Шаленж Ів дю Мануар — турнір з регбі-юніон, який був розіграний у Франції між 1931 та 2003 роками під різними назвами. Вона названа на честь колишнього гравця Ів дю Мануар.

Історія Шаленж Ів дю Мануар було офіційно створено 21 вересня 1931 клубом Рейсінг Клаб де Франс за підтримки двох інших клубів, Бодро-Бегль Жиронда () та АС Монтферрад. У 1931 році дванадцять клубів відокремились і вирішили створити свою власну лігу (UFRA, Union Française du Rugby Amateur) в знак протесту проти насильства і удаваного професіоналізму, в яке і понурилось французьке регбі, що призвело до виключення Франції з Турніру п'яти націй у тому ж році.

Хоча Рейсінг Клаб не був одним з них, і він вирішив залишитися вірним Французькій федерації. Її рада зобов'язалась до повернення грі колишньої «перчинки». В іграх часто обмежувано гравців, а крилові іноді під час цілої гри навіть один раз не змогли торкнутись м'яча. Тому, організатори були зацікавлені змінами та хотіли гарантувати вболівальникам видовищну гру (багату кількість атак, свободу рухів), де рахувалась лише перемога. Введено спеціальні правила, наприклад, заборону роздавати стусани, для того, щоб прискорити темп гри. Конкурсна назва увійшла в історію французького регбі як втілення (красива та чесна гра).

Офіційно, запрошення на матч висилав клуб Рейсінг Клаб де Франс. З них сім команд взяли участь у першому конкурсі. Перші два матчі були зіграні за коловою системою. Після двох матчів розіграно плей-офф, а дві найсильніші команди вийшли у фінал. Шаленж став другим турніром у Франції. Як наслідок, турнір отримав прізвисько Le Du-мануарі і став дуже популярним.

Турнір носить ім'я молодого перспективного французького міжнародного гравця з команди Рейсінг Клаб де Франс, Ів дю Мануар, який загинув в авіакатастрофі в січні 1928 року в віці 23 років. Між 1939 і 1952 роками конкуренція була дуже мала. Під час цього періоду Французька Федерація створила чемпіонат Куп де Франс.

У 1996—1997 роках, Французька Федерація здобула популярність завдяки Trophée Du-Manoir Coupe de France. У 2001 році цей турнір було названо Coupe de la Ligue, а потім перейменовано на Challenge Sud-Radio на час одного року у 2003. Конкуренція була дуже обмежена через нестачу часу, а також через розвиток Європейських Кубків і міжнародних обов'язків для топ-гравців.

Починаючи з 2004 року Шаленж Ів дю Мануар перетворився в молодіжний конкурс для дітей віком до 15 років. Нарбонн виграв його 9 разів (12 разів дійшов до фіналу, 20 до півфіналу). Як це не парадоксально, Рейсінг Клаб де Франс ніколи не став переможцем Шаленж Ів дю Мануар і лише один раз посів друге місце.

