прагнення до комедійного жанру. Так, в 1955 році режисером Т.Тагізаде був знятий комедійний фільм «Зустріч», а Л.Сафаровим — «Улюблена пісня» («Бахтіяр»), головну роль в якому зіграв також Рашид Бейбутов.
У 1947 році режисером В. І. Дзіганом був знятий фільм «Фаталі хан», присвячений життю Губинського хана Фаталі. На екрани фільм вийшов лише в 1959 році.
В цей час одночасно з журналом «Радянський Азербайджан» почав виходити кіножурнал «Молоде покоління» (4 номери в рік). З 1945 по 1950 роки над документальними фільмами працювали такі сценаристи як І.Касумов, А.Гулубеков, режисери З.Кязімова, Л.Сафаров, оператори А.Наріманбеков, Т.Ахундов, Х.Бабаєв, композитори К.Караєв, Т.Гулієв та ін.
У 1947 році був знятий повнометражний фільм «По ту сторону Араксу» (режисери І.Ефєндієв, Е. І. Шуб). Фільм розповідав про боротьбу за свободу азербайджанського народу Ірану в 1945-1946 роках.
50-ті роки