Кароль Ратгауз (, Карл Леонгард Бруно Ратгауз, , псевдонім: Леонгард Бруно; 16 вересня 1895, Тернопіль — 21 листопада 1954, Нью-Йорк) — польський, німецький і американський композитор австрійського походження, піаніст, педагог.

Життєпис Народився в 16 вересня 1895 року в Тернополі в сім'ї міського ветеринара австрійського єврея Бернарда Ратгауза і Амалії, до шлюбу Зіппер. Мав брата РудольфаГуцал П. Ратгаус Рудольф // і сестру Дору. Почав складати музику в шестирічному віці.

У 1913 році склав із відзнакою іспит зрілості в Першій тернопільській гімназіїSprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum I. z językiem wykładowym polskim w Tarnopolu za rok szkolny 1913 . — Tarnopol 1913. — S. 62. і вступив до Віденської музичної академії в клас композиції Франца Шрекера, проте з початком Першої світової війни був покликаний на військову службу і зміг відновити навчання лише в 1919 році. У 1920 році разом зі своїм учителем Шрекером переїхав до Берліна, щоб продовжувати освіту під його керівництвом в Берлінській вищій школі музики, однак через неможливість знайти заробіток в Берліні, протягом шести років проводив більшість часу у Відні, де почав набувати розголосу як автор фортепіанних п'єс і одночасно закінчив історичний факультет Віденського університету. Репутацію Ратгауза-композитора зміцнили його перша і друга симфонії, вперше виконані відповідно в 1924 році в Дармштадті (диригент Йозеф Розеншток) і в 1926 році у Франкфурті-на-Майні (диригент Герман Шерхен). Найбільшим успіхом стала прем'єра балету Ратгауза «Останній П'єро» (, 1927) в Берлінській державній опері; опера «Чужа земля» (), поставлена там само три роки по тому, навпаки, зазнала невдачі. Від 1928 року Ратгауз, як театральний композитор, багато співпрацював із режисером Максом Райнгардтом, а в 1931 році дебютував як кінокомпозитор музикою до фільму Федора Оцепа «Вбивця Дмитрій Карамазов» (за романом «Брати Карамазови»).

У 1932 році емігрував із Німеччини, протягом двох років жив і працював у Парижі (продовжуючи співпрацювати з Оцепом, який теж сюди переїхав), потім у 1934—1938 роках у Лондоні, де серед іншого написав музику для спектаклю «Уріель Акоста» (п'єса Карла Гуцкова), який поставив театр «Габіма» для британських гастролей і частково відзняла на плівку компанія BBC, і балет «Закоханий лев» () для гастролей Російського балету Монте-Карло на сцені театру Ковент-Гарден (постановка Давида Лішина).

У 1938 році переїхав до США, де провів останні 16 років свого життя, оформивши перед тим польське громадянство для полегшення імміграції. У 1938 році написав музику для бродвейської постановки «Ірод і Маріамна» (, театр Кетрін Корнелл). Від 1940 року викладав у Квінз-коледжі Міського університету Нью-Йорка. Продовжував займатися композицією, написавши, зокрема, Третю симфонію (1943), симфонічну поему «Драматичне видіння» (; у 1945 році, на замовлення Дімітріса Мітропулоса), увертюру «Бухта Солсбері» (; у 1949 році до 70 річчя Сент-Луїського симфонічного оркестру), однак вважав свою композиторську кар'єру занапащену нацистським переворотом і війною, тому приділяв більше уваги викладацькій діяльності. У 1952 році на замовлення Метрополітен-опери реконструював оригінальну оркестровку опери Модеста Мусоргського «Борис Годунов».

Піаніст і музикознавець Дональд Піроне, який навчався і викладав в тому ж Квінз-коледжі, захистив в 1984 році дисертацію, присвячену Ратгаузу, а згодом записав його фортепіанний концерт. Однак ґрунтовніше відродження інтересу до музики Ратгауза відноситься вже до кінця 1990-х років, коли Лондонський симфонічний оркестр, Німецький симфонічний оркестр Берліна і Симфонічний оркестр Словацького радіо випустили по диску з його творами; у 2000 році німецький музикознавець Мартін Шюсслер видав про Ратгауза книгу.

Примітки

Джерела Гуцал П. Ратгаус Кароль //

Посилання Martin Schüssler. «Karol Rathaus—An American Composer of Polish Origin…»: The Development of an Americanized View of Rathaus and its Consequences for the Reception of His Music // Polish Music Journal. — Vol. 6, No. 1 (Summer 2003). «Alien Soil» and the Slow Death of Karol Rathaus // A blog by forbidden music author Michael Haas, April 16, 2016. Фонд Кароля Ратгауза в архіві Квінз-коледжу