Леоні́д Іва́нович Кліще́єв (; 1893, Росія — 1933, Донецьк) — російський і український театральний режисер-експериментатор, художник, педагог, актор. Член Російського театрального товариства.
Життєпис Розпочав свою сценічну діяльність 1910 року у трупах В. Ф. Комісаржевської (1912—1915), К. М. Незлобіна (1915—1918).
1921 — працює в Державному українському театрі в Москві.
1922—1923 — керівник української групи Московського театру «Золотий півень».
В середині 1920-х років заявив про себе в Україні як активний експериментатор, близький до авангардного театру.
1925—1927 років очолював Державний драматичний театр імені Шевченка, який на той час був пересувним і базувався у Полтаві. Оскільки кращі часи театру були в минулому, Л. Кліщеєв намагався його реабілітувати через новітнє революційне театральне мислення.
У зв'язку з цим він планував представити глядачеві нову осучаснену версію «Наталки Полтавки» І. Котляревського і з цього приводу заявляв: «„Відновлення“ — ось гасло нашого театру на наступний зимовий сезон. Під ним ми почали свою підготовчу роботу… Закінчуємо роботу над „Наталкою Полтавкою“, котрою театр фіксує стан ідеологічної роботи, намічений ще літом в колективі експериментально-режисерською лабораторією „шевченківців“. Експериментальний шлях в розвитку напрямку театру в біжучому сезоні не буде великим з ряду причин».
Та 1927 року він був звільнений з театру і опинився у Харкові в Червонозаводському театрі, який очолювався О. Загаровим. Саме тут, після таких революційних прем'єр, як «Розлом» Б. Лавреньова, Л. Кліщеєв повертається до драматургії Ю. О'Ніла і ставить всесвітньо відому п'єсу «Кохання під берестами».
1930 року створює пересувний театр «Лівобережна українська держдрама» (ЛУД) у місті Миколаєві.
1932—1933 — працює в Донецькій держдрамі, викладає в театральній студії.
1932 запрошувався до постановок в Білорусі.
За спогадами актриси і його учениці Віри Слаболіцької, Леонід Іванович Кліщеєв пішов з життя після важкої операції 1933 року, що стало шоком для його учнів в театральній студії і колег по Донецькому театру.Театральная история города Сталино. Новое прочтение В інших джерелах називаються різні варіанти дати смерті Л. Кліщеєва.
Ролі «Війна» М. П. Арцибашева «Псиша» Ю. Д. Бєляєва «Васса Желєзнова» і «Вороги» М. Горького «Ідіот» за Ф. М. Достоєвським «Витівки Скапена» и «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра «Діти Ванюшина» С. О. Найдьонова «Без вини винні», «Вовки і вівці», «Гаряче серце» і «Остання жертва» О. М. Островського
Постановки «Анна Крісті» Ю. О'Ніла (1925), реж. Л. Кліщеєв, театр ім. Т. Шевченка, Полтава. «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1926), реж. Л. Кліщеєв, театр ім. Т. Шевченка, Полтава. «Мандат» М. Ердмана (1926), реж. Л. Кліщеєв, худ. М. Невідомський, театр ім. Т. Шевченка, Полтава. «Кохання під берестами» Ю. О'Ніла (1927), реж. Л. Кліщеєв, худ. Ю. Магнер, Червонозаводський театр. «Розлом» Б. Лавреньова (2.02.1928), реж. Л. Кліщеєв, худ. А. Босулаєв, Червонозаводський театр. «Княжна Вікторія» Я. Мамонтова. «Кадри» І. Микитенка (1930, перша постановка в Україні). Лівобережна українська держдрама, Миколаїв. «Весна» М. К. ІльїнськогоМикола Костянтинович Ільїнський (1899—1943) — білоруський драматург (1932). Другий білоруський державний театр (нині — Національний академічний драматичний театр імені Якуба Коласа).
Художні роботи Ескіз декорації до спектаклю «Наталка Полтавка» (зберігся)
Примітки
Література
Кліщеєв Л. Анкета // Нове мистецтво. — 1925. — № 4. — С. 2. Роксана Скорульська. «Харківська Сюїта» М. Скорульського Клещеев Л. И. // Государственный центральный театральный музей им. А. А. Бахрушина