Мордовська писемність () — писемність, що використовується для передачі мокшанської і ерзянської мов. З моменту свого виникнення у XVIII столітті й відтоді ґрунтується на кирилиці. До початку XX ст. абетка не мала стабільної норми та часто змінювалася. Сучасна діє з кінця 1920-их років.

Історія

Кінець XVII — середина XIX століття Першою фіксацією мордовського мовного матеріалу є праця нідерландського вченого Ніколааса Вітсена «Noord en oost Tartarye», яка вийшла в Амстердамі у 1692 році. У цій книзі автор пропонує словничок з 325 мокшанських та ерзянських слів з перекладом на нідерландську мову . Пізніше, у XVIII столітті, мокшанські й ерзянські слова і невеликі тексти неодноразово фіксувалися і видавалися у працях Петра Ричкова, Симона Палласа, Йоганна Готліба та інших російських та іноземних вчених. В їх працях використовувалися як латинська, так і кирилична транскрипції.

Графічне відображення мордовських фонем у записах XVIII століття: УФА Латиниця Кирилиця УФА Латиниця Кирилиця УФА Латиниця Кирилиця УФА Латиниця Кирилиця [a] a, aa, ou а, аа, я [g] g г [m] m м [x] ch [ä] ä, a, ai я, а [d] d д [n], [n'] n н [c], [ć] ts, z, cz, tz ц [o] o о [ž] sch ж [ŋ] n, ng н, нг [č] tsch, cz ч [e] e е [z], [ź] z, s з [ŋ̩g] ng нг [š] sch, s, sh ш, с [u] u, ou у, ю [ʒ], [ʒ'] dz, ds дз [p] p п [šč] schc щ [ai] ai, ei ай, ей [j] j, i й, ю, я [r], [ŕ] r р [ks] ks, cks, x, kx кс [i] i, y и [ȷ] ch, ix [ʀ], [ʀ'] r палат. j, i ь [ə] i, e, a, y а [k] k, gk, ck, c к [s], [s'] s, ss, ß с [b] b б [l], [l'] l, ll л, лл [t], [t'] t, d т, д [v (u̠)] v, w, u в, у [ʟ], [ʟ'] x, l [f] f, ff в

У другій половині XVIII століття з'явилися власне мордовські тексти — в основному переклади коротких офіційно-урочистих творів, що були зроблені учнями і викладачами Казанської і Нижньогородської семінарій. У цих творах використовувалася кирилична абетка. В різних текстах по-різному були зображені графічні прийоми для передачі тих чи інших фонем.

На початку XIX століття почали з'являтися перші книги мордовськими мовами. Так, у 1804 році був виданий перший переклад церковнослов'янського букваря з катехізисом ерзянською мовою. А у 1821-1827 роках видано повний переклад Нового Заповіту ерзянською мовою. Однак ці книги не отримали помітного поширення, а якість перекладу була дуже низькою.

Середина XIX — початок XX століття У 1867 році в Казані було засновано товариство Святого Гурія, метою якого була християнізація і просвітництво народів Росії. Завдяки його діяльності з 1870 року книговидання мордовськими мовами стає більш активним. Видаються не тільки переклади релігійних текстів, але з'являються букварі, а також окремі художні твори і фольклорні матеріали. Проте писемність абеток ерзянської та мокшанської мов різнилася, внаслідок відсутньої стандартизації. Однак спроби стандартизувати абетки були. Так, автор-упорядник ерзянського букваря Авксентій Юртов розробив власну графічну систему, послідовно уживаючи її у своїх працях. В цілому в друкованих виданнях XIX—XX століть ерзянська абетка не має суттєвих відмінностей від російської (крім наявності знаку Ҥ ҥ). Натомість мокшанська мова використовувала ряд додаткових знаків, що були нехарактерними російській: ӑ для ненаголошеного [a], я̈ для [ä] переднього ряду низького піднесення, ҥ для позначення позиційно обумовленого задньоязикового варіанту н перед г і к. Однак в інших мокшанських виданнях того часу, як правило, використовувалася стандартна російська абетка (в «Священній історії Старого завіту» 1898 року використовувався знак ԙ).

Відмінності абеток букварів кінця XIX — початку XX століття:

мокшанська Буквар для мордви-мокші: 1-е вид., 2-е вид. Казань, 1892, 1897. Відсутня літера Ъъ. Наявні Ӑӑ, Ii, Ҥҥ, Ы̃ы̃, Я̈я̈. Дорофєєв З. Ф. Валда ян. М., 1925. Відсутня літера Ъъ. Наявні Ԕԕ, Ԗԗ.

ерзянська Буквар для мордви-ерзі з приєднанням молитов і російської абетки. Казань, 1884. Відсутня літера Щщ. Наявні Ii, Ѣѣ, Ѳѳ. Буквар для мордви-ерзі. Казань, 1892. Відсутні літери Хх, Ъъ. Наявні Ii, Ҥҥ. Тундонь чи. Ерзянський буквар. М.-Пг., 1923. Відсутня літера Ъъ. Наявна Ҥҥ. Данилов Т. Валдо чи. М., 1926. Відсутня літера Ъъ.

