Духова трубка — метальна зброя у вигляді порожнього циліндра, виготовленого з легких матеріалів Духовая трубка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.Dwight Jon Zimmerman: The Book of Weapons: Tools of War Through the Ages. New York: Tess Press. ISBN 978-1-60376-117-8. str. 22.. Метальний заряд приводиться в рух під тиском, який створює людина, що вдуває повітря в трубку. Як метальний заряд здебільшого використовують дротики, при полюванні на дичину часто дротик змащують отрутою. Духова трубка вирізняється простотою у виготовленні і безшумністю, це знаряддя дозволяє відправляти невеликі дротики на відстань до 30 метрів. Внутрішній діаметр духової трубки становить 10—22 мм.
Виготовлення духових трубок має тисячолітню історію. Примітивні форми духових трубок і донині застосовуються корінними народами Південної Індії, Полінезії, Бразилії, Перу, інших південних країн як засіб для полювання на дрібних тварин. Саме в цих регіонах зустрічається широке розмаїття отруйних рослин і земноводних (жаби, ящірки), з яких можливо зробити витяг отрути для просочення дротиків.
Різновиди Томеа́нг — виготовляють зі стебел бамбука, в яких видалені внутрішні перегородки і ретельно відполірований внутрішній просвіт; Сарбака́н — духова трубка, виготовлена з двох половинок пальмового стовбура, скріплених спіральною обмоткою. В Європу цю зброю завезли сарацини у XIII столітті, стріляти з неї можна було маленькими стрілами або глиняними кульками. У Франції сарбакан був іграшкою аристократів. Александр Дюма (батько) написав епізод з використанням цієї зброї у своєму романі «Графиня де Монсоро»; Сумпіта́н — духова трубка, виготовлена з цілого відрізку борнейского залізного дерева. Цим різновидом користуються племена пунана і кенія-каян на Калімантані, Молуккських і Філіппінських островах; Тупак — духова трубка завдовжки два метри, якою користувались у Туркестані. Стріляли з неї глиняними кульками.
Див. також Пневматична зброя Праща
Посилання