Фінали

РікЧемпіонРезультатФіналіст 1932АженЛіон1933 ЛіонАжен1934Тулуза Тулон0:0 (нічия)1935Перпіньян3:3, 6:0AС Монтферрад1936Авірон Байонне9:3Перпіньян1937Біарріц Олімпік9:3Перпіньян1938AС Монтферрад23:10Перпіньян1939Сексьйон Палуаз5:0Тулон1952Сексьйон ПалуазРейсінг Клаб де Франс1953Лурд8:0Сексьйон Палуаз1954Лурд28:12Тулон1955Перпіньян22:11Мазамет1956Лурд3:0Перпіньян1957Дакс6:6 (нічия)АС Монтферрад1958Мазамет3:0Стад Монтуа1959Дакс12:8Сексьйон Палуаз1960Стад Монтуа9:9 (більше спроб)Безьє Еро1961Стад Монтуа17:8Безьє Еро1962Стад Монтуа 14:9Сексьйон Палуаз1963Ажен11:0Брів1964Безьє Еро6:3Сексьйон Палуаз1965 Коньяк5:3Перпіньян1966Лурд16:6Стад Монтуа1967Лурд9:3Нарбонн1968Нарбонн14:6Дакс1969Дакс24:12Гренобль1970 Тулон25:22Ажен1971Дакс18:8Тулуза1972Безьє Еро27:6АС Монтферрад1973 Нарбонн13:6Безьє Еро1974 Нарбонн19:10Брів1975Безьє Еро16:12Ажен1976АС Монтферрад40:12Грольет1977Безьє Еро19:18 Лурд1978 Нарбонн19:19 (більше спроб)Безьє Еро1979 Нарбонн9:7АС Монтферрад1980</span>Авірон Байонне16:10Безьє Еро1981Лурд25:13Безьє1982Дакс22:19 Нарбонн1983Ажен29:7Тулон1984 Нарбонн17:13Тулуза1985РК Найс21:16АС Монтферрад1986АС Монтферрад22:15Гренобль1987Гренобль26:7Ажен1988Тулуза15:13Дакс1989 Нарбонн18:12Біарріц Олімпік1990</span> Нарбонн24:19Гренобль1991 Нарбонн24:19Бордо-Бегль Жиронда1992Ажен23:18 Нарбонн1993Тулуза13:8Кастр1994Перпіньян18:3АС Монтферрад1995Тулуза41:20Бордо-Бегль Жиронда1996Брів12:6Сексьйон Палуаз1997Сексьйон Палуаз13:11Буржен Жальєв1998Тулуза22:15Стад Франсе Парі1999Стад Франсе Парі27:19Буржен Жальєв2000</span>Біарріц Олімпік24:13Брів2001АС Монтферрад34:24Аух2002Атлантик Стад Рошель23:19Біарріц Олімпік2003 (March)Атлантик Стад Рошель22:20Буржен Жальєв2003 (November)Кастр27:26Буржен Жальєв

Переможці Кількість програних фіналів вказана в дужках.

Нарбонн: 9 (3) Лурд: 6 (1) Тулуза: 5 (2) Дакс: 5 (2) Безьє Еро: 4 (6) Ажен: 4 (4) АС Монтферрад (теперішня назва АСМ Клермон Овернь): 3 (6) Сексьйон Палуаз: 3 (5) Перпіньян: 3 (5) Стад Монтуа: 3 (1) Тулон: 2 (3) Біарріц Олімпік: 2 (2) Авірон Байонне: 2 Атлантик Стад Рошель: 2 Брів: 1 (4) Гренобль: 1 (3) Кастр: 1 (1) Ліон: 1 (1) Мазамет: 1 (1) Стад Франсе Парі: 1 (1) Коньяк: 1 РК Найс: 1 Буржен Жальєв 0 (4) Бордо-Бегль Жиронда 0 (2) Аух: 0 (1) Грольет: 0 (1) Рейсінг Клаб де Франс (теперішня назва Рейсінг 92): 0 (1)

Див. також Рейсінг 92 Ів дю Мануар

Посилання Le challenge Yves Du Manoir, de Jean Mérillon, éd. Chiron, 1990

Відео : Лурд — Нарбонн : Нарбонн — Дакс : Нарбонн — Безьє Еро : Нарбонн — Брів : Нарбонн — Безьє Еро : Нарбонн — Монтферрад : Дакс — Нарбонн : Нарбонн — Тулуза : Нарбонн — Біарріц : Нарбонн — Гренобль : Нарбонн — Бордо-Бегль : Ажен — Нарбонн

Джерела François Duboisset, Les riches heures du rugby, 2002, Mango Sport Henri Garcia, La fabuleuse histoire du rugby, 2001, Minerva, Genève, Suisse Jean Mérillon, Le challenge Yves Du Manoir, 1990, Chiron