І́гор Іва́нович Гаври́лів ( 1 серпня 1966, м. Самбір, Львівська область) — український актор театру та кіно. Заслужений артист України (2014), актор Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. З 1989 року член Спілки театральних діячів України (Національна спілка театральних діячів України).

Життєпис Народився 1 серпня 1966 р. у м. Самбір Львівської області. Закінчив Самбірську середню школу № 9. Навчався у Самбірському училищі культури (1981—1983), після закінчення якого працював художнім керівником Будинку культури села Воютичі Самбірського району Львівської області. Протягом 1984—1986 рр. навчався у Студії при театрі імені Марії Заньковецької, курс заслуженого артиста України Ю. Єременка. Під час навчання у студії працював артистом розмовного жанру у Львівській обласній філармонії.

1986—1988 рр. — служив у армії. Після армії знову працював у Львівській філармонії у вокально-інструментальному ансамблі «Мальви». Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв, курс Є. Бондаренка.

З 1989 р. — актор Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

25.09.2016 р. відбувся бенефіс до 50-річчя заслуженого артиста України Ігоря Гавриліва. У творчому доробку актора понад вісімдесят ролей, серед яких Фроггі у виставі «Гамлет у гострому соусі», Йосип Скорик у «Сватанні на Гончарівці», Барон Лясло Верецьки у романтичній опереті «Шаріка», Король у казці-притчі для дорослих «Голий король», Олекса Бабич у драмі «Украдене щастя» та низка інших. За роль у виставі «Анатоль» (А. Шніцлер) Ігоря Гавриліва було відзначено нагородою «За найкращу роль другого плану»; за роль німця-лікаря у виставі «Мотря» (за Б. Лепким) — «За найкращий епізод».

Сім'я Батько Гаврила Іван Антонович (1941—1996) і мати Гаврила Ярослава Антонівна (*1949) — робітники.

Творчість

Ролі в театрі Зіграв понад 80 ролей, зокрема:

«Амадей» Пітер Шеффер — Граф Франц Орсіні-Розенберг; «Блазні мимоволі» Орест Огородник — Леонтій Заєць, брат Степана; Софокл, сусід Степана; «Останній гречкосій» Орест Огородник — Річард; «Пані міністрова» Бранислав Нушич — Дядько Яків; Сава Мишич; «Полліанна» Елеонор Портер — Том; «Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами» Іван Миколайчук — Піп; Лицедії; «Візит літньої пані» Фрідріх Дюрренматт — Кобі; «Віяло леді Віндермір» Оскар Уайльд — Герцог Бервік; «Гамлет у гострому соусі» Альдо Ніколаї — Фроггі; «Державна зрада» Рей Лапіка — Микола Костомаров; Іван Посяда; «Дама з камеліями» Александр Дюма-син — Сен-Годанс; «Неаполь-місто попелюшок» Надія Ковалик — Емігранти; «Ісус, син Бога живого» Василь Босович — Нафанаїл; «Криза» Орест Огородник — Іван; «Невольник» Тарас Шевченко — Опара, запорожець; Козаки; «Сільва» Імре Кальман — Мікса, розпорядник у вар'єте; «Сто тисяч» Іван Карпенко-Карий — Савка; «Сватання на Гончарівці» Григорій Квітка-Основ'яненко — Йосип Скорик; «Троє товаришів» Еріх-Марія Ремарк –Готтфрід Ленц; «Шаріка» Ярослав Барнич — Барон Лясло Верецьки; «Суботня вечеря» Шолом-Алейхем — Лайзер, м'ясник; «Пропала грамота» Микола Гоголь — Петро Перебийніс; «Назар Стодоля» Тарас Шевченко — Прохір-слуга; Слуги в Кичатого:; «По щучому велінню» Марко Кропивницький — Батько; Король; «Історія коня» Лев Толстой — Феофан (він же Фріц); «Або — або» Інна Павлюк, Наталя Лісова — Завгосп; «Завчасна паморозь» Райнер Марія Рільке — Клаус Гірдінг; «Тільки у Львові — Бум, Пім, Пім» Вадим Сікорський — Господар; «Диво-квітка» Наталія Боймук — Володар Лісу; «Король стрільців або Муза в офсайді» Іван Керницький — Старий Гуцул; Гурт спортовців-футболістів; «Циліндр» Едуардо де Філіппо — Роберто; чоловіки; «Симфонія сльози» Юрій Косач — Галуппі; «Безодня» Орест Огородник — Стасік; «Різдвяна ніч» Михайло Старицький (за Миколою Гоголем) — Голова, кум Чуба; «Голий король» Євген Шварц — Король; «Украдене щастя» Іван Франко — Олекса Бабич, селянин; «Марія Заньковецька» І. Рябокляч — студент; «Звичайна горошина» В. Данилевич — король; «Безталанна» І. Карпенко-Карий — перший староста; «Діти Арбату» А. Рибаков — Ковальов; «Коза Дереза» М. Лисенко — Дід, Ведмідь; «Маруся Чурай» Л. Костенко — Фесько; «Ой, радуйся, земле» — солдат, Ірод; «Згадайте, братія моя» за Т. Шевченком — вартовий; «Нарий Малахій» М. Куліш — санітар; «Чорна пантера» В. Винниченко — Гарсон; «Павло Полуботок» К. Буревій — г. Толстой; «Пан Коцький» М. Лисенко — Коцький; «Орфеєве чудо» Леся Українка — раб; «Мотря» за Б. Лепким — лікар; «Біда навчить» Б. Стельмах — Нероба; «Не вбий» за Б. Лепким — Шафіров; «Макбет» В. Шекспір — вбивця; «Батурин» за Б. Лепким — наймит; «Василь Свистун» В. Герасимчук — кухар Малай; «Житейське море» І. Карпенко-Карий — Кругляков; «Котигорошко» М. Кропивницький — Той, що їсть; «По щучому велінню» М. Кропивницький — дід, циган; «Ромео і Джульєтта» В. Шекспір — стражник, Петро; «На межі» Леся Українка — германець; «Шаріка» Я. Барнич — січовий стрілець, Гаврило; «В обіймах золотої мли» М. Рильський — масові сцени; «Звичайна горошина» В. Данилевич, О. Косинський — Імператор; «Доки сонце зійде…» М. Кропивницький — парубок; «Політ над гніздом Зозулі» К. Кізі, Д. Вассермен — Раклі; «Неаполь — місто попелюшок» Н. Ковалик — емігрант; «Професіонал» Д. Ковачевич — абсолютно нормальний псих; «Микита Кожум'яка» О. Олесь — другий воєвода; «Анатоль» А. Шніцлер — Макс; «Кайдашева сім'я» І. Нечуй-Левицький — кум; «Любовний друг» Гі де Мопассан — Шарль Форестьєр; «Романтики» Едмон Ростан — Паскіно; «Любов і мундир» Ф. Мольнар — Крехіль; «Серенада для судженої» за Оленою Пчілкою та С. Мрожеком — Перепелиця, півень; «Хелемські мудреці» М. Гершензон — Реб Нусе; «Сава Чалий» І. Карпенко-Карий — Яворський; «Різдвяний концерт» — господар; «Журавлине пір'ячко» Д. Кіносіта — Ундзу; «Замшевий піджак» С. Стратієв — застряглий в ліфті; «Два дні… Дві ночі…» Б. Ревкевич за В. Шекспіром — сержант поліції.

Фільмографія  — «Союз одноногих» — режисер Олександр Столяров, Кіностудія імені Олександра Довженка. 1996 — «Час збирати каміння» — режисер Володимир Андрощук, телестудія «Укртелефільм». 1996—2003 — «Величне століття. Роксолана» — режисер Борис Небієрідзе, телестудія «Укртелефільм». 2004 — «Секонд хенд» — режисер народний артист України Ярослав Лупій, Одеська кіностудія. 2006 — «Прорвемся» — режисер Іван Кравчишин. 2006 — «Таємниця Маєстро» (фільм про Максима Березовського" — режисер Микола Федюк, телестудія «Укртелефільм». 2008 — «Владика Андрей», режисер Олесь Янчук, кіностудія «Студія Олесь-фільм». 2012 — «З акордеоном у Париж» — режисер Юрій Леута. 2013 — «Політ золотої мушки» («Хроніки») — режисер Іван Кравчишин. 2013 — «Ломбард» — режисер Любомир Левицький. 2018 — «Шляхетні волоцюги» — режисер Олександр Березань.

Державні нагороди Заслужений артист України (2014).

Примітки

Посилання

Ігор Гаврилів: Серйозні ролі мені режисери не надто люблять давати