XX століття З 1920 року почалося активне книговидання мокшанською та ерзянською мовами. Друкувалися газети. Однак єдина діалектна база і стандартизована абетка з правописними нормами були відсутні. У 1924 році ця проблема була розглянута на з'їзді мордовських вчителів, а в 1928 році на Московській мовній конференції. З середини 1920-х почали з'являтися спроби вироблення єдиних літературних норм і діалектної бази. В основу мокшанської літературної мови були покладені краснослободська і темникова говірки, а в основу ерзянської — говірка Козлівки.

У графічному відношенні процес становлення мордовської писемності мав такі особливості: з 1920 по 1924 рік використовувалася стандартизован російська абетка без додаткових знаків. Звук [ə] став позначатися літерою а, а звук [ä] — літерою е. У 1924 році для передачі специфічних глухих приголосних [ʟ] і [ʀ] були введені літери ԕ і ԗ, а для [ä] стали використовувати літери э і ӭ, проте останню пізніше скасували. У виданнях мокшанської мови у 1924—1926 роках для позначення [ə] іноді використовувалися літери ĕ, ŏ і ы̆.

У 1927 році всі додаткові літери мокшанської і ерзянської мов були скасовані і абетка отримала вже сучасний вид, повністю збігаючись з російською. Для позначення [ʟ] і [ʀ] стали використовувати буквосполучення лх і рх (палаталізовані льх, рьх).

У 1993 році були прийняті нові правила орфографії мокшанської мови, згідно з якими зредукований [ə] позначався на початку слова і в першому закритому складі літерою ь.

Латинізація 25 березня 1932 року в рамках всесоюзного процесу латинізації Всесоюзним центральним комітетом Нової абетки була прийнята мордовська абетка на латинській основі. Вона складалася з таких літер: A a, Ә ә, B в, C c, Ç ç, D d, Е е, E e, F f, G g, Ь ь, I i, J j, K k, L l, M m, N n, O o, ө ө, P p, R r, S s, Ş ş, T t, U u, Y y, V v, X x, Z z, Ƶ ƶ, ȷ, Rx, Lh. 19 травня 1932 року після обговорення з місцевими фахівцями Нижньо-Волзький комітет Нової абетки прийняв цю абетку у дещо зміненому вигляді: A a, B в, C c, Ç ç, D d, Ә ә, F f, G g, Y y, I i, J j, K k, L l, M m, N n, O o, P p, R r, S s, Ş ş, T t, U u, V v, X x, Z z, ƶ ƶ, ь ь, Rx, Lh. Однак ніяких реальних кроків для впровадження мордовської латинізованої абетки далі не було зроблено, а розвитку вона не отримала.

Проекти латинської абетки Проект 1 Проект 2 Проект 3 Кирилиця Проект 1 Проект 2 Проект 3 Кирилиця Проект 1 Проект 2 Проект 3 КирилицяA a А а I i И и Ş ş Ш ш Ә ә Ja ja Ä ä Я я J j Й й T t Т тB в Б б K k К к U u У уC c Ц ц L l Л л Y y Ju ju Ü ü Ю юÇ ç Ч ч M m М м V v В вD d Д д N n Н н X x Х х Э э Ә ә Э э O o О о Z z З з E e Je je E e Е е Ө ө Jo jo Ö ö Ё ё Ƶ ƶ Ж жF f Ф ф P p П п ȷ ь ьG g Г г R r Р р Rx rx Рх рх Ь ь Y y Ы ы S s С с Lh lh Lx lx Лх лх

Сучасна мордовська абетка Сучасна мордовська абетка для мокшанскої та ерзянської мов діє з кінця 1920-х років. Графічно вона повністю збігається з російською. А аБ бВ вГ гД дЕ еЁ ёЖ жЗ зИ иЙ йК кЛ лМ мН нО оП пР рС сТ тУ уФ фХ хЦ цЧ чШ шЩ щЪ ъЫ ыЬ ьЭ эЮ юЯ я

Фонетичне значення окремих літер: А а — звук [a]. В мокшанскій мові також [ə] (в кінці слова після твердого). Е е — звук [e] після м'яких приголосних, а також у поєднанні з попереднім й. В мокшанскій також [ə] (в середині слова після м'яких приголосних і шиплячих) і [j]+[ə]. Ё ё — звук [o] після м'яких приголосних, а також у поєднанні з попереднім й. И и — звук [i] після м'яких і непарних приголосних. О о — звук [o]. В мокшанській мові також [ə] (після твердих приголосних). Ъ ъ — в мокшанській [ə] на початку слова і в першому закритому складі. Ы ы — звук [i] після твердих приголосних Э э — в мокшанській звук [ä] на початку слова. Ю ю — звук [u] після м'яких приголосних, а також у поєднанні з попереднім й. Я я — звук [a] після м'яких приголосних, а також у поєднанні з попереднім й. В мокшанській також [ä] (в середині і кінці слова) і [j]+[ä]. Палаталізація позначається літерою ь після приголосного або літерами е, ё, и, ю, я після приголосного. Мокшанські глухі сонорні [ȷ], [ʟ], [ʀ] позначаються буквосполученням йх, лх, рх.

Див. також Удмуртська писемність

Примітки