Ю́рій Олексі́йович Плясови́ця ( м. Гуляйполе, Запорізька область — ) — український архітектор, літератор. Заслужений архітектор України (2009). Член Національної спілки письменників України (2017).
Життєпис Народився 19 листопада 1948 року у м. Гуляйполе Запорізької області. Після переїзду родини до Вінниці закінчив тамтешній будівельний технікум, а на довершення — Харківський інженерно-будівельний інститут (1973) з аспірантурою. Працював у Харківському проектно-конструкторському інституті Міністерства побуту України, викладав курс «Архітектура» на будівельному факультеті Вінницького політехнічного інституту. Був головним архітектором м. Рибниця Молдавської РСР, проектів інституту «Коміцивілпроект», вінницького виробничого об'єднання «Термінал». Засновник і понад 20 років керівник приватної творчої архітектурно-проектної майстерні «Плясовиця». Член Національного союзу архітекторів України (1981), дійсний член Академії будівництва України (1998).
Проживав у передмісті Вінниці — с. Агрономічному, де й помер 5 лютого 2024 року.Помер відомий архітектор Юрій Плясовиця // 33 канал. — 2024. — 06. Лютого. Похований на кладовищі в П'ятничанах.
Творчість Автор понад трьохсот архітектурних проектів, чимало з яких було реалізовано, зокрема культові споруди — костели у м. Хмельницькому, с. Яришівка Томашпільського району, м. Гнівань на Вінниччині; господарські будівлі, торгівельні центри, елітне житло, — у тому числі низка будинків у мікрорайоні «Поділля», приміщення банку «Україна» у м. Вінниці, палац урочистих подій у м. Харкові, будинок Міністерства з питань житлово-комунального господарства у м. Києві, фотокомбінат в м. Алушті та ін. Наприкінці 10-х років ХХІ ст. заявив про себе як літератор, передусім у жанрах публіцистики та мемуаристики, ставши дописувачем вінницького альманаху «Подільські джерела» і видавши близько десяти книг прози російською та українською мовами: Как жить чтобы жить?! Счастливчик (2009) у співавторстві з Віктором Юрченком Эссе о Виннице и винничанах (2010) Ироничный опус истории Винницы (2010) Я: анатомия души (2011) у співавторстві з Петром Скоруком Как жить, чтобы жить?! Счастливчик. Видання друге (2013). Спільно з Віктором Юрченко. Из времени восставши. Книга перша (2014) у співавторстві з Володимиром Рачеком Отступающий горизонт, или путешествие по миру в поисках свого Я (2015) Русь-Украина. Зачарованное время. Книга друга (2016) спільно з Володимиром Рачеком Городские откровения. Записки винницкого архитектора (2016) Украинская летопись. Возвращение в сознание (2017) спільно з Володимиром Рачеком Забавная история Украины (2017), упорядник збірника Вознесение для чайников (2018) Жіноча пастораль Нестора Махна (2020), роман Окупація простору, Або як я був окупантом (2021) Ave Vinnytsia. Вінниця благословенна (2021—2023), в 3-х книгах. Літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (2022)Затвердження лауреатів 2019-2023 років премії «Кришталева вишня» // Сайт Вінницької письменницької організації НСПУ «Краснослов». – 2024. – 26 червня. Лауреат літературної премії ім. Миколи Рябого (2022).
3 березня 2017 р. прйнято до НСПУ.
Примітки
Джерела і література — С. 742—759. — С. 71. — С. 29. Вітаємо нових членів НСПУ // Офіційний сайт Національної спілки письменників України. — 2017. — 7 березня. Відомий вінницький архітектор став літератором // Сайт «Моя Вінниця». — 2011. — 11 січня. Плясовиця Юрій Олексійович (довідка) // Сайт Вінницької обласної організації НСПУ «Краснослов». — 2017. — 4 березня. Мельник, В. І. Душа в архітектурі слова [Текст]: [вийшла з друку нова книга архітектора Юрія Плясовиці «Я: анатомия души»] // Вінницька газета (Спец. вип. газ. «П'ятниця»). — 2012. — 10 лютого. — С. 10.
Посилання [http://www.nspu.com.ua/ Офіційний сайт НСПУ [http://krasnoslov.org.ua/ «Краснослов» — офіційний сайт Вінницької письменницької організації